Постанова

від 04.12.2023 по справі 910/2078/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. Справа №910/2078/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 (повний текст складено 22.08.2023)

у справі №910/2078/23 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума"

про стягнення 91 770,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума" (далі - ТОВ "Сівергума") про стягнення пені у розмірі 91 770,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Військова частина посилається на порушення ТОВ "Сівергума" умов договору від 16.09.2022 №519/В33-2022, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.3 договору, здійснив нарахування пені у сумі 91 770,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2078/23 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 матеріали справи №910/2078/23 за позовом Військової частини до ТОВ "Сівергума" про стягнення пені у розмірі 91 770,00 грн передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин поставки товару за відкоригованою позивачем заявкою є більш вірогідними ніж надані позивачем докази, в тому числі щодо причин коригування такої заявки, тому позовні вимоги не доведені позивачем, спростовані відповідачем і не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Військова частини звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2023 у справі №910/2078/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Місцевим господарським судом, при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно надана оцінка та не досліджені докази надані позивачем.

Так, скаржник, зокрема вказує, що оскільки відповідачем вже було допущене значене порушення строку поставки товару, позивач, як юридична особа, яка здійснює матеріально-технічне, тилове та інші види забезпечення службово-бойової і повсякденної діяльності військових частин Національної гвардії України, у своїх план-графіках для повноцінного забезпечення підрозділів Національної гвардії України у військовий стан розраховує саме на зазначену в первинній заявці дату (01.12.2022), тому, у зв`язку з виникненням службової необхідності, позивач скорегував лише місце приймання наметів УСТ-56 у кількості 69 комплектів, змінивши його на: Київська область, м. Березань, вул. Поштова, 25, про що відповідача негайно попереджено представником позивача в телефонному режимі та, згідно з пунктом 5.1 договору, письмово скориговано заявку від 04.10.2022 №78/8/2-1744 лише в частині місця постачання.

Крім того, разом з апеляційною скаргою, позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2022 апеляційну скаргу Військової частини у справі №910/2078/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №910/2078/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2078/23.

05.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2078/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 поновлено Військовій частині пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/2078/23. Розгляд апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що за наслідками розгляду спору, суд вірно дійшов висновку, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин поставки товару за відкоригованою позивачем заявкою є більш вірогідними ніж надані позивачем докази, в тому числі щодо причин коригування такої заявки, а тому позовні вимоги не доведені позивачем, спростовані відповідачем і не підлягають задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.09.2022 між Військовою частиною (замовник) та ТОВ "Сівергума" (постачальник) укладено договір №519/В33-2022, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору, Код ДК 021:2015-39520000-3 - Готові текстильні вироби.

Ціна договору складає 22 805 000,00 грн. Єдиний податок 2% - 456 100,00 грн (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

За умовами пункту 5.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, зазначений указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).

На виконання умов договору, 11.10.2022 позивачем надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Бахиру Д.В. заявку від 04.10.2022 щодо необхідності поставки товару у кількості 69 штук у строк до 01.12.2022.

Згідно з видатковою накладною від 16.12.2022 №12 постачальник передав замовнику товар у кількості 69 штук, загальною вартістю 6 555 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.01.2023 №78/8/2-5, згідно з якою вимагав сплатити пеню у розмірі 91 770,00 грн за порушення строку поставки товару. Проте вимоги, викладені у претензії виконані відповідачем не були.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору від 16.09.2022 №519/В33-2022, в частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що, просить суд стягнути з відповідача 91 770,00 грн, пені на підставі пункту 7.3 договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

З матеріалів справи вбачається, 16.09.2022 між Військовою частиною та ТОВ "Сівергума" укладено договір №519/ВЗЗ-2022, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.10.2022 на виконання умов договору позивачем надано під особистий підпис представнику відповідача Бахиру Д.В. (довіреність від 11.10.2022 №39) заявку від 04.10.2022 №78/8/2-1744 про необхідність поставки товару в загальній кількості 69 комплектів до 01.12.2022.

Разом з тим, як вбачається з видаткової накладної від 16.12.2022 №12 поставка товару здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного в заявці.

Посилання відповідача на те, що позивачем відкориговано заявку від 04.10.2022 №78/8/2-1744, шляхом видачі заявки від 14.12.2022 №78/8/82-2410, зобов`язання за попередньою заявкою припинилось, а зобов`язання за новою заявкою виконано відповідачем, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

За умовами пункту 5.1 договору, у випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому.

14.12.2022 позивачем надано під особистий підпис представнику відповідача Бахиру Д.В. (довіреність від 11.10.2022 №39), без будь-яких зауважень та заперечень з боку останнього, заявку від 14.12.2022 №78/8/2-2410 про необхідність поставки товару в загальній кількості 69 комплектів до 01.12.2022.

Слід зазначити, що до заявки від 14.12.2022 №78/8/2-2410 (коригування первинної заявки від 04.10.2022 №78/8/2-1744) внесено зміни лише в частині визначення нового місця поставки товару: м. Березань, вул. Поштова, 25. В іншій частині умови заявки 04.10.2022 №78/8/2-1744 залишилися без змін.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості поставки товару у період з 11.10.2022 до 01.12.2022, або неприйняття позивачем товару, згідно з заявкою 04.10.2022 №78/8/2-1744, на адресу: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8А.

Таким чином, на переконання колегії суддів, має місце прострочення відповідачем поставки товару відповідно до заявки від 04.10.2022 №78/8/2-1744, оскільки остання не втратила чинність, як стверджує відповідач, а до неї заявкою від 14.12.2022 №78/8/2-2410 лише внесено корегування місця поставки товару, на підставі пункту 5.1 договору.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За приписами частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, можливо оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.

Згідно з пунктом 7.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

У зв`язку з наведеними обставинами судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Сівергума" відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі №910/2078/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума" (14020, місто Чернігів, вулиця Малиновського, будинок 36Б; ідентифікаційний код 39076187) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 91 770 (дев`яносто одна тисяча сімсот сімдесят) грн 00 коп пені, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума" (14020, місто Чернігів, вулиця Малиновського, будинок 36Б; ідентифікаційний код 39076187) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №910/2078/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран