Постанова

від 16.08.2023 по справі 607/12028/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 607/12028/13

провадження № 61-12305св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гражда 2000»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАЖДА 2000», правонаступника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк»

У липні 2013 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 20 липня 2007 року між банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 11186521000, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 537 000,00 доларів США строком до 18 липня 2014 року зі сплатою 12,80 % річних.

Повернення кредиту забезпечене договорами поруки від 20 липня 2007 року, укладеними між банком і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кожним окремо.

Позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 564 749,08 доларів США.

АТ «УкрСиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 1186521000 у розмірі

564 749,08 доларів США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно

4 514 039,40 грн, пеню в розмірі 18 281,00 доларів США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 146 120,02 грн.

Зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 кредитний договір від 20 липня 2007 року № 11186521000, за яким банк просить стягнути заборгованість, не підписував, що свідчить про недійсність правочину.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 у розмірі 564 749,08 доларів США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 4 514 039,40 грн, пеню в розмірі 18 281,00 доларів США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 146 120,02 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

матеріалами справи не підтверджено обставин непідписання позичальником ОСОБА_1 кредитного договору від 20 липня 2007 року № 11186521000, а тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 належить відмовити;

банк довів факт неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договорами поруки, що є підставою для солідарного стягнення боргу з відповідачів.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2022 року задоволено заяву ТОВ «ГРАЖДА 2020», заінтересовані особи: АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про заміну сторони стягувача у справі.

Замінено сторону стягувача АТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ГРАЖДА 2020» у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

рішення суду оскаржується в частині солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_4 , а тому в іншій частині рішення суду не переглядається відповідно до вимог статті 367 ЦПК України;

03 жовтня 2022 року представник ТОВ «ГРАЖДА 2020» Авдєєнко В. В. подав заяву про відмову від позову і закриття провадження у справі, мотивовану тим, що ухвалою суду першої інстанції від 27 липня 2022 року було замінено сторону стягувача АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ГРАЖДА 2020». Однак колегія суддів вважає, що підстав приймати відмову ТОВ «ГРАЖДА 2020» від позову у цій справі немає. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року не оскаржувалося учасниками справи та було звернуте до виконання і відкрите виконавче провадження з виконання цього рішення. На стадії виконавчого провадження АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитними зобов`язаннями ТОВ «ФК «Амбер», коли зі статусу позивача трансформувався в статус стягувача. Встановлено, що АТ «УкрСиббанк» на стадії виконання судового рішення до відступу права вимоги не відмовлялося від позову. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду лише в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , у частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується і не переглядається. Тому питання про відмову від позову до цих відповідачів не може вирішуватись, оскільки судовий розгляд цих вимог остаточно завершений. Право на відмову від позову трансформувалось у право на відмову від примусового виконання (стаття 434 ЦПК України). ТОВ «ГРАЖДА 2020» вправі звернутися із заявою про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення в порядку статті 434 ЦПК України. На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що клопотання Авдєєнка В. В. належить відхилити, оскільки ТОВ «ГРАЖДА 2020» не є позивачем у цій справі, а замінене на стадії виконання судового рішення і є стягувачем замість АТ «УкрСиббанк»;

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості у розмірі 564 749,08 доларів США. Колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений відповідно до умов кредитного договору № 11186521000 15 квітня 2014 року, який підписано сторонами та який є чинним, розмір заборгованості ОСОБА_4 не спростовано;

доводи ОСОБА_4 про те, що вона не укладала з банком додаткової угоди до договору поруки не заслуговують на увагу та спростовуються підписаними сторонами наявними в матеріалах справи додатковою угодою № 1 до договору про надання кредиту № 11186521000 від 17 березня 2009 року та додатковою угодою до договору поруки від 17 березня 2009 року. Доказів на спростування вказаних договорів чи їх неукладення ОСОБА_4 не подала і про наявність таких доказів не заявила.

Аргументи учасників

У грудні 2022 року до Верховного Суду від ТОВ «ГРАЖДА 2020» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у статті 206 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову, серед яких відсутня підстава, зазначена апеляційним судом в оскарженій постанові - АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитними зобов`язаннями на стадії виконавчого провадження, тобто статус позивача трансформувався у статус стягувача. У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 вказано, що заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Це свідчить про те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ГРАЖДА 2020» про відмову від позову та закриття провадження у справі. Представник ТОВ «ГРАЖДА 2020» наголошує на тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 55 і 442 ЦПК України в частині визначення обсягу процесуальних прав нового кредитора у цивільному процесі у разі вступу в кредитних правовідносинах особи як нового кредитора після ухвалення судового рішення про солідарне стягнення з поручителів на стадії апеляційного провадження, зокрема звернення ним до права, передбаченого статтями 206, 373 ЦПК України, на відмову від позову на стадії апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 20 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 11186521000, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 537 000,00 доларів США строком до 18 липня 2014 року зі сплатою 12,80 % річних.

Того ж дня, 20 липня 2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були укладенні договори поруки № 1, № 2 та № 3 відповідно, за умовами яких поручителі зобов`язуються перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 1118652100 від 20 липня 2007 року та з кредитного договору № 11186546000 від 20 липня 2007 року в повному обсязі, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителів і боржника є солідарною.

17 березня 2009 року між поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та кредитором АКІБ «УкрСиббанк» були укладенні додаткові угоди № 1 до договорів поруки № 1, № 2, № 3 від 20 липня 2007 року. Ці додаткові угоди укладені в зв`язку з укладенням між банком та позичальником ОСОБА_1 додаткової угоди № 1 до договору про надання кредиту № 11186521000 від 20 липня 2007 року.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість за кредитним договором становить 564 749,08 доларів США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 4 514 039,40 грн, із яких: 434 458,64 доларів США (за курсом Національного банку України станом на 16 травня 2013 року

еквівалентно 3 472 627,91 грн) - кредитна заборгованість, 130 290,44 доларів США (за курсом Національного банку України станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 1 041 411,49 грн) - заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованість позичальника по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та відсотків за кредитом станом на 16 травня 2013 року становить 18 281,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 16 травня 2013 року становить 146 120,02 грн, з яких: 5 151,71 доларів США (еквівалентно 41 177,62 грн) - пеня за прострочення спати кредиту, 13 129,29 доларів США (еквівалентно 104 942,40 грн) - пеня за прострочення сплати відсотків.

27 червня 2022 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «АМБЕР» було укладено договір факторингу № 27-06/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АМБЕР» набуло право вимоги за кредитним договором № 11186521000 від 20 липня 2007 року.

27 червня 2022 року між ТОВ «ФК «АМБЕР» та ТОВ «ГРАЖДА 2020» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань, згідно з умовами якого ТОВ «ГРАЖДА 2020» набуло права вимоги за кредитним договором № 11186521000 від 20 липня 2007 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2022 року заяву ТОВ «ГРАЖДА 2020», заінтересовані особи: АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про заміну сторони стягувача у справі задоволено. Замінено сторону стягувача - АТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ГРАЖДА 2020» у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позиція Верховного Суду

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що:

«оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення».

У пунктах 6.11.-6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що:

«після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73)».

Відповідно до статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року у справі № 2-5466/11 (провадження № 61-3190св21) зазначено, що:

«Частинами першою та третьою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (пункт 4 частини першої статті 255, частина друга статті 256 ЦПК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Форінг» про відмову від частини позовних вимог, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд на будь-якій стадії судового розгляду справи».

Згідно з частинами першою, другою статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина четверта статті 359 ЦПК України).

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року: поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ; зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року до закінчення апеляційного провадження.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що

підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті;

якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції залишено без змін (змінено чи скасовано);

у разі, якщо судове рішення суду першої інстанції повністю оскаржується в апеляційному порядку, то в апеляційного суду відсутні підстави для вказівки в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції про те, що судове рішення залишаться без змін тільки в певній частині.

У справі, що переглядається:

у суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ГРАЖДА 2020» Авдєєнко В. В. подав заяву про відмову від позову і закриття провадження у справі, посилаючись на те, що ухвалою суду першої інстанції від 27 липня 2022 року було замінено сторону стягувача АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ГРАЖДА 2020»;

відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ГРАЖДА 2020» про відмову від позову і закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року не оскаржувалося учасниками справи та було звернуте до виконання і відкрите виконавче провадження з виконання цього рішення. На стадії виконавчого провадження АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитними зобов`язаннями ТОВ «ФК «Амбер», коли зі статусу позивача трансформувалося в статус стягувача. АТ «Укрсиббанк» на стадії судового рішення до відступу права вимоги не відмовлялося від позову. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду лише в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , у частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується і не переглядається. Тому питання про відмову від позову до цих відповідачів не може вирішуватись, оскільки судовий розгляд позовних вимог до них остаточно завершений. Право на відмову від позову трансформувалось у право на відмову від примусового виконання (стаття 434 ЦПК України). ТОВ «ГРАЖДА 2020» вправі звернутися із заявою про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення в порядку статті 434 ЦПК України. Колегія суддів вважала, що клопотання Авдєєнка В. В. належить відхилити, оскільки ТОВ «ГРАЖДА 2020» не є позивачем у цій справі, а замінене на стадії виконання судового рішення і є стягувачем замість АТ «УкрСиббанк»;

ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2022 року заяву ТОВ «ГРАЖДА 2020», заінтересовані особи: АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про заміну сторони стягувача у справі задоволено. Замінено сторону стягувача - АТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ГРАЖДА 2020» у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором;

апеляційний суд не врахував, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а, отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Тому заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи;

апеляційний суд не врахував, що ТОВ «ГРАЖДА 2020» як учасник справи (правонаступник позивача АТ «УкрСиббанк») під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зокрема відмовитися від позову у суді апеляційної інстанції незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу;

апеляційний суд не звернув уваги, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року до закінчення апеляційного провадження;

у мотивувальній частині постанови апеляційний суд зазначив, що рішення суду оскаржується в частині солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_4 , а тому в іншій частині рішення суду не переглядається відповідно до вимог статті 367 ЦПК України. Проте у резолютивній частині апеляційний суд зазначив, про залишення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року без змін повністю;

апеляційний суд не врахував, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції;

за таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наведених порушень норм процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРАЖДА 2000», правонаступника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук