Постанова

від 21.08.2023 по справі 380/1919/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1919/23 пров. № А/857/9484/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гінди О.М., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючої судді Желік О.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/1919/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Надрагідробурмаш» 31.01.2023 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2022 №349008.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята на підставі акту проведеної перевірки, позивач був присутнім на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте не надав жодного документу на підтвердження своїх обґрунтувань, а щодо користування в оренді транспортного засобу, то видається нелогічним та дивним пред`явлення відповідних документів до суду, а не під час розгляду справи про порушення у Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 23.09.2022 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт №342118.

Відповідно до вказаного акту, 23.09.2022 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Санницьким О. та Саган І. на ділянці дороги а/д М-06 Київ-Чоп було проведено перевірку транспортного засобу МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Під час перевірки виявлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезення вантажу (вапняк) згідно видаткової накладної №23090000022 від 23.09.2022 навантаження на здвоєну вісь становить 23 т. 620 кг., що на 31,22% перевищує допустиму норму навантаження 18 т., чим порушив п.22,5 ПДР. На момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна. У тому числі виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч.1 ст.17 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу, ч.1 абз.3 перевезення вантажів, за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48.

Згідно акту №047913 від 23.09.2022 про перевищення транспортним засобом вагових параметрів повна маса транспортного засобу (тонн): нормативно допустима 25 т., фактична 30 т. 700 кг.; осьові навантаження (тонн): нормативно допустимі 11,5 / 18; фактичні 7,08 / 23,62.

У подальшому 11.11.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті О.Шульгою винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №349008 відповідно до якої автомобільним перевізником ТзОВ «Надрагідробурмаш» допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезені неподільного вантажу буз відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.17 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказаною постановою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 51000 грн.

Позивач вважаючи постанову №349008 від 11.11.2022 відповідача протиправною звернувся до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).

Згідно з частиною 7 статті 6 Закон №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

У відповідності до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведені норми Закону №2344-III вказують на те, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 цього ж Закону, є саме автомобільний перевізник.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення №103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як встановлено судом під час проведення згаданої перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАЗ, модель 551605 тип спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий, є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 4642.

Контролюючими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №047913 від 23.09.2022 про перевищення транспортним засобом вагових параметрів повна маса транспортного засобу (тонн): нормативно допустима 25 т., фактична 30 т. 700 кг.; осьові навантаження (тонн): нормативно допустимі 11,5 / 18; фактичні 7,08 / 23,62.

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №349008 від 11.11.2022 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, що не заперечується сторонами.

Згідно частини 1 статті 33 Закону № 2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За текстом частини 1 статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до статті 53 Закону № 2344-ХІІ при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати, зокрема сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Враховуючи наведена на думку суду відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами та приписи статті 60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

З матеріалів справи судом встановлено, що власником транспортного засобу марки МАЗ, модель 551605 тип спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий, є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 4642.

08.06.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» укладено договір оренди транспортного засобу №08/06-19. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 передає ТОВ «Надрагідробурмаш» у тимчасове платне користування автомобіль марки МАЗ, модель 551605, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Разом з тим, 31.12.2021 строк дії вказаного договору завершився, транспортний засіб було передано власнику, що підтверджується актом приймання-передачі майна до договору оренди транспортного засобу №08/06-19 від 08.06.2019, а саме транспортного засобу марки МАЗ, модель 551605, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Окрім цього, згідно листа ТзОВ «Оранта» №23 від 13.01.2023 (ЄДРПОУ: 20804350; адреса: 82193, Україна, Львівська область, Дрогобицький район, с. Старий Кропивник, вул. Першотравнева, 35А) транспортний засіб марки МАЗ, н.з. НОМЕР_1 перебуває у користуванні ТзОВ «Оранта» ЛТД на підставі договору оренди, укладеного з ФОП ОСОБА_1 та використовується в господарській діяльності товариства, в тому числі для здійснення вантажних перевезень 23.09.2022.

Актом №ОУ-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2022 підтверджується оренда самоскида МАЗ ВС4595ЕВ.

З наданої ТзОВ «Оранта» товарно-транспортної накладної №23090000040 від 23.09.2022, автомобільним перевізником є ТзОВ «Оранта».

Ба більше, полісом №208670469 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (дата реєстрації договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: 20.04.2022), діючого з 21.04.2022 по 20.04.2023, страхувальником транспортного засобу марки МАЗ, модель 551605, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005 є Оранта ЛТД ТзОВ.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТзОВ «Надрагідробурмаш» не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III щодо перевезення в даному випадку, оскільки не здійснювало перевезення вантажу 23.09.2022, а з наданої товарно-транспортної накладної №23090000040 від 23.09.2022 автомобільним перевізником було 23.09.2022 ТзОВ «Оранта».

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача в частині того, що позивач був присутній при розгляді справи про притягнення його до відповідальності та не надав жодних доказів для спростування своєї вини, оскільки станом на момент здійснення перевірки транспортного засобу 23.09.2022 та станом на момент винесення постанови від 11.11.2022 жодних доказів того, що саме позивач був автомобільним перевізником та здійснював перевезення вантажу у відповідача не було.

Посилання посадових осіб відповідача на ту обставину, що страхувальником у полісі №АР/5436839 вказаний позивач, а відтак він є автомобільним перевізником і має нести відповідальність за вчинення правопорушення не відповідає дійсності, адже зазначений поліс був чинний до 18.04.2022, також поліс не може у повній мірі підтверджувати факт користування транспортним засобом позивачем.

Також суд не бере до уваги твердження позивача про те, що свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №02Чг-853 ваги електронної TBA-20D-10, заводський номер №16798, виробник ТОВ НВП «Техноваги», було чинне до 08.07.2022, адже у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що 23.09.2022 перевізником вантажу в розумінні Закону №2344-ІІІ був ТзОВ «Оранта», а не позивач, відповідно відповідач при визначенні суб`єкта правопорушення, зафіксованого в акті №349008 від 11.11.2022 прийняв необґрунтоване рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, адже в межах розгляду даних спірних правовідносин позивач не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з положеннями статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року по справі №240/22448/20, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №380/1919/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Гінда

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 21.08.2023