Рішення

від 09.08.2023 по справі 131/840/22

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/840/22

Провадження № 2/131/81/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" в особі директора Решетника Володимира Олександровича про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року,-

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Волошин І.А.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник ТОВ «ДСП Відродження» та ОСОБА_3 адвокат Люлюко В.П.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Іллінецького районного суду з заявою в якій вказала, що 29.06.1986 зареєструвала з відповідачем ОСОБА_2 шлюб у м. Новий Уренгой (Росія).

За період шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 є двоє спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами був розірваний в 1992 році.

Проте, після розірвання шлюбу сторонами в Росії була придбана квартира в м. Воронеж, де вони обоє прописані і разом проживали до 2001 року.

Після переїзду в 2001 році до України сторони продовжували проживати разом, вести спільне господарство, спільно виховували і навчали дітей.

З 1992 року ОСОБА_1 проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований. Повторно шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно виховували дітей, займалися благоустроєм будинку: робили ремонти, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, спільно відпочивали за кордоном.

За час спільного проживання відповідачем ОСОБА_2 були засновані підприємства, відкривався бізнес, в тому числі за спільні кошти.

В оперативному управлінні і ведені бізнесу відповідача ОСОБА_2 заявниця особисто участі не приймала, однак знала, що на розвиток бізнесу час від часу витрачались їх спільно нажиті кошти.

В 2020 році стосунки між ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 погіршились, хоча вони продовжували проживати разом.

Маючи намір якимось чином убезпечити своє майбутнє, заявниця запропонувала ОСОБА_2 поділити спільне майно.

Однак з розмови з відповідачем ОСОБА_2 , яка відбулась на початку 2021 року ОСОБА_1 дізналась, що в 2016 році останній без її згоди уклав договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ», а також в 2020 році, знову ж таки без її згоди уклав договір купівлі-продажу частки майна.

Відповідач ОСОБА_2 в 2016 році був одноособовим засновником ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ».

Заявниця вважає, що все майно, в тому числі і частки відповідача ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ», яке було придбано сторонами і набуте у встановленому законом порядку за час спільного проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, тобто з 1992 року є спільним майном подружжя і підлягає поділу.

Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для захисту своїх майнових прав у спільному майні подружжя з подальшим його поділом, в тому числі своїх майнових в капіталі і майні ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ».

01 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 , будучи учасником і одноособовим засновником ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» без згоди ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ».

Згідно договору ОСОБА_2 (Продавець) продав та передав ОСОБА_3 (Покупцю), а Покупець купив та прийняв від Продавця частку в статутному капіталі ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» в розмірі 51% статутного капіталу ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ», що складає 2550 грн.

Крім того, 28.11.2020 ОСОБА_2 знову ж таки без згоди ОСОБА_1 уклав з представником відповідача ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» договір купівлі-продажу.

Згідно договору ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), представник ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» (Покупець) прийняв у власність (купив) комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 .

Виходячи з викладеного вище, ОСОБА_1 вважає, що укладені відповідачем ОСОБА_2 угоди купівлі-продажу без її згоди слід визнати недійсними, внаслідок порушення вимог чинного цивільного і сімейного законодавства.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2022 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно Ухвали Іллінецького районного суду від 22 грудня 2022 року закрито провадження у справі № 131/840/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" в особі директора Решетника Володимира Олександровича про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ДСП Відродження" від 01.11.2016 року та договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині позовних вимог визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ДСП Відродження" від 01.11.2016 року.

16 листопада 2022 року до Іллінецького районного суду надійшов відзив ТОВ «ДСП Відродження», згідно якого відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнає, з наступних підстав.

Так, за приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами 1,2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав 'а обов`язків подружжя.

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або -перечень. Відповідно до ст 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2} висновками експертів;

3) показаннями свідків

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.2012, «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» до заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так І нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Тому вважає, що позивачкою не надано достовірних та достатніх доказів того, що вона проживала із відповідачем ОСОБА_2 з грудня 2004 року по теперішній час однією сім`єю як дружина та чоловік, оскільки навіть їх проживання в одному будинку не є підставою вважати, що між ними підтримувалися фактичні шлюбні відносини.

28 грудня 2020 року між фізичною особою ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» було укладено договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Т.Є. 28 грудня 2020 року та зареєстровано в реєстрі за № 1793.

За умовами вказаного договору купівлі-продажу продавець ОСОБА_2 продав, а покупець ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» придбало комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до 4.16. продавець ОСОБА_2 своєю заявою підтвердив, що предмет вищевказаного договору купівлі-продажу належить продавцеві на праві особистої власності, оскільки на час його набуття продавець у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував (оригінал вказаної заяви знаходиться в приватного нотаріуса Таранюка Тараса Євгеновича за адресою: АДРЕСА_2 ).

Проте ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» на даний час не являється власником комплексу будівель і споруд, який був ним придбаний у ОСОБА_2 , оскільки продавець ОСОБА_2 відмовляється надати нотаріально посвідчену заяву про факт остаточного розрахунку за продане ним майно, яка передбачена п, 2.1 Договору купівлі-продажу. І лише після отримання такої заяви приватний нотаріус Таранюк Т.Є. зможе зареєструвати за ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» право власності на придбане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, на сьогоднішній день відповідач ОСОБА_2 являється власником комплексу будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , оскільки у сторін договору купівлі-продажу не виникли юридичні наслідки, задля яких укладався вказаний договір (до ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» не перейшло право власності на придбане майно).

У зв`язку із цим в даний час у позивачки ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення в суд із позовними вимогами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, який був укладений 28 грудня 2020 року між фізичною особою ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» та посвідчений приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Т.Є. 28 грудня 2020 року та зареєстровано в реєстрі за № 1793.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Волошин І.А., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні визнав позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року.

У ході судового розгляду в порядку ст. 206 ЦПК України судом не прийнято визнання позову відповідачем ОСОБА_2 оскільки такий факт визнання позову суперечить інтересам інших осіб.

Представник ТОВ «ДСП Відродження» адвокат Люлько В.П. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що він є сином сторін у справі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тривалий час він та його батьки проживали в Російській Федерації. Переїхавши до України їх сім`я спочатку проживала в м. Києві, а потім переїхала в смт. Дашів (колишнього Іллінецького району) Вінницької області. Батько та мати постійно проживають за однією адресою та ведуть спільне господарство, як одна сім`я.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у справі, яким в задоволенні позову відмовити із наступних підстав.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними с докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім 'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Позивач в своєму позові про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу посилається на те, що під час проживання однією сім`єю вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно виховували дітей, займались благоустроєм будинку, робили ремонти, купували меблі, та інші предмети побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, спільно проживали за кордоном. Проживали з 2004 року однією сім`єю як дружина і чоловік так-як повторно реєструвати шлюб не було необхідності.

Однак, судом установлено, що у ході розгляду справи позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року.

При цьому, суд оцінюючи покази свідка ОСОБА_4 приходить до висновку, що пояснення свідка в частині підтвердження факту спільного проживання його батьків за однією адресою не відображає в повній мірі факт їх проживання, як однією сім`єю в контексті ст. 3 СК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловими приміщеннями. інших речей, які забезпечують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не вимагає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за наявності можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьком), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/ 6274/16- ц.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свята, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжя не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20.

Частиною другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однієї сім`ї жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для створення прав та обов`язків подружжя.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та однієї жінки сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності на сторінці спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім", наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, доводячи факт спільного проживання, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, тому саме питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, потребує доведення спільний побуту, взаємні права та обов`язки

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Так, судом установлено, що при укладанні Договору купівлі продажу від 28 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» який був посвідчений приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Т.Є. продавець ОСОБА_2 продав, а покупець ТОВ «ДСП ВІДРОДЖЕННЯ» придбало комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4.16 розділу 4 вказаного договору ОСОБА_2 вказав, що на момент набуття права власності на відчужуване майно та на момент укладення договору він в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував.

При цьому, позиція ОСОБА_2 при розгляді справи щодо визнання позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року, викликає у суду сумніви, оскільки вищевказані позиції останнього суперечать одна одній.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час набуття права власності та подальшого укладенння договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

За приписами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуті ними за час спільного проживання, переходять їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Насамперед, що с об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, розширено положення глави 8 Сімейного Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України позивач повинен встановити факт проживання одної сім ї чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було надано спільну справу.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року, слід зазначити, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно, а саме комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , які відчужив ОСОБА_2 таким, що належить на праві спільної сумісної власності як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року не підлягає до задоволення.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись статтями 3, 21, 74 СК України, 3-5,10-12,76-90,229,259,263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" в особі директора Решетника Володимира Олександровича про встановлення факту проживання однією сім`єю і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2020 року відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Учасники провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" в особі директора Решетника Володимира Олександровича, адреса: с. Ольгопіль, Гайсинського району, Вінницької області, вул. Молодіжна, буд. 36.

Суддя: