Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-48000/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Київ К-39642/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року по справі № 2а-48000/09/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп»звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.2009 року № 0001712301/0/1094, від 16.06.2009 року №0003212301/1/1951 та від 14.09.2009 року № 00003212301/2/2911.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено, що підприємством порушено пункт 1.32 статті 1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92991,00 грн.

На підставі зазначеного Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 року № 0001712301/0/1094 про визначення ТОВ «Еверестгруп»податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 131035,00 грн.

До зазначеного податкового зобов'язання підприємством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративне узгодження, про що свідчать прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0003212301/1/1951 та від 14.09.2009 року № 00003212301/2/2911 та від 25.11.2009 року № 0003212301/3/3696.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

А підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Звідси, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податку може бути встановлений з врахуванням товарів (робіт, послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку, відповідали б змісту та меті цієї діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг).

Протягом перевіряємого періоду основним видом господарської діяльності ТОВ «Еверестгруп»була оптова торгівля нафтопродуктів.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведена норма Закону передбачає як підставу для не включення витрат до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання експедиторських послуг є в наявності у позивача.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 того ж самого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року по справі №2а-48000/09/1670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.