Рішення

від 16.08.2023 по справі 918/171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2023Справа № 918/171/23За позовом Фізичної особи - підприємця Скриннікової Галини Павлівни

до Товариства з обмеженою відповідальність "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОНА ВУД"

про стягнення 18373,88 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Кітовський В.Л.,

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 відкрито провадження у справі №918/171/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Скриннікової Галини Павлівни (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальність "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОНА ВУД" (далі - відповідач) про стягнення 18373,88 грн. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.04.2023 справу №918/171/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №918/171/23 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б. та ухвалою від 23.05.2023 прийнято до розгляду цим складом суду, судове засідання призначено на 21.06.2023.

Позивач обґрунтовує свої вимоги позову тим, що ним у позадоговірному порядку були надані послуги з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу разом з запасними частинами відповідачу, що підтверджується актом виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видатковою накладною №1800536 від 01.11.2018, однак відповідачем не було оплачено надані йому послуги та запасні запчастини на суму 18373,88 грн.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач, у своєму відзиві на позов, зазначає наступне:

- між ним та позивачем було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №50 від 01.02.2018 (далі - Договір), а отже неможливо стверджувати, що правовідносини між сторонами по спірним акту та накладній були вчинені у позадоговірному порядку, як це вказано позивачем у позові;

- умовами Договору передбачено, що роботи виконуються на підставі попереднього замовлення, проте, відповідач каже, що ним не замовлялися у позивача наведені у акті №1801285 від 10.10.2018 роботи;

- умовами Договору передбачено, що у випадку перевищення вартості ремонту понад 10000 грн замовник зобов`язаний сплатити 100% вартості запчастин до початку виконання робіт, оскільки у акті №1801285 від 10.10.2018 сума перевищує вказаний ліміт, то відповідно позивач не мав би надавати послуги до повної передплати відповідачем;

- позивачем не надано доказів, що після закінчення робіт автомобіль видано особі, уповноваженій замовником, відповідно до умов п. 2.8 Договору;

- наданий позивачем акт №1801285 від 10.10.2018 не є належним доказом здійснення господарської операції, оскільки не містить особистого підпису або інших даних, які б могли ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції;

- відповідач не замовляв та не отримував у позивача піддону, який вказано у видатковій накладній №1800536 від 01.11.2018, а сама накладна не містить підпису;

- відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що позивачем такі строк були пропущені при звернення із позовом.

Крім того, відповідачем було подано клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив позивач вказав наступне:

- визнання відповідачем факту укладення Договору свідчить про те, що між сторонами існували тривалий час договірні правовідносини і відповідач систематично замовляв та отримував послуги на підставі вказаного Договору, оплачуючи виконані роботи та запасні частини;

- твердження відповідача про те, що він не замовляв у позивача роботи, вказані в акті виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018, оскільки відсутнє замовлення-наряд на виконання робіт, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ним було підписано акт чим підтвердив факт виконання робіт;

- акт виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 підписаний представником відповідача і містить відтиск його печатки, як і на інших актах, які укладені сторонами по іншим роботам у тому ж самому порядку, що і спірний акт;

- строки позовної давності не пропущено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОУГО-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ;

- надано копії акта виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видаткову накладну №1800536 від 01.11.2018, які містять підпис представника відповідача та проставлено печатку відповідача.

Ухвалами суду від 21.06.2023 та від 12.07.2023 розгляд справи відкладався.

На виконання вимоги суду позивачем було долучено з клопотанням від 17.07.2023 оригінали акта виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видаткової накладної №1800536 від 01.11.2018.

У судовому засіданні 16.08.2023 представник позивача підтримав вимоги позову, а також усно заявив, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання 16.08.2023 не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено Договір.

За умовами п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (далі - роботи) наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини на умовах визначених цим Договором.

За умовами п. 2.1 Договору роботи виконуються відповідно до Замовлення-Наряду та Акта виконаних робіт, які підписуються представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. В Замовленні-Нарядах та Актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовником, а також терміни виконання робіт.

Вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін (п. 4.1 Договору).

Замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а виконавець зобов`язаний видати замовнику податкову накладну (п. 4.2 Договору).

Сторони погодили у п. 7.5 Договору він набуває чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Договір може бути припинений за письмовою заявою будь-якої з сторін, поданою не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення Договору. У випадку якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії Договору від жодної сторони не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Матеріали справи не містять доказів того, що Договір було припинено, а отже він є таким, що діє.

Враховуючи, що відповідачем було долучено до справи копію Договору, на який у своєму позові позивач не посилався, проте не заперечував про факт його укладання та наявність договірних відносин між сторонами, то наведене підтверджує факт існування між сторонами довготривалих господарських відносин сторін за Договором, у тому числі і ті, які є предметом даного спору.

Як зазначає позивач, ним були виконані роботи та надані запасні частини відповідачу, що підтверджується оригіналами акта виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 (на суму 17407,24 грн) та видаткової накладної №1800536 від 01.11.2018 (на суму 5500 грн), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено 4533,36 грн (зменшена заборгованість за рахунок повернення товару), у зв`язку із чим останній має заборгованість перед позивачем на суму 18373,88 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 18.02.2022 №21-ю про стягнення 18373,88 грн, однак відповідачем не виконано вимогу та кошти не сплачено, що стало підставою звернутися до суду із позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач заперечує щодо належності як доказів на підтвердження факту надання позивачем робіт та запчастин за спірними актом та видатковою накладною, каже, що ніяких замовлень на ці роботи він не робив та не отримував, спірні акт виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видаткова накладна №1800536 від 01.11.2018 викликають сумнів у їх достовірності.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

З наданих позивачем до справи оригіналів акта виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видаткової накладної №1800536 від 01.11.2018 вбачається, що вони підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін.

Дійсно, в спірних акті та накладній відсутні посилання на прізвища та ініціали особи, яка ставила підпис від імені відповідача, однак в матеріалах справи наявні копії інших актів, які були підписані сторонами у такому ж самому порядку як і акт від 10.10.2018, з тими ж самими підписами та печатками. Крім того, підпис проставлений на видатковій накладній від 01.11.2018 візуально такий самий як і підпис директора відповідача, що міститься на Договорі.

Відповідачем жодними доказами не спростовано, що на спірних акті виконаних робіт №1801285 від 10.10.2018 та видатковій накладній №1800536 від 01.11.2018 була проставлена не його печатка та підписано особою, яка не мала таких повноважень, а тому твердження останнього стосовно того, що він не замовляв та не отримував від позивача такі роботи та матеріали є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає надані позивачем в сукупності докази є такими, що жодним чином не спростовані зі сторони відповідача, та підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг та запчастин на спірну суму.

Що ж стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, на його думку, позивачем при зверненні з даним позовом були пропущені строки позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин. Наразі дія карантину закінчилася, загалом тривала до 30.06.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом 17.02.2023, що вбачається із відмітки Укрпошти на конверті у якому було направлено позовом.

Враховуючи наведене вище, позивачем не було пропущено строки позовної давності при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.

Станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості у сумі 18373,88 грн за надані позивачем послуги та матеріали відповідно до спірних акту від 10.10.2018 та видаткової накладної від 01.11.2018, а тому вимоги позову підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОНА ВУД" (01001, м. Київ, вул. Рибальська, 2, каб.102/2; ідентифікаційний код 40031982) на користь Фізичної особи - підприємця Скриннікової Галини Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 18373 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 88 коп. боргу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 22.08.2023.

Суддя Сташків Р.Б.