Рішення

від 16.08.2023 по справі 131/883/21

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/883/21

Провадження № 2/131/51/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту та застосування наслідків нікчемності заповіту,-

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Діденко Н.П. ,

представник відповідача Прудивус М.А.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Іллінецького районного суду з позовом про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, в якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області Іллінецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зроблено відповідний актовий запис за №1 та видано свідоцтво про смерть. На день смерті покійний був зареєстрований та проживав в с. Росоховата, Іллінецького району Вінницької області. За даною адресою було відкрито спадщину.

На день смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, що складалося із земельної ділянки площею 1,9421 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097919, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, первісно належала ОСОБА_6 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - її чоловікові ОСОБА_5 , який фактично прийняв її у спадщину після смерті дружини ОСОБА_6 , однак не оформив за життя свого права власності на неї; та земельну ділянку площею 1,9320 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097920, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, належала ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 заповів усе своє майно позивачеві ОСОБА_1 ( на даний час прізвище змінено на ОСОБА_1 у зв?язку із реєстрацією шлюбу), який посвідчений 09 лютого 2007 року сільським головою Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області за реєстровим номером 5, який не був скасований та не змінювався. Тобто, після смерті ОСОБА_5 має місце спадкування за заповітом спадкоємицею ОСОБА_1 . Спадкоємці за законом, які мали б право на обов?язкову частку у покійного відсутні.

25 вересня 2020 року у Іллінецькій державній нотаріальній конторі ОСОБА_1 було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом.

29 вересня 2020 року державним нотаріусом Іллінецької нотаріальної контори було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину у зв?язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яких у неї не було. Звернувшись до сільської ради, позивач отримала інформацію про те, що земельні ділянки її діда вже переоформлені її тіткою - ОСОБА_2 в судовому порядку, рішенням Іллнецького районного суду Вінницької області від 35.07.2015 року по справі №1 31/278/15-ц.

Дане рішення було скасоване постановою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду було скасовано дану постанову Вінницького апеляційного суду та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2021 року за результатами нового апеляційного розгляду було скасовано рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.02.2015 року по справі № 131/278/15-ц. Дане рішення набуло законної сили та не оскаржувалося у касаційному порядку.

Враховуючи, що відповідач набув право власності на спадкове майно на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, яке на даний час скасоване і яке було підставою для виникнення права власності та внесення відповідних записів про право власності у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, дані записи підлягають скасуванню.

З вищенаведених підстав позивач вважає за необхідне просити суд скасувати записи про державну реєстрцію права власності №10605451, №10605303, №10605772, №10605656, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2015 року державним реєстратором реєстраційної службою Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області Геновською H.I.

04 жовтня 2021 року до Іллінецького районного суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання нікчемним заповіту та застосування наслідків нікчемності заповіту, в якому вона просить визнати нікчемним та застосувати наслідки нікчемності заповіту, що датований 9 лютого 2007 року від імені ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що посвідчений сільським головою Розсоховатської сільської ради С.І. Брух, зареєстрований в реєстрі за №5. Позов мотивувала тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, повний текст якої виготовлено 30 грудня 2020 року та отримано поштовим зв?язком сільською радою по місцю проживання позивачки 6 січня 2021 року, отримано позивачкою 11 січня 2021 року скасовано рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року та винесено своє рішення про відмову в позові.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_8 до Росоховатської сільської ради Іллінецького району про визнання права власності в порядку спадкування на земельні ділянки було постановлено судове рішення про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на:

земельну ділянку площею 1,9421 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097919, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, первісно належала ОСОБА_6 , а після ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - ї чоловікові ОСОБА_5 , який фактично прийняв її у спадщину після смерті дружини ОСОБА_6 , однак не оформив за життя свого права власності на неї;

земельну ділянку площею 1,9320 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану, на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097920, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, належала ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Росоховата Іллінецького району Вінницької області.

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду на зазначене рішення суду, до якої долучила також копію заповіту, що датований 9 лютого 2007 року та посвідчений головою Росоховатської сільської ради Брух С.І., зареєстрований в реєстрі за №5, за яким виявилось, що всі спірні земельні ділянки покійний батько позивачки заповідав ОСОБА_9 .

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. До повноважень сільського голови, передбачених статтею 42 вказаного Закону, не було віднесено питання прийняття розпорядження щодо покладання обов?язків із вчинення нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету сільської ради.

Саме такого правового висновку прийшов Верховний суд в справі №686/23484/17провадження № 61-47750св18.

22 січня 2021 року за адвокатським запитом в архіві Іллінецького РДА отримано інформацію про те, що Розсоховатською сільською радою в 2006 - 2007 роках не приймалось рішення про визначення посадової особи органу місцевого самоврядування, що має право вчиняти нотаріальні дії від імені Розсоховатської сільської ради, а отже і посвідчений спірний заповіт сільським головою - є нікчемним за своєю формою.

Як встановлено представником відповідача під час підготовки зустрічного позову, що сільський голова Брух с. Росоховатка Іллінецького району не був уповноважений в 2007 році на посвідчення заповітів, а тому правовідносини у справі, яка переглядається, є подібними до тих, щодо яких Верховним Судом викладений правовий висновок з постановах від 24 жовтня 2018 року у справі №673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі №658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі №683/3061/18, у яких Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про нікчемність оспорюваних заповітів з підстав їх посвідчення особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій виконавчим комітетом сільської ради, що є самостійною підставою для скасування необгрунтованого рішення апеляційного суду.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.03.2022 прийнято зустрічний цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту та застосування наслідків нікчемності заповіту

22 грудня 2021 року до Іллінецького районного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зміну предмету позову, в якому зазначено, що згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статі 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державу реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи наведені норми, ОСОБА_1 просить викласти прохальну частину в наступному вигляді:

Скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- №10605451 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8588 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0037), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605303 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8689 га - (кадастровий номер 0521286100:02:000:0036), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605772 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0448), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605656 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0447), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із земельної ділянки, площею 1,8588 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 0521286100:02:000:0037, що розташована на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області, земельної ділянки, площею 1,8689 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 0521286100:02:000:0036, що розташована на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області, земельної ділянки, площею 0,0732 ra, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 0521286100:02:000:0447, що розташована на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області, земельної ділянки, площею 0,0732 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 0521286100:02:000:0448, що розташована на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2022 року, постановлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків нікчемності заповіту прийняти до свого провадження.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Діденко Н.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. При цьому, заперечила щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Прудивус М.А. заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 . При цьому, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, а зустрічний позов залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області Іллінецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зроблено відповідний актовий запис за №1 та видано свідоцтво про смерть.

Рішенням Іллнецького районного суду Вінницької області від 25.07.2015 року по справі №1 31/278/15-ц визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , право власності на:

земельну ділянку площею 1,9421 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097919, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, первісно належала ОСОБА_6 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - її чоловікові ОСОБА_5 , який фактично прийняв її у спадщину після смерті дружини ОСОБА_6 , однак не оформив за життя свого права власності на неї;

земельну ділянку площею 1,9320 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0097920, виданого 28 березня 2005 року головою Іллінецької районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 15 липня 2004 року № 219, належала ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Росоховата Іллінецького району Вінницької області.

На підставі вищевказаного рішення суду здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- №10605451 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8588 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0037), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605303 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8689 га - (кадастровий номер 0521286100:02:000:0036), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605772 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0448), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605656 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0447), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

При цьому, рішення Іллінецького районного суду від 25.02.2015 на підставі якого здійснювалась державна реєстрація скасоване Постановою Вінницького апеляційного суду, від 20 квітня 2021 року та в позовних вимогах ОСОБА_2 відмовлено. Дане рішення набуло законної сили та не оскаржувалося у касаційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 9 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас, у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми наразі виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту та застосування наслідків нікчемності заповіту, слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина перша, третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до положень частини першої статті 11, частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданні.

Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до положень частини шостої та частини восьмої статті 59 зазначеного вище Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

До повноважень сільського голови, передбачених статтею 42 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не було віднесено питання прийняття розпорядження щодо покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконкому сільської ради.

Пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Мін`юсту від 25 серпня 1994 року № 22/5 з подальшими змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Суд дослідивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановив, що заповіт, складений та зареєстрований в реєстрі за №5, від імені ОСОБА_5 є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки станом на 09 лютого 2007 року виконавчим комітетом Росоховатської сільської ради не було прийнято рішення щодо надання повноважень сільському голові Брух С.І. на вчинення нотаріальних дій.

При цьому, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Враховуючи викладене, суд зазначає, що підстави для визнання заповіту нікчемним відсутні. Однак, звертає увагу позивача, що такий спосіб захисту є неефективним способом захисту прав та інтересів, на що і звертає увагу Верховний суд.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, слід зазначити, що дана вимога не підлягає задоволенню з підстав фактичної нікчемності заповіту складеного та зареєстрованого в реєстрі за №5, від імені ОСОБА_5 , враховуючи вищевикладені висновки суду в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст.141 ЦПК України та враховує, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, а тому в частині позовних вимог у задоволенні яких останній відмовлено судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279, 280-282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задоволити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- №10605451 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8588 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0037), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605303 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 1,8689 га - (кадастровий номер 0521286100:02:000:0036), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605772 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0448), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

- №10605656 від 23.07.2015 року на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер 0521286100:02:000:0447), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росоховатської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області;

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту, складеного та зареєстрованого в реєстрі за №5, від імені ОСОБА_5 та застосування наслідків нікчемності заповіту - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 918.00 грн.

Повний текст рішення буде складено у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

учасники провадження:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: