Рішення

від 15.06.2023 по справі 910/2078/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. м. Київ Справа № 910/2078/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівергума»

про стягнення 91 770,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Загуменна В.М., Гнатик К.М.

відповідача: Тураш С.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівергума» (надалі відповідач) про стягнення 91 770,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року справу № 910/2078/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями б/н від 20.04.2023 року справу № 910/2078/23 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Кошику А.Ю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/2078/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.05.2023 року.

В судовому засіданні 18.05.2023 року оголошувалась перерва у розгляді справи № 910/2078/23 на 08.06.2023 року.

В судовому засіданні 08.06.2023 року оголошувалась перерва у розгляді справи № 910/2078/23 на 15.06.2023 року.

В судовому засіданні 15.06.2023 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 15.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі позивач) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівергума» (надалі відповідач) про стягнення 91 770,00 грн. пені за порушення строків поставки Товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівергума» (відповідач, Постачальник) відповідно до Указу Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» 16.09.2022 року було укладено Договір № 519/ВЗЗ-2022 (далі - Договір) про закупівлю товару.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. розділу 1 Договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент, та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (специфікації) передбачено найменування товару (асортимент): Готові текстильні вироби (ДК 021:2015-39520000-3-Намет УСТ-56 (далі - Товар). Загальна кількість Товару 69 комплектів. Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 Договору ціна Товару складає 6 555 000,00 грн.

Пунктом 5.1. розділу 5 Договору сторони домовились, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі неприбуття вищевказаних осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 Договору.

У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.

Відповідач (представник відповідача) завчасно прибуває до позивача для отримання письмової заявки.

У випадку коригування інформації, яка визначена у заявці, позивач має право здійснити таке коригування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження, таке коригування вважається недійсним.

Також, пунктом 5.2. розділу 5 Договору визначено, що передача (приймання-здача) Товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 .

Згідно з підпунктами 6.3.1. та 6.3.2. пункту 6.3. розділу 6 Договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного Товару у строки, встановлені цим Договором, а також забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.

Пунктом 7.1. розділу 7 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором.

Пунктом 7.3. розділу 7 Договору сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у пункті 5.1 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки позивач залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Згідно з пунктом 9.1. розділу 9 Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Пунктом 10.1. розділу 10 Договору було визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022 року.

Згідно з п.п.11.8. розділу 11 Договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору). У будь-якому разі позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а відповідач з моменту направлення позивачем відповідного листа (на електронну пошту відповідача, вказану у розділі 13 цього Договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання відповідачем).

Як зазначає позивач, 11.10.2022 року на виконання умов Договору позивачем було надано під особистий підпис представнику Постачальника Бахирі Д.В. (довіреність від 11.10.2022 року № 39) Заявку від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 69 компл. до 01.12.2022 року.

Проте, як зазначає позивач, визначений Заявкою позивача від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 Товар поставлений відповідачем з порушенням строку, а сааме, 16.12.2022 року відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А поставлено Товар у кількості 69 компл. на загальну суму 6 555 000 грн. (видаткова накладна № 12 від 16.12.2022 року).

Відповідно частини другої статті 231 Господарського кодексу України та пункту 7.3. розділу 7 Договору позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 91 770 грн. на підставі проведеного розрахунку, а саме: за порушення строку поставки 69 компл. Товару з 02.12.2022 року по 15.12.2022 року (14 днів) - 0,1 % вартості товару в сумі 6 555 000 грн. = 6 555 грн. х 14 днів - розмір пені становить 91 770 грн.

З метою врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію від 02.01.2023 року № 78/8/2-5 про сплату пені в сумі 91 770 грн. за порушення строків поставки Товару, визначеного Договором, яка залишена без задоволення.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даними позовом, в якому просить стягнути з відповідача 91 770 грн. пені за порушення строків поставки Товару за період з 02.12.2022 року по 15.12.2022 року.

В ході розгляду спору відповідач подав заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що за умовами Договору № 519/ВЗЗ-2022 від 16.09.2022 року передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

Відповідно до Заявки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04.10.2022 року до Договору № 519/ВЗЗ-2022 від 16.09.2022 року місцем поставки Наметів УСТ-56 в кількості 69 комплектів було визначено м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

Проте, як зазначає відповідач, приймання товарів на складі за адресою АДРЕСА_2 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не здійснювалось. У зв`язку з чим, відповідач не міг здійснити постачання товару за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

З огляду на наведені обставини, позивачем було надано відповідачу нову Заявку від 14.12.2022 року до Договору № 519/ВЗЗ-2022 від 16.09.2022 року, за якою місцем поставки Наметів УСТ-56 в кількості 69 комплектів визначено м. Березань, вул. Поштова, 25 (Київська область).

Наведене також свідчить, що у зв`язку з наданням нової Заявки з іншим місцем відвантаження, Заявка від 04.10.2022 року втратила чинність.

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № 59 від 14.12.2022 року Намети УСТ-56 в кількості 50 комплектів відвантажені в м. Березань, Київська область.

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № 61 від 15.12.2022 року Намети УСТ-56 в кількості 19 комплектів відвантажені в м. Березань, Київська область.

В подальшому була підписана видаткова накладна від 16.12.2022 року на 69 комплектів Намети УСТ-56.

Таким чином, відповідач зазначає, що всі 69 комплектів Намети УСТ-56 за Договором № 519/ВЗЗ-2022 від 16.09.2022 року відвантажені в м. Березань, Київська область відповідно до Заявки від 14.12.2022 року Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України протягом 2-х днів з моменту надання вказаної Заявки.

При цьому, в Заявці від 14.12.2022 року зазначений строк постачання до 01.12.2022 року, який виконати не можливо, оскільки він давно сплинув на момент підготовки та надання вказаної Заявки. Тобто відповідач ніяк не міг поставити Товар за наведеною в Заявці 14.12.2022 року адресою в строк до 01.12.2022 року, що фізично не можливо в часі.

Також, відповідач зауважує, що Заявка складалась в односторонньому порядку позивачем, який встановлюючи строк поставки, що давно вже сплинув, порушив приписи ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, оскільки виконання зобов`язання по поставці наметів УСТ-56 в кількості 69 комплектів до 01.12.2022 року було неможливо провести виходячи з того, що Заявка набула чинності з дня її підписання представником Військової частини та надання її відповідачу, тобто з 14.12.2022 року.

Оскільки, станом на 14.12.2022 року строк поставки до 01.12.2022 року виконати було неможливо, а іншого строку Замовником встановлено не було, відповідач зазначає, що поставка була здійснена в найкоротші строки, частина Товару поставлена в той же день, решта на наступний день.

У відповіді на відзив позивач наполягав на факті порушення відповідачем строків поставки товару за Договором від 16.09.2022 № 519/ВЗЗ-2022 в пункті відвантаження за адресою: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 .

У відповіді на відзив позивач заперечував твердження відповідача, що приймання товарів на складі за адресою АДРЕСА_2 позивачем не здійснювались взагалі, і що це було причиною надання нової Заявки від 14.12.2022 року.

Позивач наполягає на тому, що приймання товарів на складі позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8 А здійснювалось, листом про надання інформації на адресу відповідача № 78/8/2-545 від 06.03.3023 року позивач підтвердив, що такі постачання на вищезазначений склад відбувались.

При цьому, позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було поставлено Товар за наведеною в Заявці від 04.10.2022 року адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8 А, однак потреба в замовленому Товарі не відпала, позивач скоригував місце приймання наметів УСТ-56 у кількості 69 комплектів, змінивши його на: Київська область, м. Березань, вул. Поштова, 25.

В запереченні на відповідь на відзив відповідач наголошував, що відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.03.2023 року № 78/8/2-545 причина зміни місця приймання Товару за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Поштова, 25 була обумовлена саме службовою необхідністю без посилання на будь-які порушення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з обставин спору та наданих сторонами доказів, між позивачем, як Замовником, та відповідачем, як Постачальником, було укладено Договір, за яким відповідач мав поставити позивачу Товар: Готові текстильні вироби (ДК 021:2015-39520000-3-Намет УСТ-56 (далі - Товар). Загальна кількість Товару 69 комплектів.

При цьому, з огляду на умови Договору, найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначається сторонами у специфікації, в той час, як дата та місце поставки Товару визначається у письмовій заявці позивача, тобто в односторонньому порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виставлено відповідачу Заявку від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 69 компл. до 01.12.2022 року за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

Як вбачається з викладених у позові обставин, заявлена пеня нарахована позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем поставки Товару саме за наведеною Заявкою позивача від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744.

При цьому, позивач у позові стверджує, що на виконання Заявки від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 Товар поставлений відповідачем з порушенням строку, а саме 16.12.2022 року за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, про що свідчить видаткова накладна № 12 від 16.12.2022 року.

Однак, відповідач у відзиві повідомив суду та надав докази, що за наведеною видатковою накладною № 12 від 16.12.2022 року Товар поставлено на підставі відкоригованої позивачем Заявки від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410 на визначене в ній місце поставки м. Березань, вул. Поштова, 25 (Київська область), оскільки приймання Товару відповідача на складі за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що відповідно до Товарно-транспортної накладної № 59 від 14.12.2022 року Намети УСТ-56 в кількості 50 комплектів доставлені відповідачем та відвантажені в м. Березань, Київська область. Відповідно до Товарно-транспортної накладної № 61 від 15.12.2022 року Намети УСТ-56 в кількості 19 комплектів доставлені відповідачем та відвантажені в м. Березань, Київська область. В подальшому була підписана видаткова накладна від 16.12.2022 року на 69 комплектів Намети УСТ-56.

Таким чином, Товарно-транспортні накладні № 59 від 14.12.2022 року та № 61 від 15.12.2022 року свідчать про поставку Товару на визначене в Заявці від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410 місце поставки м. Березань, вул. Поштова, 25 (Київська область) і таке постачання без зауважень прийнято позивачем. Що також свідчить про складення видаткової накладної від 16.12.2022 року на 69 комплектів Намети УСТ-56 саме за фактом поставки Товару за Заявкою від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410 у м. Березань, вул. Поштова, 25 (Київська область), а не як зазначає позивач в позові.

Таким чином, серед іншого, наведені докази спростовують твердження позивача, що поставка була здійснена за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та на підставі саме Заявки від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744, що не відповідає фактичним обставинам справи і свідчить про спотворення позивачем дійсних обставин.

Твердження позивача про приймання Товару на складі за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та не поставку Товару за наведеною адресою у строк, визначений Заявкою від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 не підтверджені належними доказами, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про виконання саме Заявки від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744, у Заявці від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410 та претензії (іншій переписці сторін) відсутні посилання, що причиною виписання нової Заявки була саме непоставка Товару в місці і строки, наведені у Заявці від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744.

Натомість, як вбачається з переписки сторін, зокрема відповіді позивача у листі № 78/8/2-545 від 06.03.3023 року, коригування Заявки було обумовлено виробничою необхідністю без посилання на будь-які обставини щодо порушення умов поставки.

Таким чином, позивач не повідомив відповідача про порушення, як того вимагає ст. 668 Цивільного кодексу України. Позивачем не доведено, що підставою коригування Заявки від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 було саме її невиконання відповідачем, а не інші обставини.

Саме лише твердження позивача у листі № 78/8/2-545 від 06.03.3023 року, що за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А відбувалось приймання товарів не є достатнім підтвердженням відповідного факту, інших доказів позивачем не надано.

З огляду на норму ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Враховуючи, що позивачем відкориговано Заявку від 04.10.2022 року № 78/8/2-1744 шляхом видачі Заявки від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410, зобов`язання за попередньою Заявкою припинилось, а зобов`язання за новою Заявкою виконано відповідачем і таке виконання прийнято позивачем.

Заявка позивача є одностороннім документом, який не передбачає попереднього узгодження з відповідачем, тому наведений у ній строк поставки не може вважатись договірним в розумінні ст. 626 Цивільного кодексу України.

Крім того, у Заявці від 14.12.2022 року № 78/8/82-2410 строк поставки визначено некоректно до 01.12.2022 року, що станом на момент виставлення Заявки 14.12.2022 року було не можливо виконати, тому застосуванню підлягає норма ст. 663 Цивільного кодексу України, за якою якщо зміст договору не дає змоги визначити строк поставки, відповідний строк визначається відповідно до положень статті 530 цього Кодексу, тобто моментом пред`явлення вимоги.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про виконання простроченої поставки Товару. Натомість, обумовлений відкоригованою Заявкою Товар невідкладно поставлений відповідачем у визначене позивачем місце, тобто у розумні строки.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 616 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд зазначає про відсутність підстав стверджувати про наявність умисного прострочення відповідача, яким доведено вжиття необхідних заходів для належного виконання зобов`язання. Натомість, відповідне непорозуміння сталось у зв`язку з невизначеністю зобов`язання позивачем, яким не доведено причин коригування Заявки та зміни місця виконання зобов`язання.

Крім того, порушення встановленого некоректно та в односторонньому порядку строку виконання зобов`язання не є договірним порушенням, що виключає підстави для застосування відповідальності.

Також, безпідставним є посилання позивача на суттєве порушення відповідачем строків поставки Товару, визначених Договором, що мало негативні наслідки. Зокрема, відповідні посилання не підтверджені жодними доказами, навіть поясненнями, наведене в позові прострочення не є тривалим і спричинене непорозумінням у визначені строку поставки самим позивачем.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом не встановлено достатніх та обґрунтованих підстав для застосування до відповідача наведеної у позові відповідальності у вигляді стягнення пені за прострочення поставки Товару у зв`язку з недоведеністю відповідного порушення.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин поставки Товару за відкоригованою позивачем Заявкою є більш вірогідними ніж надані позивачем докази, в тому числі щодо причин коригування такої Заявки, тому позовні вимоги не доведені позивачем, спростовані відповідачем і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівергума» про стягнення 91 770,00 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 22.08.2023 року