Постанова

від 22.08.2023 по справі 553/6536/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/6536/22 Номер провадження 22-ц/814/3472/23Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадження з повідомленнямучасників справи апеляційну скаргу представника Подільської районної у м. Полтаві ради, К. Рудька на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2022 року

у справізапозовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на нерухоме майно

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому прохав визнати за ним право власності на гараж, загальною площею 21,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5310136700:16:004:0196.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на гараж, загальною площею 21,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 5310136700:16:004:0196.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився відповідач, Подільська районна у м. Полтаві рада, та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника.

В апеляційній скарзі прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказували на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що місцевий суд не врахував, що побудований гараж є самочинним будівництвом, не прийнятий в установленому законом порядку в експлуатацію.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, що відповідно до договору оренди землі № 5/04.1-06, укладеного 08.09.2022 року між Подільською районною у м. Полтаві радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), останньому в оренду була передана земельна ділянка, загальною площею 24 кв.м, кадастровий номер5310136700:16:004:0196, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудований гараж.

Відповідно до технічного паспорту на гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 21.09.2022, гараж літера А-1 має загальну площу 21,0 кв.м.

Ринкова вартість вищевказаної нерухомості, згідно з висновком експерта за результатами експертного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження № 59, складеного 30.09.2022 судовим експертом Федоровим Д.Ф., складає 98 000,00 (дев`яносто вісім тисяч) гривень 00 копійок.

У висновку експерта за результатами експертного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження № 59, вказано, що на підставі проведеного дослідження експертом установлено, що гараж літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 відповідає нормативному визначенню об`єкта нерухомого майна (нерухомість), а його конструктивна система, об`ємно-планувальне рішення, санітарно-гігієнічні умови, пожежна безпека та інженерне обладнання відповідають вимогам будівельно-технічних норм, що діють на території України та висуваються до гаражів.

Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) листом від 19.10.2022 повідомила позивача про те, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженимпостановою КМУ від 13.04.2011 № 466за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про доцільність визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж, загальною площею 21,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 5310136700:16:004:0196.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною другоюстатті 331 ЦК Українивстановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положеньстатті 331 ЦК Україниу системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьоїстатті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини першоїстатті 376 ЦК Українисамочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другоюстатті 36 Закону України від17 лютого 2011 року№ 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьмастатті 39 цього Закону.

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першоїстатті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина другастатті 376 ЦК України).

Частинами п`ятою, восьмоюстатті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі№ 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) тавід 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Як вбачається з п. 1 договору оренди землі № 5/04.1-06, укладеного 08.09.2022, позивачу в оренду надана земельна ділянка длявстановлення тимчасового металевого гаражу.

На вказаній земельній ділянці відповідач без відповідного дозволу збудував гараж, який у відповідності з висновком експерта від 30.09.2022 відповідає нормативному визначенню «об`єкт нерухомого майна».

Таким чином, побудований гараж є самочинним будівництвом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до компетентних органів у встановленому законом порядку для вирішення питання про узаконення самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Лист Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому ОСОБА_1 роз`яснюється порядок прийняття об`єкта в експлуатацію не є рішенням компетентного органу.

Наявний в матеріалах справи договір оренди землі також не є рішенням компетентного органу про виділення особі в користування земельної ділянки під вже збудований об`єкт самочинного будівництва.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно довимог п.п.3,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, судовий збір, сплачений позивачем за подачу позову відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Натомість, з позивача на користь виконавчого комітету Подільської райрадим.Полтави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 488,60 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Подільської районної у м. Полтаві ради, К. Рудька, - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2022 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Подільської райради м. Полтави 1 488,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль