Постанова

від 21.08.2023 по справі 711/6116/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/844/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/6116/22 Категорія: 311000000 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач Черкаський державний технологічний університет;

особа, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року у цивільній справі ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 серпня 2018 року він був звільнений з посади професора Черкаського державного технологічного університету, про що зазначено записом у його трудовій книжці під № 25.

На момент звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі у вигляді недоплати за науковий ступінь, вчене звання та надбавки за вислугу років, що було встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2022 року у справі № 711/3174/20 про стягнення з ЧДТУ на його користь заборгованості по заробітній платі. Отже, мало місце порушеннявідповідачем ст. 116 КЗпП України.

Вказане судове рішення було виконане відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у вигляді заробітної плати на картковий банківський рахунок позивача 19 серпня 2022 року, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за період з 31 липня 2022 року по 30 серпня 2022 рок, виданою Райффайзен Банком 30 серпня 2022 року.

Таким чином, остаточний розрахунок після звільнення був проведений відповідачем 19 серпня 2022 року. Відповідно, затримка розрахунку при звільненні складає 47 місяців і 18 днів. Оскільки станом на дату звернення до суду з цим позовом, чинним законодавством визначено, що до стягнення підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, то вважає, що до стягнення підлягає середній заробіток за шість місяців до проведення повного розрахунку, тобто за період з 18 лютого 2022 року по 18 серпня 2022 року. Згідно зробленого позивачем розрахунку з відповідача підлягає до стягнення за час затримки розрахунку при звільненні 69414 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року позовну заяву задоволено частково.

СтягнутозЧеркаського державного технологічного університету накористь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 3220,81 грн.

СтягнутозЧеркаського державноготехнологічного університетунакористь держави 46 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку є обґрунтованими. Однак, вирішуючи спір по суті, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з того, що середній заробіток за підрахунком позивача у сумі 69414 грн більше, ніж у шість разів перевищує заборгованість Черкаського державного технологічного університету по виплаті недоплаченої заробітної плати у вигляді доплат та надбавок, стягнутої рішенням суду від 25 січня 2022 року у розмірі 11359,38 грн. і на думку суду, не відповідає вимогам справедливості та пропорційності.

Позивачу за періоди, де мала місце недоплата заробітної плати згідно рішення суду, було виплачено кошти на загальну суму 244 991,95 грн. З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд дійшов висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 69 414,00 грн. до 3220,81 грн..

Вказана сума, на думку суду, є пропорційна недоотриманим за визначений судом період грошових коштів, з огляду на розмір недоплат частини заробітної плати відповідачем, що мали місцеу жовтні-грудні 2008 року, з 02 вересня 2015 року по вересень 2017 року, листопаді - лютому 2018 року, стягнутих за рішенням суду у розмірі 11359,38 грн., що складає 4,64% від загальної суми виплат. Суд прийшов до висновку, що саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року в частині розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказує, що судом не було враховано, що прострочення проведення повного розрахунку при звільненні на 1237 днів виникло з вини відповідача.

Звертає увагу, що застосований судом першої інстанції критерій відсоткового співвідношення виплаченої заробітної плати до недоплачених сум заробітної плати є юридично необґрунтованим та не базується на нормах чинного законодавства та правових позиціях Верховного Суду.

Зазначає, що заявлена у позовній заяві сума у 69414 грн. складає практично лише 10% від середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, і, на думку скаржника, є справедливою та такою, що враховує принцип співмірності, оскільки лише у шість разів перевищує суму недоплачених при звільненні коштів, тоді як визначена оскаржуваним судовим рішення сума є більш ніж у три рази меншою від суми, невиплаченою при звільненні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на законність та обгрунтованість рішення суду просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві вказує, що період прострочення грошового зобов`язання з проведенням повного розрахунку при звільненні зумовлений умисними діями ОСОБА_1 , спрямованими на збільшення періоду прострочення і як наслідок збільшення суми середнього заробітку за час непроведення повного розрахунку при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2018 року позивача на підставі наказу № 263-к від 10 серпня 2018 року було звільнено з роботи з посади професора кафедри філософських і політичних наук Черкаського державного технологічного університету у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до п. 2ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відомостями трудової книжки.

В день звільнення позивача відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку, останній мав заборгованість по заробітній платі у вигляді недоплати за науковий ступінь, вчене звання та надбавки за вислугу років, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення недонарахованої та недоплаченої заробітної плати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2022 року справі №711/3174/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково, стягнуто із Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 11359 грн. 38 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

У вказаному рішенні судом встановлено, що розмір недорахованої та недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 загалом становить 11359 грн. 38 коп.: за період з жовтня по грудень 2008 року доплата за науковий ступінь кандидата наук 699 грн. та доплата за вчене звання доцента за цей період в загальній сумі 419 грн. 40 коп., а всього разом 1 184 грн. 10 коп.; недоплачена сума доплат за науковий ступінь за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року661,98 грн.; за період з 01 вересня 2015 року по вересень 2017 року включно недоплачена надбавка за вислугу років в загальній сумі 9579,00 грн.

Вказане рішення суду було виконане відповідачем 19 серпня 2022 року, що підтверджується випискою про рух коштів по банківському рахунку за період з 31 липня 2022 року по 30 серпня 2022 року від 30 серпня 2022 року та не заперечується сторонами.

Отже судом першої інстанції встановлено, що порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 01 серпня 2018 року (наступний день після звільнення) по 19 серпня 2022 року, (день фактичного розрахунку).

Під час розгляду справи судом першої інстанції застосовано відповідні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та правильно встановлено, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Водночас суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір середнього заробітку в сумі 69414 грн не відповідає вимогам справедливості і пропорційності.

При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача, судом першої інстанції враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, та проведено розрахунок середнього заробітку, виходячи із пропорційності суми недоплат, стягнутих рішенням суду (11359,38 грн), та загальним розміром заробітної плати, виплаченої позивачу (244991,95 грн). У зв`язку із наведеним суд стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3220,81 грн.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що визначений судом розмір не є справедливим.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на викладене, враховуючи період порушення прав позивача щодо недоотримання ним належних до виплати сум, розмір недоотриманих позивачем коштів, виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що із відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн, тому рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає до стягнення, слід змінити, збільшивши його з 3220,81 грн до 20000 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із тим, що апеляційний суд прийшов до висновку про зміну рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід змінити і розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог на 28,8 %, із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 714,59 грн.

Оскільки у резолютивній частині рішення суду першої інстанції вказано про стягнення із відповідача судового збору на користь держави, однак, такі судові витрати понесені позивачем, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині стягнення судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку змінити, збільшивши розмір стягнутого із Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 3220,81 грн до 20000 грн. Рішення суду в частині стягнення з Черкаського державного технологічного університету на користь держави 46 грн судового збору скасувати. Стягнути з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 714 грн 59 коп. В решті частини рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року в частині визначення розміру середнього заробітку змінити, збільшивши розмір стягнутого із Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 3220,81 грн до 20000 грн.

Рішення суду в частині стягнення з Черкаського державного технологічного університету на користь держави 46 грн судового збору скасувати.

Стягнути з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 714 грн 59 коп.

В решті частини рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді