Постанова

від 03.08.2023 по справі 359/462/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/462/20 головуючий у суді І інстанції - Муранова-Лесів І.В.

провадження № 22-ц/824/7023/2023 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2023року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чубинське» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСББ «Чубинське» звернулося до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2019 року з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 32 512 грн. 33 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСББ «Чубинське» надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку, прибудинкової території у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, відповідальним за її особовим рахунком та споживачем житлово-комунальних послуг, а тому відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги», Житлового кодексу Української РСР, ст. 322, ч. 2 ст. 382, ст. 526 Цивільного кодексу України, Статуту у відповідача виникає обов`язок своєчасно сплачувати внески та платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, прибудинкової території та плату за спожиті житлово-комунальні послуги. Також зазначено, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачує за наданні йому житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 26 387 грн. 27 коп., а також позивачем відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 4 372 грн. 61 коп. інфляційного нарахування, та 1 752 грн. 45 коп. 3% річних, і загалом заборгованість складає: 32 512 грн. 33 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 рокупозов ОСББ «Чубинське» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чубинське» заборгованість за витратами на утримання багатоквартирного будинку та спожиті комунальні послуги за період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 25 972 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 1 750 грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 368 грн. 03 коп., всього на загальну суму 32 090 грн. 58 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом внаслідок грубого порушення норм процесуального права, на третьому судовому засіданні щодо розгляду справи по суті шляхом винесення незаконної протокольної ухвали від 18 грудня 2020 року, було протиправно долучено до матеріалів справи надані позивачем додаткові документи (т. 1 а.с. 205-240, 242-245), з огляду на наступне. Зазначені документи в порушення вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, не були подані разом з позовною заявою. В порушення вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України: позивачем не зазначені жодні відомості стосовно жодних документів в якості доказів, які не можуть бути подані; позивачем не зазначено жодних причин, з яких вищезазначені документи не могли бути подані у зазначений строк; позивачем не надані докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вищевказаних документів. Зазначені документи подані після встановлених законом та судом процесуальних строків - на третє судове засідання після початку розгляду справи по суті. При цьому, позивачем ні у встановлений чинним законодавством строк, ні взагалі не подавались жодні клопотання про подовження (поновлення) процесуальних строків щодо надання додаткових документів. Відповідач зазначає про те, що судом внаслідок грубого порушення норм процесуального права протиправно було долучено до матеріалів справи заяву про зменшення позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає про те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті та приєднанні до справи його заперечення, що підтверджується технічним записом судового засідання що підтверджується відповідним фрагментом технічного запису судового засідання (файл channel 01 2020 07 06 11-07-37, початок фрагменту - 09 хвилина 50 секунда, кінець фрагменту - 11 хвилина 30 секунда), чим грубо порушив норми процесуального права. Також, відповідач зазначає про те, що судом було багатократно перевищено строк розгляду даної справи, чим було грубо порушено норми процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Однак, суд розглядав дану справу впродовж більш як двох років, що в 12 разів перевищує строк, встановлений ч. 1 ст. 275 ЦПК України, і що, на думку відповідача, є грубим порушенням норм процесуального права. Також, відповідач вказує про те, що позивач не міг не знати про існування у нього обов`язку стосовно надсилання рішень відповідачу, однак жодних рішень, починаючи з 24 жовтня 2010 року (а.с.69-71, т.2) до часу проведення третього судового засідання по суті справи - 18 грудня 2020 року відповідачу не надавалось і не надсилалось, про що свідчить відсутність належних, допустимих і достовірних доказів з цього приводу в матеріалах справи, оскільки ці докази позивачем надані не були. При цьому, протиправно залучені документи по факту є недопустимими доказами в розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України. Разом з цим, ці протиправно залучені документи є неналежними, недостовірними, недопустимими доказами по їх змісту в розумінні ст. 77, ст. 78, ст. 79 ЦПК України, оскільки не містять обов`язкову інформацію відповідно вимог ст. 6, ст. 10 Закону України «Про ОСББ» (прізвище, ім`я, по батькові особи власника (його представника), яка брала участь у голосуванні, дата голосування, частка загальної площі його квартири (нежитлового приміщення) реквізити правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомості, зазначений власником (його представником) власноруч результат голосування - «За», «Проти» або «Утримався», його особистий підпис), а також містять сфальсифіковані номери, самі протоколи не відповідають вимогам щодо їх оформлення відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 серпня 2015 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08 вересня 2015 року за № 1083/27528 (т. 1 а.с. 21-23), та Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 № 1000/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, що додатково підтверджує факт їх фальсифікації. Відповідач категорично заперечує стосовно висновку суду про те, що позивач начебто в порядку, визначеному законом та статутом, ухвалював рішення про затвердження розміру внесків і платежів співвласників вищезазначеного будинку, оскільки такий висновок зроблений судом на підставі неналежних, недопустимих і недостовірних доказів, які в порушення норм процесуального права були залучені до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що суд не звернув увагу на те, що позивач після початку розгляду справи по суті допустив зменшення розміру позовних вимог, а також зміну предмету та підстави позову. Так, первісним предметом даного позову було стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, натомість після початку розгляду справи по суті позивачем зазначено, що предметом даного позову є стягнення заборгованості по внескам і платежам, що зазначено позивачем у його письмових поясненнях. Відповідач зазначає, що суд, розглядаючи дану справу, не звернув увагу на доводи відповідача відповідно до наданого Листа-відповіді з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, стосовно того, що позивач за своїм статусом в принципі не може бути виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг (т. 1 а.с. 150-151), тому з цієї точки зору в даному випадку ОСББ «Чубинське», як позивач, є неналежним, в зв`язку з чим відсутні будь-які підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача так званої заборгованості за житлово-комунальні послуги. Крім того, суд, розглядаючи дану справу, не застосував положення ст. 12, ст. 22 Закону України «Про ОСББ», внаслідок чого не звернув увагу на те, що позивачем не було прийнято жодних рішень щодо визначення порядку управління багатоквартирним будинком, щодо передачі функцій з управління багатоквартирним будинком (всіх або частково) управителю або асоціації, щодо задоволення потреб по забезпеченню утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користуванню спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утриманню багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів самостійно шляхом самозабезпечення, в зв`язку з чим відповідач вважає дану обставину недоведеною. Відповідно до п. 2 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 (яка була чинна на вказаний Позивачем період нарахувань оплати внесків і платежів Відповідачу) Загальні збори об`єднання вирішують питання про: прийняття житлового комплексу на баланс об`єднання; залишення житлового комплексу або його частини на балансі попереднього балансоутримувача (за умови укладення з ним відповідного договору); передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, та укладення з цією юридичною особою відповідного договору. Однак, не було прийнято жодних рішень щодо вирішення даних питань, в тому числі прийняття вищевказаного багатоквартирного будинку на баланс, що підтверджується самим позивачем (абзац 5 т. 1 а.с. 144).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Чубинське» вказує про те, що відповідач в апеляційній скарзі визнає факт проживання в багатоквартирному будинку ОСББ «Чубинське», а також не заперечує факту отримання послуг від неприбуткової самоорганізації ОСББ в повному об`ємі на рівні з усіма співвласниками квартир. Такими послугами є опалення квартир будинковою котельнею, вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, сходових клітин та місць загального користування, поточного ремонту інженерних систем та окремих елементів будинку, інших послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно за все це потрібно сплачувати своєчасно, згідно затверджених тарифів ОСББ «Чубинське». Але всі спроби дійти згоди з відповідачем, який повсякденно користується послугами ОСББ, і вмовити його погасити заборгованість, та виконати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року ні до чого не привели. З усіх розмов з відповідачем були зроблені висновки, що відповідач намагається уникнути оплати, фактично паразитуючи за рахунок інших учасників ОСББ, вносить деструктив в роботу ОСББ, здійснює маніпуляції з метою уникнення, або затягування стягнення з нього заборгованості. Наслідки таких дій відповідача негативно впливають на розвиток та діяльність ОСББ «Чубинське», можуть становити загрозу своєчасної виплати заробітної плати персоналу ОСББ та втрату працівників, що в свою чергу може загрожувати іншим добропорядним мешканцям будинку, серед яких багато дітей, інвалідів, внутрішньо переміщених осіб, які втратили домівки, своєчасно та в повному обсязі отримувати якісні комунальні послуги. Крім того, позивачем були надані всі необхідні документи для винесення справедливого рішення, а звинувачення відповідача в підробці документів, вишукуванні якихось граматичних помилок є маніпулятивними та такі, що не відповідають дійсності, з метою уникнення сплати боргу, та затягування строків стягнення з нього заборгованості. Також, вся апеляційна скарга відповідача не відповідає суті справи, оскільки в ній не викладено заперечень в отриманні товару (послуг), за який необхідно розрахуватися, а звинувачення в некомпетентності суду та не належності документального підтвердження боргу є абсурдним, проявом неповаги до учасників справи, та спробою уникнути виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області. На підставі наведеного, позивач просить суд відмовити позивачу в апеляційних вимогах, та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №562 від 14 липня 2005 року належить квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 58,3 кв.м. (т.1 а.с.).

Довідкою про реєстрацію місця проживання від 20 січня 2020 року №2-14/03/147, виданою Виконавчим комітетом Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області (т.1 а.с.31) підтверджується, що він зареєстрований та проживає в належній йому на праві власності квартирі за вищевказаною адресою.

Згідно з даними протоколу Загальних зборів власників квартир (нежитлових приміщень) членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 20 січня 2013 року, відповідач ОСОБА_1 був членом ОСББ «Чубинське» та рішенням вказаних Загальних зборів виключений із членів ОСББ «Чубинське» (т.1 а.с.245-246).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем частково обґрунтовано позов та доведено суму боргу у визначено судом розмірі 32 090 грн. 58 коп.

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.

За змістом ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень.

Крім того, відповідно до п.п. 5, 10 ст. 7, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 зокрема вказував на те, що ОСББ «Чубинське» за своїм статусом не може бути виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг. Відтак, ОСББ «Чубинське» як позивач, є неналежним, в зв`язку з чим відсутні будь-які підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача так званої заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 (яка була чинна на вказаний Позивачем період нарахувань оплати внесків і платежів Відповідачу) Загальні збори об`єднання вирішують питання про: прийняття житлового комплексу на баланс об`єднання; залишення житлового комплексу або його частини на балансі попереднього балансоутримувача (за умови укладення з ним відповідного договору); передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, та укладення з цією юридичною особою відповідного договору. Однак, не було прийнято жодних рішень щодо вирішення даних питань, в тому числі прийняття вищевказаного багатоквартирного будинку на баланс .

Разом з тим, такі доводи відповідача є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ «Чубинське» в порядку, визначеному законом та Статутом ухвалювало рішення про затвердження розміру внесків і платежів співвласників будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням загальних збрів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , для власників квартир і нежитлових приміщень від 21 грудня 2016 року (т.1 а.с. 217-222) було затверджено з 01 січня 2017 року: розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5,25 грн./м2, внесок на опалення в розмірі 21,40 грн./м2, а також Розрахунок витрат на утримання будинку та Розрахунки та кошториси на опалення і гаряче водопостачання.

Зазначеним рішенням загальних зборів від 20 січня 2013 року (т.1 а.с.245-246) було затверджено розмір внесків: у ремонтний фонд - 0,20 грн./м2; у резервний фонд - 0,15 грн./м2,- квитанцію на оплату яких виписувати 1 раз на квартал.

Рішенням загальних збрів співвласників від 28 липня 2018 року (т.1 а.с.223-226) було затверджено з 01 серпня 2018 року: розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,08 грн./м2, а також Розрахунок та кошторис на обслуговування будинку.

Рішенням загальних зборів від 26 січня 2019 року, оформленим протоколом від 09 лютого 2019 року (т.1 а.с.227-235) було затверджено з 01 вересня 2019 року: розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 7,12 грн./м2, на опалення - в розмірі 26,54 грн/м2, а також Розрахунки та кошториси на опалення і гаряче водопостачання та Розрахунок витрат на обслуговування будинку.

Рішенням Загальних збрів від 31 січня 2020 року (т.1 а.с.236-240) були затверджені: Кошторис ОСББ «Чубинське» на 2020 р., відповідно до якого були встановлені наступні розміри внесків і обов`язкових платежів: адміністративно-управлінські витрати - 5,95 грн./м2; витрати на утримання будинку та прибудинкової території - 1,04 грн./м2; витрати на забезпечення опаленням - 26,54 грн./м2; інші витрати - 0,13 грн. /м2; у ремонтний фонд - 0,50 грн./м2; у резервний фонд - 0,15 грн./м2.

Згідно з Розрахунком заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території (та опалення), ремонтний та резервний фонд ОСОБА_1 має борг станом на 01 червня 2020 року (за період з 01 січня 2017 року) становить 26 387 грн. 27 коп. (т.1 а.с.133-134).

Як визнано сторонами, підтверджено показаннями допитаної в судовому засіданні в якості свідка голови ОСББ «Чубинське» ОСОБА_2 , а також відомостями, що містяться у наданому позивачем розрахунку та долученими квитанціями (т.1 а.с.133-134, 65-71), відповідач ОСОБА_1 погодився в добровільному порядку сплачувати та сплачував внески на утримання будинку та прибудинкової території, опалення, а також у ремонтний та резервний фонди, починаючи з квітня 2019 року, не погоджуючись погашати заборгованість, що виникла за попередні періоди, оскільки вважав, що її нарахування здійснювалося на підставі тарифів, які не були затверджені в установленому Законом та Статутом порядку.

Доводи відповідача щодо того, що ОСББ «Чубинське» не може бути виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки вони прямо суперечать вимогам законодавства, а саме Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до ст. 22 якого для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Заперечуючи проти факту надання позивачем житлово-комунальних послуг співвласникам будинку, відповідач не надав суду жодного доказу, що такі послуги надаються йому іншими суб`єктами господарювання. Крім того, факт надання житлово-комунальних послуг позивачем по відношенню до квартири відповідача підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонний суд Київської області від 29 січня 2015 року про стягнення боргу за такі послуги з відповідача (https://reyestr.court.gov.ua/Review/42562012).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та відмови відповідача від частини позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку щодо часткової обґрунтованості позову, однак невірно визначив суму наявної заборгованості.

Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви позивача, яка була предметом розгляду суду першої інстанції, вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2019 року в розмірі 32 515 грн. 33 коп. (т. 1, а.с. 131).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що з квітня 2019 року ОСОБА_1 здійснював оплату житлово-комунальних послуг в нарахованому розмірі на рахунок позивача.

Задовольняючи позов, та стягуючи заборгованість з позивача з 01 січня 2017 року по 01 червня 2020 року, суд першої інстанції вийшов за межі вимог позивача, який просив стягнути заборгованість, наявну станом на 01 грудня 2019 року.

З урахуванням відмови в задоволенні позову щодо заборгованості, що виникла до 01 січня 2017 року про що рішення суду сторонами не оскаржується, відсутності у відповідача поточної заборгованості з квітня 2019 року по 01 грудня 2019 року, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість наявна з 01 січня 2017 року до 01 квітня 2019 року. Розмір зазначеної заборгованості складає 25 972 грн. 17 коп. - за послуги ОСББ, 3 133 грн. 25 коп. - інфляційні нарахування та 896 грн. 66 коп. 3% річних.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував про те, що судом внаслідок грубого порушення норм процесуального права, на третьому судовому засіданні щодо розгляду справи по суті шляхом винесення незаконної протокольної ухвали від 18 грудня 2020 року, було протиправно долучено до матеріалів справи надані позивачем додаткові документи (т. 1, а.с. 205-240, 242-245).

Крім того, відповідач категорично заперечує стосовно висновку суду про те, що позивач начебто в порядку, визначеному законом та статутом, ухвалював рішення про затвердження розміру внесків і платежів співвласників вищезазначеного будинку, оскільки такий висновок зроблений судом на підставі неналежних, недопустимих і недостовірних доказів, які в порушення норм процесуального права були залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, такі доводи відповідача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

В постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21) Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно якого дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв`язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.

Також, в постанові від 05 жовтня 2021 року в справі № 755/16464/20 (провадження № 61-7759св21) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого, вирішуючи питання щодо дослідження виписки по кредитному договору як доказу, який не подавався до суду першої інстанції, апеляційний суд врахував виключне значення такого доказу для правильного вирішення справи та те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, фактично не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав та не роз`яснив їм їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд має сприяти у вирішенні спору, а тому долучення до справи доказів на стадії розгляду справи по суті, не становить порушення таким судом норм процесуального права. Відмова суду у долученні доказів лише з підстав порушення стороною стадійності заявлення такого клопотання, не дала б можливості суду встановити дійсний розмір заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також правильності вирішення справи по суті.

З огляду на практику ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні, суди в процесі здійснення правосуддя повинні в першу чергу керуватися принципами ефективного та справедливого розгляду справи з метою відновлення прав заявника впродовж розумного строку, а не прагнути до правового пуризму, не звертаючи уваги при цьому на всі істотні обставини справи.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, прийняття судом доказу, що має істотне значення для справи, дозволило встановити дійсні обставини, відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, а також дотриматися принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, відповідач зазначає про те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті та приєднанні до справи його заперечення, що підтверджується технічним записом судового засідання (файл channel 01 2020 07 06 11-07-37, початок фрагменту - 09 хвилина 50 секунда, кінець фрагменту - 11 хвилина 30 секунда), чим грубо порушив норми процесуального права.

Такі доводи не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки заперечення відповідача, які останній просив долучити до матеріалів справи, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти та обґрунтувати в апеляційній скарзі. При цьому, не долучення судом заперечень на відповідь на відзив відповідача не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Серед іншого, відповідач зазначає, що суд не звернув увагу на те, що позивач після початку розгляду справи по суті допустив зменшення розміру позовних вимог, а також зміну предмету та підстави позову. Так, первісним предметом даного позову було стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, натомість після початку розгляду справи по суті позивачем зазначено, що предметом даного позову є стягнення заборгованості по внескам і платежам, що зазначено позивачем у його письмових поясненнях.

Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Перше судове засідання відбулось у справі 06 липня 2020 року.

03 липня 2020 року, тобто, до початку першого судового засідання, позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог. Зазначену заяву було прийнято судом в судовому засіданні 06 липня 2020 року.

Також, відповідач посилається на письмові пояснення позивача та вказує, що зі змісту письмових пояснень вбачається, що позивач з порушенням норм процесуального права зменшив позовні вимоги та змінив предмет та підстави позову.

Такі доводи відповідача не узгоджуються з матеріалами справи та не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги з наступних підстав.

Як зазначено вище, позивач у межах визначеного законом строку, тобто, до початку першого судового засідання скористався своїм правим, визначеним п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, та зменшив розмір позовних вимог (а.с. 131, т.1).

Натомість зі змісту письмових пояснень, на які посилається відповідач, вбачається, що позивач, користуючись своїм правом, фактично відмовився від частини позовних вимог, при цьому не змінюючи ні предмету ні підстав позову (а.с. 193, т.1).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відтак, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що відмова від частини позовних вимог є правом позивача, яким він може скористатись на будь-якій стадії судового процесу.

Посилаючись на наявні, на думку відповідача, порушення норм процесуального права, останній не звернув уваги, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 376 ЦПК України наведено вичерпний перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою до скасування судового рішення.

Разом з тим, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі порушення судом норм процесуального права, що наявні на його думку, не є такими що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення та не призвели до неправильного вирішення справи, а, відтак, не можуть бути підставою до скасування рішення суду.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чубинське» (08321, Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, буд.13, код ЄДРПОУ 33962180) заборгованість за витратами на утримання багатоквартирного будинку та спожиті комунальні послуги за період з 01 січня 2017 року по 01 квітня 2019 року в розмірі 25 972 гривні 17 копійок, 3% річних у розмірі 896 гривень 66 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3 133 гривні 25копійок, а всього на загальну суму 30 002 (тридцять тисяч дві) гривні 08 копійок.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.