Постанова

від 14.09.2010 по справі 2а-48000/09/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-48000/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря  – Курганська Л.О.,  

представників позивача - Курінний Т.М., Курінний Б.М.,

представника відповідача - Ринденко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2009 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" /далі по тексту - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області /далі по тексту - відповідач/ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.2009 № 0001712301/0/1094, від 16.06.2009 № 0003212301/1/1951 та від 14.09.2009 № 00003212301/2/2911.

У ході судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив суд визнати також нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009 № 0003212301/3/3696.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2008 № 12 ТОВ «Еверестгруп»не є учасником транспортного процесу (вантажовідправником, вантажоодержувачем, перевізником), а відтак посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на підставу зменшення позивачу валових витрат та донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача відсутні документи, якими підтверджується факт перевезення вантажу від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні. У зв'язку із зазначеним позивачеві було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток за 2008 рік на загальну суму 121 737,00 грн, у тому числі за основним платежем- 92 991, 00 грн та штрафною санкцією –28 746, 00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено до участі у справі контрагента позивача за договором -доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2008 № 12 –ТОВ «Нефтекор-СК».

У судовому процесі представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, що не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп»зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 24.10.2007, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 683260 та внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як платник податків та зборів (обов’язкових платежів) зазначено підприємство взято на облік у Кременчуцькій об’єднаній державній податковій інспекції 25.10.2007.

Працівниками Кременчуцької об‘єднаної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Еверестгруп”/код ЄДРПОУ 35414469/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, результати якої оформлені актом від 26.03.2009 № 1114/23-209/35414469.

Згідно з висновком цього акту підприємством порушено пункт 1.32 статті 1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92 991,00 грн, у тому числі за І квартал 2008 року на 10 284,00 грн, ІІ квартал 2008 року на 14 999,00 грн, ІІІ квартал 2008 року на 40 625,00 грн, ІV квартал 2008 року на 27 083,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 № 0001712301/0/1094 про визначення ТОВ «Еверестгруп»податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 131035,00 грн /92 991,00 грн –основний платіж, 38 044,00 грн –штрафна санкція/.

До зазначеного податкового зобов’язання підприємством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчать прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 № 0003212301/1/1951 та від 14.09.2009 № 00003212301/2/2911 та від 25.11.2009 № 0003212301/3/3696.

Як свідчить зміст акту перевірки, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання слугував висновок контролюючого органу про не підтвердження валових витрат документами обліку, а саме: товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу за договором-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2008 № 12.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме того висновку стосовно обставин спірних правовідносин, який покладений суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим –мотивування спірних рішень додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вищевказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з матеріалами судової справи, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Еверестгруп”, та товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтекор-СК»укладений договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2008 № 12.

Відповідно до умов цього договору-доручення його предметом є надання послуг по пошуку перевізника, тобто по організації перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом, та що ці послуги мають бути надані довіреною особою - ТОВ «Нефтекор-СК»довірителю - ТОВ «Еверестгруп».

Розділом 2 цього ж договору встановлені обов'язки його сторін. Зокрема, встановлено, що експедитор (довірена особа) зобов’язується виконати всі послуги згідно заявки замовника (довірителя), а останній надати експедитору інформацію, необхідну для виконання передбачених цим договором обов’язків. При цьому заявки замовника оформлювалися в усній формі, що не суперечить ні умовам договору-доручення, ані вимогам цивільного законодавства.

У бухгалтерському обліку позивача отримання та оплата зазначених послуг проведена належним чином, що не заперечувалося податковим органом ні у ході проведення перевірки, ані у ході судового розгляду справи.

Оглянувши акти надання експедиторських послуг, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, які за своїми ознаками відповідають наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пункті 2.1  Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначенню первинного документу, судом встановлено, що ці документи за своїм змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинного документу, оскільки містять всю необхідну інформацію про господарські операції, зокрема вартісну характеристику наданих послуг, інформацію про вантаж, пункти відправлення та призначення вантажу.

В акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ з посиланням на відповідну податкову звітність ТОВ «Нефтекор-СК», подану ним до податкового органу, зазначається про відсутність у цього підприємства трудових ресурсів та власних транспортних засобів. Однак, зазначені обставини не можуть спростовувати факт виконання вищезазначених послуг, оскільки правова природа договору транспортного експедирування передбачає можливість залучення до виконання договору інших осіб, про що зазначено у статті 932 Цивільного кодексу України та у пункті 1.3, підпункті 2.2.5 пункту 2.2 договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 03.01.2008 № 12, укладеного між ТОВ «Еверестгруп»та ТОВ «Нефтекор-СК».

Щодо відсутності у ТОВ «Нефтекор-СК»транспортних засобів суд зазначає, що відповідач безпідставно ототожнив такий вид послуг як транспортні послуги /за договором перевезення/, що передбачають власне саме перевезення вантажу від продавців до покупців, з послугами з організації транспортних перевезень /за договором транспортного експедирування/, у яких експедитор та замовник цих послуг безпосередньо не приймають участі у транспортуванні вантажу: замовник лише замовляє ці послуги з вказівкою покупців та продавців товарів, а експедитор організовує пошук перевізників і надає перевізникам необхідну для виконання перевезень інформацію.

Відповідно вимога законодавця щодо обов’язкової наявності у вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника товарно-транспортних накладних, що зазначена у пункті 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, стосується транспортних послуг за договором перевезення вантажу, адже у правовідносинах транспортного експедирування експедитор та замовник не є ні вантажовідправниками, ні вантажоодержувачами, ані перевізниками. До такого висновку можна дійти і виходячи зі змісту положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до яких:

-вантажовідправником є будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

-вантажоодержувачем є будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

- перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування;

- експедитором з перевезення вантажів –працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажу;

- договір про перевезення вантажів –це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов’язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

- товарно-транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У ході розгляду справи судом досліджені обставини укладання та виконання договорів  придбання та продажу позивачем товарів –паливно-мастильних матеріалів, перевезення яких організовувалося ТОВ «Нефтекор-СК».

Так, судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Еверестгруп»укладалися договори купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до яких товар придбавався позивачем. У подальшому товар реалізовувався позивачем покупцям.

Кременчуцькою ОДПІ факт укладання та виконання договорів придбання та продажу нафтопродуктів з боку позивача не заперечується.

До матеріалів справи надано копії договорів, видаткових накладних, довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, отриманих та виданих позивачем під час здійснення операцій з придбання та продажу нафтопродуктів. У ході проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ ці документи досліджувалися та під сумнів не ставилися. Факт поставки нафтопродуктів, їх транспортування податковою інспекцією не спростовується. Документального підтвердження оплати транспортування товарів особою, іншою ніж позивач, Кременчуцькою ОДПІ не надано.           Таким чином, суд вважає, що факт здійснення транспортування нафтопродуктів та його оплати доведений.

Документом, який свідчить про надання експедиторських послуг може бути будь-який інший документ, ніж товарно-транспортна накладна, що містить у собі реквізити, необхідні для ідентифікації послуг, що придбавалися суб?єктом господарювання.

Як вже судом зазначалося, у матеріалах справи наявні акти надання експедиторських послуг, а відтак за висновком суду є документально підтвердженим факт організації транспортування паливно-мастильних матеріалів.

Також дійсність господарських операцій позивача та ТОВ «Нефтекор-СК»підтверджується відповідністю назв міст, в які ТОВ “Нефтекор –СК”організовував перевезення та міст, в яких знаходяться контрагенти ТОВ “Еверестгруп”, з якими позивач здійснював господарські операції купівлі - продажу нафтопродуктів (ТОВ “Українська Нафтова Група”, м. Бровари, Київська область, ТОВ “Інтергагроінвест”, смт. Ставище, Київської області, МПП “Бірюза”, м. Суми, ТОВ “Долинка Агро”, с. Долинка, Черкаської області, ТОВ “Коритня Агро КМ”, с. Коритня, Черкаської області, ТОВ “Лукашівка і К”, с. Лукашівка, Черкаської області, ТОВ Фірма “Астарта –Київ”, м. Київ та інші).

Надаючи оцінку доводу відповідача щодо порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд виходить з наступного.

Згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 у справі № 1 -503/09 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 28, частиною  2 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 200 КК України за підроблення документів. При цьому Октябрським районним судом м. Полтави при розгляді зазначеної кримінальної справи було встановлено підроблення документів податкової звітності та платіжних документів у тому числі ТОВ “Нефтекор-СК” шляхом підписання цих документів одними особами замість інших, а підроблення інших первинних документів бухгалтерського обліку судом встановлено не було.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах /пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону/.

А підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Звідси, факт безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю платника податку може бути встановлений з врахуванням товарів (робіт, послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку, відповідали б змісту та меті цієї діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг).

Протягом перевіряємого періоду основним видом господарської діяльності ТОВ «Еверестгруп»була оптова торгівля нафтопродуктів.

Відповідно до абзацу 4  підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведена норма Закону передбачає як підставу для не включення витрат до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Як встановлено судом, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання експедиторських послуг є в наявності у позивача.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 того ж самого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість віднесення до складу валових витрат позивача вартості отриманих послуг від ТОВ «Нефтекор-СК».

За висновком суду факт ненадання послуг ТОВ «Нефтекор-СК»Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією не доведений, висновки цієї ОДПІ про безпідставне віднесення вартості отриманих позивачем послуг до складу валових витрат не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно безпідставним є  винесення податкових повідомлень-рішень від 06.04.2009 № 0001712301/0/1094, від 16.06.2009 № 0003212301/1/1951, від 14.09.2009 № 00003212301/2/2911 та від 25.11.2009 № 0003212301/3/3696.

Зважаючи на те, що перелічені податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються,  суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.2009 № 0001712301/0/1094, від 16.06.2009 № 0003212301/1/1951, від 14.09.2009 № 00003212301/2/2911 та від 25.11.2009 № 0003212301/3/3696 та визнати їх протиправними і скасувати.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись  статтями  160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2009 № 0001712301/0/1094, від 16.06.2009 № 0003212301/1/1951, від 14.09.2009 № 0003212301/2/2911 та від 25.11.2009 № 0003212301/3/3696.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп" (квартал 278, буд. 22А, кв.77 м. Кременчук, код 35414469) судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.          

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк