Постанова

від 21.08.2023 по справі 405/720/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/720/22

провадження № 22-ц/4809/860/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - Кропивницька міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 квітня 2023 року у складі головуючого судді Варакіної Н. Б.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

09.02.2022 Кропивницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею загальною площею 6032 кв. м з кадастровим номером: 3510100000:33:249:0018 по АДРЕСА_1 у розмірі 389 734,72 грн та судовий збір у розмірі 5 846,02 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що що на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 став власником адміністративно-комерційного комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером: 3510100000:33:249:0018. Набутий відповідачем комплекс будівель за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018.

Вказує, що передача відповідачеві права власності на комплекс будівель автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди. На підставі договору купівлі-продажу №386 від 24.06.2021 власником адміністративно-комерційного комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 стало Приватне підприємство «ЛУНА 502».Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Зазначає, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Кропивницькою міською радою. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 квітня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 389 734,72 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідач з 28.02.2019 по 24.06.2021 був власником адміністративно-комерційного комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 .

Суд зазначив, що набутий відповідачем комплекс за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою зкадастровий номер 3510100000:33:249:0018). Тому, передача відповідачеві права власності на комплекс будівель автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Суд вважає, що відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача, а саме, земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Кропивницькою міською радою. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кошти за користування земельною ділянкою за період з 28 лютого 2019 року по 24 червня 2021 року у розмірі 389 734,72 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Бутельська Г. В. подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що відповідач з 28.02.2019 по 24.06.2021 був власником адміністративно-комерційного комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 .

Набутий відповідачем комплекс за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018.

Тому, передача відповідачеві права власності на комплекс будівель автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.З 28.02.2019, тобто з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у ОСОБА_1 виник обов`язок оформити та зареєструвати договір оренди земельної ділянки, розташованої під нерухомістю.

Відповідач ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не ухиляючись, діючи добросовісно та відповідно до вимог ст. 123 та ст. 124 ЗК України, вчинив всі передбачені Законом дії, направлені на укладання договору оренди із власником земельної ділянки, Кропивницькою міською радою.

Зазначає, що відповідач звернувся до міського голови м. Кропивницький із заявою від 13.03.2019 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в оренду терміном на 25 років. Також звертався до ТОВ «Тектоареал» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішеннями сесії міської ради м. Кропивницького № 3037 від 19.11.2019 та № 3623 від 06.10.2020, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду строком на 25 років по АДРЕСА_1 .

За результатами дій відповідача ОСОБА_1 , направлених на укладання договору оренди земельної ділянки, було прийнято рішення сесією Кропивницької міської ради № 473 від 20.05.2021, яким було затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду по АДРЕСА_1 . Передано ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2200 га (кадастровий номер 3510100000:33:249:0018).

Пунктами 4.1 та 4.2 зазначеного рішення, зобов`язано ОСОБА_1 у тримісячний строк з моменту прийняття рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди землі та зареєструвати право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 6 наведеного вище рішення встановлена відповідальність для ОСОБА_1 у разі неукладання договору оренди земельної ділянки протягом 3 місяців з дати прийняття цього рішення, а саме нарахування збитків у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, цивільні права та обов`язки перед власником землі, Кропивницькою міською радою, у відповідача ОСОБА_1 мали настати у разі укладання договору оренди земельної ділянки або ухилення від його укладання в межах тих строків, які зазначені у вищевказаному рішенні.

Судом не досліджено та не дана оцінка тому факту, що у рішенні сесії Кропивницької міської ради № 473 від 20.05.2021 р., яким ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку, закріплена відповідальність, яка настає у разі неукладання договору оренди земельної ділянки протягом трьох місяців з дати прийняття рішення, а саме нарахування збитків у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Стверджує, що на час звернення з позовом до суду та на час розгляду спору відповідач ОСОБА_1 не був власником об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 та не користувався земельною ділянкою.

За таких обставин суд помилково прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити власнику земельної ділянки, Кіровоградській міській раді, кошти у розмірі орендної плати на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, за період з 28.02.2019 по 24.06.2021.

Не погоджується із застосуванням судом до даних спірних правовідносин правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Вважає, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі. Так, у вказаних постановах зазначено, що користувачі земельних ділянок ухилялися від розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та від укладання договорів оренди із власником землі.

Доказами, які надані відповідачем, підтверджено той факт, що він не ухилявся від вчинення всіх необхідних дій, направлених на прийняття рішення власником землі, Кіровоградською міською радою, про надання йому земельної ділянки в оренду. Результатом цих правомірних дій стало те, що Кіровоградська міська рада прийняла відповідне рішення за №473 від 20.05.2021.

Необґрунтованим вважає рішення суду і в частині визначення розміру заборгованості. Так, в рішенні суду зазначено, що відповідно до підпункту 13.5.1. пункту 13.5 додатку до рішення Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року №4416, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки. Встановлюючи розмір заборгованості, суд взяв за основу, як доказ, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.03.2021 № 896, розмір якої станом на 2021 рік становить 6 421 814,96 грн.

Вказаним витягом не встановлено та не зазначено, що розмір нормативно - грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2019 та 2020 роки становив 6 421 814,96 грн.

Додатково зазначає, що 24 жовтня 2022 року відповідачем в установлений судом строк було направлено до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 277 ЦПК України, судом не було постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Натомість, в порушення вимог ст. 197 ЦПК України, судом 27.10.2022, без проведення судового засідання, за відсутності учасників справи, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 31.01.2023 з повідомленням учасників справи. Таким чином, суд фактично не проводив підготовче судове засідання та не з`ясовував в учасників справи коло тих питань, які підлягають з`ясуванню у відповідності до ст. 197, 198 ЦПК України, а формально виніс ухвалу, про що свідчить відсутність протоколу підготовчого судового засідання. У цей же день представника відповідача було повідомлено про перенесення судового засідання із-за неявки позивача. Позивач не викликався в судові засідання як на 31.01.2023 (судове засідання було перенесено без будь-яких пояснень), так і на 13.04.2023, оскільки у справі відсутні будь-які дані про його виклик. Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивач не подавав до суду будь-якої заяви чи клопотання щодо підтримання позовних вимог та розгляду справи за його відсутності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , яка підтримали доводи апеляційної скарги, представника позивача за довіреністю - ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 придбав у власність адміністративно-комерційний комплекс, розташований в АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером: 3510100000:33:249:0018 (а.с.24-26,72-74).

Право власності на вказаний адміністративно-комерційний комплекс зареєстровано за ОСОБА_1 28.02.2019 (а.с.27).

Згідно інформаційні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно влісником земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:33:249:0018, площа 0,22 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є міська рада м. Кропивницького (а.с.22-23).

Згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2019 вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 3510100000:33:249:0018 складає 5723777,40 грн (а.с.28).

Згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 15.03.2021 вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 3510100000:33:249:0018 складає 6421814,960 грн (а.с.29).

Позивачем на адресу відповідача листом від 21.09.2021 за №163-мр/з направлялася вимога про оплату коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:33:249:0018 за період з 28.02.2019 по 24.06.2021 у розмірі 389734,72 грн (а.с.30-32).

Міська рада м. Кропивницького листом від 12.11.2021, на заяву ОСОБА_1 від 01.10.2021, повторно направила вимогу про оплату коштів за користування земельною ділянкою, до якої додано розрахунок заборгованості та копію витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2019 та від 15.03.2021 (а.с.33-39).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:33:249:0018 за період з лютого 2019 по червень 2021 років загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 389 734,72 грн (а.с.40).

Згідно копії заяви від 13.03.2019 ОСОБА_1 звертався до міського голови м. Кропивницький з питання надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в оренду терміном на 25 років (а.с.79).

Рішенням сесії міської ради м. Кропивницького № 3037 від 19.11.2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (а.с.83).

ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Кропивницький із заявою від 03.01.2020 про внесення змін до п. 1 рішення від 19.11.2019 №3037 (а.с.80).

Рішенням сесії міської ради м. Кропивницького № 623 від 06.10.2020 внесено зміни до рішення №3037 від 19.11.2019, надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду строком на 25 років по АДРЕСА_1 (а.с.84).

03.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Кропивницький із заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки (а.с.82).

Рішенням сесії Кропивницької міської ради №473 від 20.05.2021 затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду по АДРЕСА_1 , передано ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2200 га (кадастровий номер 3510100000:33:249:0018) (а.с.85-86).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 24.06.2021 ОСОБА_1 відчужив ПП «ЛУНА-502» адміністративно-комерційний комплекс, розташований в АДРЕСА_1 , (а.с.76-77).

Право власності на адміністративно-комерційний комплекс по АДРЕСА_1 з 24.06.2021 зареєстровано за ПП «ЛУНА-502» (а.с.78).

Відповідачем не заперечував факт користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:33:249:0018, розташованої в АДРЕСА_1 , в період з 28.02.2019 по 24.06.2021, оскільки придбав об`єкт нерухомості, який був розташований і нерозривно пов`язаний з вказаною земельною ділянкою.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.

Факт користування ОСОБА_1 в період з 28.02.2019 по 24.06.2021 земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:33:249:0018, розташованої в АДРЕСА_1 , на якій розташований належний на праві власності адміністративно-комерційний комплекс, без укладеного договору оренди знайшов своє підтвердження належними доказами та не спростовано відповідачем.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_4 (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

Встановлено, що відповідач з 28.02.2019 по 24.06.2021 був власником адміністративно-комерційного комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 .

Набутий відповідачем комплекс за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:33:249:0018).

Тому, передача відповідачеві права власності на комплекс будівель автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Тобто, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Кропивницькою міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Згідно норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно положень ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до підпункту 13.5.1. пункту 13.5 додатку до рішення Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року № 4416, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №896 від16.03.2021 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018 становить 6 421 814,96 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач заборгував Кропивницькій міській раді за період з 28 лютого 2019 року по 24 червня 2021 року - 389 734,72 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:33:249:0018, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Кропивницької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Тому відповідач має компенсувати позивачу безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за земельну ділянку за період з 28 лютого 2019 року по 24 червня 2021 року у розмірі 389 734,72 грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права щодо неналежної оцінки доказів, на підставі яких визначено суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано до суду власного розрахунку, належними та допустимими не спростовано наданий позивачем розрахунок, виходячи з даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з урахуванням змін нормативної грошової оцінки, які мали місце в цей період.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому з підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко