Постанова

від 15.08.2023 по справі 340/5021/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5021/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року (головуючий суддя Петренко О.С.)

у справі № 340/5021/21

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту захисту економіки Національної поліції України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019 у розмірі 37 870,80 грн.; одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в розмірі 53 419,01 грн.; компенсації за невикористані дні відпусток за 2017-2019 у розмірі 82 684,58 грн.;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з грошового забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019 у розмірі 37 870,80 грн.; одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в розмірі 53 419,01 грн.; компенсації за невикористані дні відпусток за 2017-2019 у розмірі 82 684,58 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 340/5021/21, зобов`язано Департамент нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та компенсацію за невикористані дні відпусток за 2017-2019 роки, з урахуванням проведених сум, відповідно до висновків, викладених в судовому рішенні.

Суд, приймаючи рішення від 27.10.2021 про часткове задоволення позову, виходив з того, що наказом Департаменту від 03.10.2019 року №309 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 03.10.2019.

При звільненні позивачу виплачене грошове забезпечення за 3 дні жовтня та одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №340/3384/19 змінено дату звільнення та формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 із «за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України», з 03.10.2019» на «за п.4 (у зв`язку з скороченням штатів) ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію України», з 02.12.2019».

Разом з тим за період з 04.10.2019 по 02.12.2019 грошове забезпечення позивачу не виплачено.

Стосовно вимог позивача про виплату грошового забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019, суд першої інстанції послався, зокрема, на пункт 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, згідно якому поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Також судом встановлено, що у зв`язку зі звільненням позивача зі служби в поліції за власним бажанням за наказом №309 о/с від 03.10.2019 позивач, маючи вислугу 21 рік, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби і така допомога у листопаді року була нарахована йому у розмірі 53 419,01 грн.

З огляду на те, що судовим рішенням в адміністративній справі №340/3384/19 та наказом №8о/с від 27.04.2021 змінено підставу звільнення позивача - через скорочення штатів, суд дійшов висновку, що позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для поліцейських, звільнених зі служби за станом здоров`я.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу компенсації за невикористану в році звільнення додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2019 р.р., суд першої інстанції встановив, що позивач у період проходження служби в поліції отримав статус учасника бойових дій. В період 2017-2019 р.р. позивачу не надавалася додаткова відпустка, передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», та грошова компенсація за неї при звільненні всупереч вимогам частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 не виплачувалася.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодився суд апеляційної інстанції в постанові від 12.12.2022, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період 2017-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, з урахуванням проведених сум виплат. Відмовляючи у визначені конкретних сум виплат, суд першої інстанції зазначив, що це питання віднесено виключно до компетенції відповідача.

26.05.2023 представник позивача подав до суду першої інстанції заяву в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати накази Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05.01.2023 №1 «Про встановлення розміру премії, скасування надбавок за специфічні умови проходження служби в поліції та за службу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 »; від 23.01.2023 № 2 о/с в частині нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 6 706,45 грн.

- визнати розрахунки Департаменту захисту економіки Національної поліції України протиправними та такими, що складені у супереч висновкам, вкладеним у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 щодо грошового забезпечення за період з 03.10.2019 на 02.12.2019; одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції; розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток за 2017-2019 роки.

- постановити окрему ухвалу про визнання протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо здійснення всупереч висновкам, викладеним у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 розрахунків грошового забезпечення за період з 03.10.2019 на 02.12.2019; одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції; розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток за 2017-2019 роки.

Заява мотивована тим, що оскільки в судовому порядку змінено дату звільнення позивача з 03.10.2019 на 02.12.2019, тобто на 60 днів, відповідач має заборгованість з грошового забезпечення перед позивачем за 60 днів у розмірі 28347,6 грн., який визначений відповідно до абз. 5 п. 8 розділу III Порядку №260. Розрахунок грошового забезпечення, здійснений відповідачем, є протиправним та суперечить висновкам суду. Є таким, що суперечить висновкам суду, наказ відповідача від 05.01.2023 №1, оскільки не відповідає вимогам пункту 6 розділу III Порядку№ 260.

Розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 25 % становить 53419,01 грн., а так як за висновком суду позивач отримав право на одноразову грошову допомогу з розрахунку 50 % відповідач має заборгованість з одноразової грошової допомоги при звільнені перед позивачем у розмірі 53419,01 грн., тоді як відповідач надав розрахунок одноразової грошової допомоги з неправомірно нарахованого грошового забезпечення за період з 03.10.2019 по 02.12.2019 на підставі неправомірного наказу від 05.01.2023 № 1.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем з компенсації за невикористані дні відпустки становить 61 892,26 гри. (131 доба х 472,46 грн.), в той же час відповідач надав розрахунок компенсації за відпустку з неправомірно нарахованого грошового забезпечення за період з 03.10.2019 по 02.12.2019 на підставі неправомірного наказу від 05.01.2023 № 1.

Таким чином, заявник вважає, що загальний розмір заборгованості перед позивачем за рішенням суду у цій справі становить 143 658,87 грн. (28 347,6 + 53 419,01 + 61 892,26), а відповідач протиправно нарахував лише 37 439,65 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 в задоволенні заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України, відмовлено.

Суд визнав безпідставним посилання заявника на власний розрахунок належних до виплати сум грошового забезпечення, оскільки такий розрахунок грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу, і на якого за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити грошове забезпечення.

Крім того, суд зазначив, що питання визначення належної до виплати суми позивачу компенсації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток в грошовому еквіваленті не було предметом судового розгляду справи №340/5021/21. Рішення суду виконано у спосіб, встановлений таким рішенням, а обставин протиправності відповідних дій суб`єкта владних повноважень, порушення ним прав, свобод і законних інтересів особи-позивача судом не встановлено, а тому підстави для застосування ст. 383 КАС України та визнання протиправними дій Департаменту, вчинених на виконання рішення суду в даній справі, відсутні.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 09.06.2023, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі.

Скаржник наполягає на протиправності здійснених відповідачем на виконання рішення суду розрахунків з наведених в поданій в порядку ст.383 КАС України підстав. Також зазначає, що період, визначений у справі №340/3384/19, з 03.10.2019 по 02.12.2019 є вимушеним прогулом, так як незаконне звільнення відбулось з вини відповідача, а тому підлягає нарахування та виплата середнього розміру грошового забезпечення, і тому позивач вважає протиправним видання наказів Департаменту захисту економіки Національної поліції України: від 05.01.2023 №1 «Про встановлення розміру премії, скасування надбавок за специфічні умови проходження служби в поліції та за службу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 » та від 23.01.2023 №2 о/с в частині нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 6705,45 грн. Позивач вказує на те, що при прийнятті наказу від 05.01.2023 №1, яким за період з 04.10.2019 по 02.12.2019 встановлено розмір премії 0%, скасовано надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції та надбавку за службу в умовах режимних обмежень, відповідачем не було враховано положення п. 6 розділу ІІІ Порядку №260, якими передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. За таких обставин позивач вважає наказ від 05.01.2023 №1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, на думку позивача, у зв`язку зі зміною підстави для звільнення йому протиправно не була перерахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у належному розмірі, оскільки при її розрахунку відповідачем було використано неправомірно нараховане грошове забезпечення за період з 03.10.2019 по 02.12.2019 на підставі вищезазначеного наказу від 05.01.2023 №1. Більш того, такий протиправний розрахунок відповідачем грошового забезпечення за період з 03.10.2019 по 02.12.2019 на підставі наказу від 05.01.2023 №1 вплинув і на правильність розрахунку компенсації за відпуску, що призвело до нарахування такої компенсації лише на суму 37439,65 грн, у той час як за підрахунком позивача сума компенсації має становити 143658,87 грн. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про неналежне виконання рішення суду у цій справі та наявність підстав для застосування положень ч. 6 ст. 383 та ч. 1, ч. 2 ст. 249 КАС України шляхом постановлення відносно відповідача окремої ухвали.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану, зазначає, що Департамент відповідно до вимог законодавства у межах наданих йому дискреційних повноважень здійснив нарахування ОСОБА_1 передбачених судовим рішенням у справі №340/5021/21 виплат.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 340/5021/21, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

При цьому, виконуючи рішення суду, відповідач зобов`язаний враховувати висновки та обставини, встановленні судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Частиною 6 статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Наведені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі № 520/11829/17 від 27.11.2018.

Таким чином, наявність спеціальних процесуальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, в той же час повноваження суду щодо здійснення судового контролю за правилами ст.383 КАС України обмежені відповідним судовим рішенням. В порядку ст. 383 КАС України підлягають правовій оцінці ті рішення, дії або бездіяльність відповідача, які безпосередньо були пов`язані із невиконанням або неналежним виконанням судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідно, коли певні обставини не були предметом спору та дослідження судом, суд не наділений повноваженнями надавати оцінку діям та рішенням відповідача щодо цих обставин в межах розгляду заяви позивача в порядку ст.383 КАС України.

Як встановлено вище і вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 340/5021/21 зобов`язано Департамент нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та компенсацію за невикористані дні відпусток за 2017-2019 роки, з урахуванням проведених сум, відповідно до висновків, викладених в судовому рішенні.

На виконання означеного рішення суду Департаментом нараховано позивачу грошове забезпечення, компенсацію за відпустки, одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 37439,65 грн. (з урахуванням податків та зборів, сума до виплати склала 36 878,06 грн.).

За інформацією відповідача, оскільки відповідно до довідки ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 12.01.2023 №20/6/3-3/7/Ш позивач знаходився під вартою до 31.10.2019, Департамент, відповідно до положень Законів України «Про державну таємницю», «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», Постанови Кабінету Міністрів України №988, Порядку №260, Положення про преміювання поліцейських Департаменту економіки НПУ Чорнобривцю А.В., відповідно до наказу від 05.01.2023 №1 скасував позивачу з 04.10.2019 ряд надбавок.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 на день звільнення позивача зі служби в поліції 02.12.2019 його грошове забезпечення мало такі складові: оклад 2500 грн., надбавка за спеціальне звання 2000 грн., вислуга років (40 %) - 1800 грн., внаслідок чого, грошове забезпечення позивача, за зазначений у судовому рішенні у справі №340/5021/21 період, нараховано у розмірі: за жовтень 2019 року - 0 грн. (п.7 розд. ІІІ Порядку №260); за листопад 2019 року - 6300 грн. (30 робочих днів) та індексація 887,09 грн.; за грудень 2019 року - 406,45 грн. (2 робочі дні) та індексація 59,94 грн.

Таким чином, Департаментом здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 04.10.2019 по 02.12.2019 та видано наказ від 23.01.2023 №2о/с, відповідно до якого сума грошового забезпечення, належного до сплати, становила 6705,45 грн.

Наказом від 23.01.2023 №2о/с Департаментом проведено перерахунок днів невикористаної відпустки та здійснено перерахунок за невикорстані дні відпусток за 2017-2019, з урахуванням проведених сум, відповідно до висновків викладених в судовому рішенні.

Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки питання визначення належної до виплати суми позивачу компенсації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток в грошовому еквіваленті не було предметом судового розгляду справи №340/5021/21, обраний заявником спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки рішення суду виконано у спосіб, встановлений таким рішенням, а обставин протиправності відповідних дій суб`єкта владних повноважень, порушення ним прав, свобод і законних інтересів особи-позивача судом не встановлено, тому підстави для застосування ст. 383 КАС України та визнання протиправними дій Департаменту, вчинених на виконання рішення суду в даній справі, відсутні.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 340/5021/21 та вчинених Департаментом дій на виконання цього рішення, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у цій справі виконано у спосіб, встановлений цим рішенням суду, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення поданої в порядку ст.383 КАС України заяви позивача.

Означеним рішенням від 27.10.2021 суд, не визначаючи належні до виплати позивачу суми, разом з тим, зобов`язав відповідача вчинити певні дії відповідно до висновків, викладених в цьому судовому рішенні.

Приймаючи за наслідками розгляду заяви позивача в порядку ст.383 КАС України рішення оскаржуваною ухвалою від 09.06.2023, суд першої інстанції залишив поза увагою визначений ним спосіб виконання судового рішення у цій справі та не дослідив складені відповідачем розрахунки та прийняті відповідачем рішення на предмет відповідності їх тим висновкам, які суд сам зробив в рішенні від 27.10.2021 у справі № 340/5021/21.

Суд першої фактично не з`ясував, чи були оскаржувані дії відповідача пов`язані з виконанням судового рішення (продовжуючим правопорушенням), чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням). Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (п.34).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала від 09.06.2023 прийнята судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування цієї ухвали і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 315, 320, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року у справі №340/5021/21 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко