Постанова

від 17.08.2023 по справі 702/663/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1285/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 702/663/22 Категорія: Нейло І.М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач - ТОВ «Поділля Агропродукт»;

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвокат Барішевський О.В.

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» - адвоката Барішевського Олексія Валерійовича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.05.2023 року, ухвалене під головуванням судді Нейла І.М. у приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської 31.05.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» про стягнення боргу з орендної плати за земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

01.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Поділля Агропродукт» про стягнення боргу з орендної плати за земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовує ОСОБА_1 тим, що вона є власником земельних ділянок з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0412, площею 2,5082 га., та кадастровим номером: 7123482000:03:001:0821, площею 5,0164 га., які розташовані в межах Княжекриницької сільської ради, Уманського району, Черкаської області.

Між ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» 04.12.2015 року було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, згідно до умов яких позивачем передано орендареві у строкове платне користування належні їй земельні ділянки.

Додатковими угодами від 02.01.2018 року до вказаних договорів оренди були внесені зміни, в частині того, що новим орендарем земельних ділянок стало ТОВ «Поділля Агропродукт». Крім того, були внесені зміни, щодо розмірів орендної плати, а саме: по земельній ділянці з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0412, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за ставкою 9% від нормативної грошової оцінки, що складає 10426 грн. 77 коп., а по земельній ділянці з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0821 орендна плата вноситься у грошовій формі за ставкою 9% від нормативної грошової оцінки, що складає 20853 грн. 54 коп.

Додатковою угодою, щодо форми орендної плати було визначено, що орендна плата у натуральній формі сплачується орендарем за погодженням сторін. Відповідач не виконав зобов`язання за договором і не виплатив їй орендну плату за користування земельними ділянками за 2021 рік.

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» плату за оренду: земельної ділянки з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0412, площею 2,5082 га, в розмірі 10426 грн. 77 коп. та земельної ділянки з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0821, площею 5,0164 га, в розмірі 20853 грн. 54 коп., а також пеню 1045 грн. та судові витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.05.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» код ЄДРПОУ 41104967 на користь ОСОБА_1 плату за оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0412, площею 2,5082 га, яка розташована на території Княжекриницької сільської ради Уманського (колишній Монастирищенський) району Черкаської області (за межами населеного пункту), за період 2021 року в розмірі 10426 (десять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 77 коп.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» код ЄДРПОУ 41104967 на користь ОСОБА_1 плату за оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 7123482000:03:001:0821, площею 5,0164 га, яка розташована на території Княжекриницької сільської ради Уманського (колишній Монастирищенський) району Черкаської області (за межами населеного пункту), за період 2021 року в розмірі 20853 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 54 коп.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» код ЄДРПОУ 41104967 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» код ЄДРПОУ 41104967 на користь ОСОБА_1 витрати, пов?язані з розглядом справи, а саме : витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 80 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвокат Барішевський О.В. оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що з боку ТОВ «Поділля Агропродукт» до суду надано заяву із запереченням, відповідно до якої вказано, що зобов`язання відповідача щодо виплати оренди, згідно вказаних Додаткових угод до договорів оренди землі за період з 2018 року включно, полягали в виплаті на користь позивача сукупної орендноїплати урозмірі 125121,24грн.Натомість, за договорами оренди землі, стороною за якими є відповідач, з боку останнього сплачено на користь позивача загалом 181973,50 грн., що на 56852,26 грн. перевищує належний до сплати розмір орендної плати за вказаними договорами.

Представник відповідачаакцентує увагуна тому,що судом першої інстанції під час дослідження обставин справи не було враховано здійснення оплати з боку відповідача на користь позивача протягом 2018 2021 років у обсязі навіть більшому, ніж передбачено договорами оренди землі, а отже, є необґрунтований та незаконний висновок суду з приводу відсутності доказів сплати орендної плати за 2021 рік.

Вважає, що зобов`язання ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» перед ОСОБА_1 щодо сплати орендних платежів за 2021 рік виконаними в повному обсязі, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення орендної плати є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

17 серпня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Мазай Наталії Вікторівни надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Зміст відзиву аналогічний обставинам, викладеним у позовній заяві ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів відзиву вказується, що представник відповідача в апеляційній скарзі вводить суд в оману, не зазначаючи в приведеній таблиці за змістом апеляційної скарги повну назву відомостей на виплату орендної плати, вилучивши з них вказівку на рік, за який сплачується орендна плата, вид та розмір якої зафіксовано у вказаних відомостях, а саме : за 2018-2020 роки. Посилання та надання відповідно відомості на виплату орендної плати саме за 2021 рік в наданих доказах відсутнє.

Тобто представником відповідача не надано доказів про сплату позивачу орендної плати за 2021 рік відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 04.12.2015 року, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути задоволені судом.

Адвокат Мазай Н.В. вважає, що вчинення в межах договірних правовідносин дій, які правочином не передбачені, та сторонами в належній формі не погоджені, не може свідчити про дотримання стороною приписів договору.

Враховуючи наведене у відзиві, представник ОСОБА_1 адвокат Мазай Н.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.05.2023 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячизнаступнихпідстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу з орендної плати за земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази плати за оренду земельних ділянок за 2021 рік, що свідчить про порушення відповідачем пункту 11 укладених договорів та наявність заборгованості за 2021 рік за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7123482000:03:001:0412 та 7123482000:03:001:0821 в розмірі 10426,77 грн. та 20853,54 грн. відповідно.

