Ухвала

від 21.08.2023 по справі 320/26989/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 серпня 2023 року м. Київ № 320/26989/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ"ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА" з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві, які полягають у протиправному зарахуванні сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА» на електронний рахунок в системі адміністрування податку на додану вартість грошових коштів за період з 1 січня 2015 року по 29 липня 2021 року згідно з розрахункових документів, а саме: виписки по рахунку від 23.03.2015, виписки по рахунку від 17.04.2015, виписки по рахунку від 18.05.2015, виписки по рахунку від 16.06.2015 року, виписки по рахунку від 06.07.2015, виписки по рахунку від 13.08.2015, виписки по рахунку від 28.08.2015 року, виписки по рахунку від 07.09.2015, виписки по рахунку від 29.09.2015, виписки по рахунку від 15.10.2015, виписки по рахунку від 13.11.2015, виписки по рахунку 17.11.2015, виписки по рахунку від 14.12.2015, виписки по рахунку від 17.12.2015, виписки по рахунку від 15.01.2016, виписки по рахунку від 09.02.2016, виписки по рахунку від 09.02.2016, виписки по рахунку від 22.02.2016, виписки по рахунку від 21.04.2016, виписки по рахунку від 12.05.2016, виписки по рахунку від 16.05.2016, виписки по рахунку від 07.07.2016, виписки по рахунку від 12.08.2016, виписки по рахунку від 19.09.2016, виписки по рахунку від 05.10.2016, виписки по рахунку від 12.12.2016, виписки по рахунку від 12.12.2016, виписки по рахунку від 05.01.2017, виписки по рахунку від 07.02.2017, виписки по рахунку від 08.02.2017, виписки по рахунку від 07.03.2017, виписки по рахунку від 11.04.2017, виписки по рахунку від 13.05.2017, виписки по рахунку від 17.05.2017, виписки по рахунку від 12.06.2017, виписки по рахунку від 10.08.2017, виписки по рахунку від 08.09.2017, виписки по рахунку від 12.10.2017, виписки по рахунку від 09.11.2017, виписки по рахунку від 06.12.2017, виписки по рахунку від 11.01.2018, виписки по рахунку від 09.02.2018, виписки по рахунку від 13.02.2018, виписки по рахунку від 20.03.2018, виписки по рахунку від 05.04.2018, виписки по рахунку від 11.04.2018, виписки порахунку від 08.05.2018, виписки по рахунку від 11.06.2018, виписки по рахунку від 19.06.2018, виписки по рахунку від 06.07.2018, виписки по рахунку від 10.07.2018, виписки по рахунку від 13.08.2018, виписки по рахунку від 07.09.2018, виписки по рахунку від 11.10.2018, виписки по рахунку від 09.11.2018, платіжної інструкції №2005915 від 29.11.2018, виписки по рахунку від 03.01.2019, платіжної інструкції №20051979 від 04.02.2019, платіжної інструкції №20052068 від 13.03.2019, платіжної інструкції №20052109 від 03.04.2019, платіжної інструкції №20052120 від 11.04.2019, платіжної інструкції №20052165 від 10.05.2019, платіжної інструкції №20052176 від 14.05.2019, платіжної інструкції №20052173 від 14.05.2019, платіжної інструкції №20052208 від 28.05.2019, платіжної інструкції №20052225 від 12.06.2019, платіжної інструкції №20052262 від 02.07.2019, платіжної інструкції №20052303 від 26.07.2019, платіжної інструкції №20052343 від 20.08.2019, платіжної інструкції №20052448 від 15.10.2019, платіжної інструкції №20052483 від 06.11.2019, платіжної інструкції №20052501 від 12.11.2019, платіжної інструкції №20052518 від 21.11.2019, платіжної інструкції №20052542 від 10.12.2019, платіжної інструкції №20052602 від 09.01.2020, платіжної інструкції №20052624 від 22.01.2020, платіжної інструкції №20052672 від 06.02.2020, платіжної інструкції №20052741 від 23.03.2020, платіжної інструкції №20052759 від 08.04.2020, платіжної інструкції №20052770 від 17.04.2020, платіжної інструкції №20052820 від 21.05.2020, платіжної інструкції №20052849 від 15.06.2020, платіжної інструкції №20052927 від 27.07.2020, платіжної інструкції №20052971 від 21.08.2020, платіжної інструкції №20053005 від 22.09.2020, платіжної інструкції №20053044 від 26.10.2020, платіжної інструкції №20053076 від 18.11.2020, платіжної інструкції №20053119 від 17.12.2020, платіжної інструкції №20053159 від 16.01.2021, платіжної інструкції №20053185 від 17.02.2021, платіжної інструкції №20053217 від 19.03.2021, платіжної інструкції №20053260 від 20.04.2021, платіжної інструкції №20053280 від 18.05.2021, платіжної інструкції №20053322 від 18.06.2021, платіжної інструкції №20053353 від 19.07.2021, платіжної інструкції №20053363 від 29.07.2021 та платіжної інструкції № 20053364 від 29.07.2021 на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 1 липня 2015 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві зарахувати вказані грошові кошти в рахунок сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА» поточних податкових зобов`язань з ПДВ за вказаний вище період відповідно до якого вони сплачувалися;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві (Ідентифікаційний код: 44116011) щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА» в розмірі 268 849,50 гривень, який виник на підставі Податкового повідомлення-рішення № 13149/10/26-51-22-03/0005892203 від 26.11.2014;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві списати безнадійний податковий борг з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА» в розмірі 268 849,50 гривень, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 13149/10/26-51-22-03/0005892203 від 26.11.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20 зауважила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок також сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).

В межах цього спору позивач оскаржує, зокрема, протиправні дії відповідача щодо зарахування сплачених позивачем коштів за період з 1 січня 2015 року до 29 липня 2021 року у погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 01.07.2015.

В позовній заяві позивач стверджує, що у зв`язку з набуттям чинності з 17.01.2015 змін та доповнень до Податкового кодексу України, внесених Законом України від 25.12.2014 № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» були внесені зміни до Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких з 17 січня 2015 року платники податку мали право скористатися визначеною Кодексом процедурою податкового компромісу для уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Користуючись своїм правом позивач заявив про своє бажання скористатися процедурою податкового компромісу та звертався до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з відповідною заявою.

Згідно рішення про погодження застосування податкового компромісу №3903/10/26-51-22-04 від 03.04.2015, прийнятого ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м Києві, податкова застосувала податковий компроміс лише до податкового повідомлення-рішення №13147/10/26-51-22-03/0005912203 від 26.11.2014 (про нарахування суми податкового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 604 417,70 грн) та податкового повідомлення-рішення №13148/10/26-51-22-03/0005902203 від 26.11.2014 (про нарахування суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 494 625 грн.).

До податкового повідомлення-рішення №13149/10/26-51-22-03/0005892203 від 26.11.2014 (про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 268 849,50 грн) податковий компроміс не застосовувався.

04 квітня 2023 року представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у місті Києві з адвокатським запитом вих. № 04/04 від 04.04.2023, з метою отримання інформації та документів, які стали підставою для нарахування податкового боргу ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА».

24 квітня 2023 року позивач отримав лист відповідача про те, що за ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА» обліковується податковий борг у розмірі 477 655,36 з податку на додану вартість, а саме зобов`язання самостійно визначені платником податків, згідно податкових декларацій у сумі 258 858,00 гривень; пеня у сумі 187 818,35 гривень нарахована за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, визначених в податкових деклараціях та податкових повідомленнях-рішеннях».

Таким чином, позивач звернувшись до суду 03.08.2023 (вх. №34812), пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження дій відповідача щодо зарахування сплачених позивачем коштів за період з 1 січня 2015 року до 29 липня 2021 року у погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 01.07.2015, та не наводить жодних обґрунтувань з приводу неможливості з`ясування стану свої справ, починаючи з квітня 2015 року, коли позивач дізнався про незастосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення №13149/10/26-51-22-03/0005892203 від 26.11.2014 (про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 268 849,50 грн) та з приводу нез`ясування позивачем ціленаправленості сплачених ним коштів за період з 01.01.2015 до 29.07.2021 за платіжними документами, зазначеними у позовних вимогах.

Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 вказала: "...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду".

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На переконання суду позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого Законом шестимісячного строку, а наведені позивачем у заяві обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, носять суб`єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що обов`язок кожного громадянина знати законодавство закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

При цьому позовна заява не містить обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало позивачу без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у межах шестимісячного строку.

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом після закінчення строку, установленого законом, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримано приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ починаючи з квітня 2015 року, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ ФЕМІДА" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.