При визначенні розміру пені, суд першої інстанції погодився із розрахунком наданим позивачем, з якого вбачається, що пеня за прострочення сплати орендної плати, за договором оренди земельної ділянки 7123482000:03:001:0412 від 04.12.2015 року складає 348,40 грн., за договором оренди земельної ділянки 7123482000:03:001:0821 від 04.12.2015 року складає 696,80 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією зосновних засадсудочинства,визначених п.8ч.3ст.129Конституції України,є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.12.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розміром 2,51 га та 5,0164 га з кадастровими номерами 7123482000:03:001:0412 та 7123482000:03:001:0821 на строк, п`ять років. (а. с. 7-10).

Власником вказаної земельної ділянки на час укладання договорів є ОСОБА_1 (а. с. 11,12).

Договори оренди зареєстровані державним реєстратором Монастирищенської районної державної адміністрації 10.11.2016 року (а. с. 13,16).

Додатковими угодами від 04.12.2015 року, щодо форми орендної плати, було визначено, що орендна плата у натуральній формі сплачується орендарем за погодженням сторін (а. с. 14, 21).

04.12.2015 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Поділля Агропродукт» укладені додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 04.12.2015 року з кадастровими номерами 7123482000:03:001:0412 та 7123482000:03:001:0821, якими внесені зміни щодо нового орендаря земельних ділянок, яким став ТОВ «Поділля Агропродукт», змінено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок та встановлено розмір орендної плати, який становить 9 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що складає 10426,77 грн. та 20853,54 грн. відповідно. (а. с.10).

Згідно зкопій наданихвідповідачем відомостей,ТОВ «ПоділляАгропродукт» здійснювавплату заоренду земельнихділянок заперіод 2018-2020роки,в змішанійформі,а саме:частина орендноїплати сплачуваласьу грошовійформі,а частинасільськогосподарською продукцією, що не заперечувалось в судовому засіданні в суді першої інстанції представником позивача. (а. с. 59-78).

Копії відомостей, наданих відповідачем підтверджують, що оренда плата за період 2018-2020 року здійснювалась щорічно, із зазначенням року, за який сплачується орендна плата (а. с. 59-78).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно стаття 629 ЦК України.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 21,22Закону України«Про орендуземлі» вредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин,визначено,що оренднаплата заземлю -це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкою.Розмір,форма істроки внесенняорендної платиза землювстановлюються зазгодою сторіну договоріоренди (крімстроків внесенняорендної платиза земельніділянки державноїта комунальноївласності,які встановлюютьсявідповідно доПодаткового кодексуУкраїни).Обчислення розміруорендної платиза землюздійснюється зурахуванням індексівінфляції,якщо іншене передбаченодоговором оренди.Орендна платасправляється угрошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 24-25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Як вбачається з пунктів 11 договорів оренди землі від 04.12.2015 року орендна плата вноситься 30 грудня кожного року.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу, що законодавство та договори оренди земельних ділянок не забороняли виплату орендної плати в більшому розмірі, чим визначено в його нормах, а тому фактично проведені виплати орендної плати позивачу за 2018-2020 роки не можна розглядати в якості переплати орендної плати, яку можна спрямувати в рахунок сплати орендарем орендної плати позивачу за 2021 рік, оскільки питання взаєморозрахунків з приводу переплачених коштів може бути предметом окремої домовленості та взаємозвірок платежів між сторонами поза межами даного спору.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що факт порушення відповідачем умов договорів оренди землі від 04.12.2015 року щодо сплати орендної плати не спростований відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази оплати за оренду земельних ділянок за 2021 рік, що свідчить про порушення відповідачем пункту 11 укладених договорів, та наявність заборгованості за 2021 рік за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7123482000:03:001:0412 та 7123482000:03:001:0821 в розмірі 10426,77 грн. та 20853,54 грн. відповідно.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання відповідно до статті 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пунктом 14 договорів оренди землі від 04.12.2015 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції правильно вказано, що через невиплату орендної плати відповідачем за 2021 рік на користь позивача з ТОВ «Поділля Агропродукт» підлягає стягненню договірний розмір пені в якості належного договірного способу захисту порушеного права позивача на своєчасне і повне отримання орендної плати за користування її земельними ділянками у 2021 році.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним та обґрунтованим наданий позивачем розрахунок розміру пені, з якого вбачається, що пеня за прострочення сплати орендної плати, за договором оренди земельної ділянки 7123482000:03:001:0412 від 04.12.2015 року складає 348,40 грн., за договором оренди земельної ділянки 7123482000:03:001:0821 від 04.12.2015 року складає 696,80 грн. А отже, відповідні суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів апеляційного суду вказує наступне.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу разом з позовною заявою представником були надані наступні копії документів: договір № 7 про надання правової допомоги від 04.11.2022 року, витяг з додатку до договору про надання правової допомоги, акти виконаних робіт та калькуляції, згідно яких вартість послуг адвоката складає 6570,80 грн. (а. с. 34-38, 80, 128, 129).

Отже, позивач підтвердив документально, що ним дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а загальний розмір таких витрат, складає 6570,80 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6570,80 грн., а також у зв`язку із задоволенням позовних вимог, про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що зобов`язання ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» перед ОСОБА_1 щодо сплати орендних платежів за 2021 рік виконані в повному обсязі, спростовуються матеріалами справи.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Із вище викладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до доводів апеляційної скарги представника ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвоката Барішевського О.В.

Враховуючи вище вказане, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично,оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» - адвоката Барішевського Олексія Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.05.2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 21.08.2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко