Постанова

від 22.08.2023 по справі 584/497/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м.Суми

Справа №584/497/22

Номер провадження 22-ц/816/1058/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

у присутності :

позивача - ОСОБА_1 та його представника адвоката Латишевої Валентини Олексіївни ,

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» - Нестеренко Ірини Юріївни ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Путивльського районногосудуСумськоїобласті від 18квітня 2023року у складі судді Токарєва С.М., ухваленого в м. Путивль Сумської області, повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2023 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»про визнання недійсним договору позики,

в с т а н о в и в :

У липні 2022року ОСОБА_1 звернувся досуду звищевказаним позовом,мотивуючи своївимоги тим,що 23 травня 2017 року між ТОВ «Агріпорт-Норд», в особі Кравченка В.Б., та ним було укладено договір позики № ПЗ-01/1705-23.

Вказував, що ним не заперечується підписання зТОВ «Агріпорт-Норд» вказаного договору в той період, коли він працював директором зазначеного товариства. На вказаному договорі міститься печатка товариства і на його підписі, як сторони договору, що підтверджує домовленості не між фізичною особою та товариством, а між товариством та його працівником. Пізніше укладалися додаткові угоди до договору позики від 19 липня 2017 року та 28 грудня 2017 року, однак їх умови позивачу не відомі, оскільки їх немає в наявності у позивача.

Вважав, що вказаний договірпозики єудаваним,оскільки укладенийне дляйого особистихпотреб,а для приховання здійснення різних правочинів в інтересахТОВ «Агріпорт-Норд», в тому числі і договорів купівлі-продажу майна для товариства, оплати різних юридичних дій (реєстрація договорів оренди, оплата за оформлення спадщини в інтересах орендодавця, перерахування матеріальної допомоги тощо), про що відповідачу відомо і така практика є усталеною в ТОВ «Агріпорт-Норд».

Зазначав, що факт укладення між сторонами 23 травня 2017 року договору позики не підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, оскільки відповідачем позивачу не надано оригіналу договору, а його копія не є належним та допустимим доказом укладення правочину.

Крім того, перерахування коштів різними платежами і сумами в один день на особисті потреби позивача є ознакою подвійної бухгалтерії ТОВ «Агріпорт-Норд».

Вказував, що не робив заявки на перерахування відповідних сум і доказів узгодження поетапної видачі частинами суми позики не має, як це передбачено договором позики.

Отже, спірний договір позики був укладений з метою настання інших наслідків, ніж надання позики та повернення боргу, в діях сторін при укладенні договору позики був наявний умисел щодо укладення саме удаваного договору позики, оскільки внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву.

Таким чином вважав, що зазначений договір позики підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 235 ЦК України, так як був укладений з метою настання інших наслідків, ніж надання позики та повернення боргу, внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи договір позики, знали заздалегідь, що він не був виконаний та був наявний умисел щодо укладення саме удаваного договору позики.

Посилаючись на викладені вище обставини, просив суд визнати недійсним (удаваним) договір позики № ПЗ-01/1705-23 від 23 травня 2017 року, який укладений між ним та ТОВ «Агріпорт-Норд».

Рішенням Путивльського районногосудуСумськоїобласті від18квітня 2023рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що договір позики від 23 травня 2017 року, укладений між ним та відповідачем, є удаваним, оскільки був укладений для приховання здійснення різних правочинів в інтересахТОВ «Агріпорт-Норд». Вказує, що даний договір був укладений недля його особистих потреб, а це була зворотна фінансова допомога особі, що перебуває у трудових відносинах з товариством.

Доводить, що спірний договір позики був укладений з метою настання інших наслідків, ніж надання позики та повернення боргу, в діях сторін при укладенні договору позики був наявний умисел щодо укладення саме удаваного договору позики, оскільки внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 235 ЦК України.

Крім того вказує, що в договорі міститься печатка товариства і на його підписі, що підтверджує домовленість між товариством і працівником. Звертає увагу суду на те, що договір позики був укладений між сторонами без узгодження строків та розмірів позики.

Також судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що кошти товариством перераховувались через транзитний рахунок АТ КБ «ПриватБанк», а не на його особистий рахунок.

Від ТОВ «Агріпорт-Норд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство посилалося на те, що судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим сторонами по справі та прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Також вважало, що судом першої інстанції в повній мірі належним чином були досліджені всі обставини справи, висновки суду є правильними та обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення апелянта тайого представника,які підтрималидоводи апеляційноїскарги,заперечення протиапеляційної скаргипредставника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ«Агріпорт-Норд» (а.с. 11).

Наказом ТОВ«Агріпорт-Норд» від 15 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 припинено виконання обов`язків директораТОВ«Агріпорт-Норд» у зв`язку зі звільненням за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с. 152).

Відповідно до протоколу б/н загальних зборівТОВ«Агріпорт-Норд» від 22 травня 2017 року прийнято рішення уповноважити ОСОБА_2 на укладення договору позики міжТОВ«Агріпорт-Норд» та ОСОБА_1 за умови, що вказана сума складатиме до 2000000 грн та на підписання від іменіТОВ«Агріпорт-Норд» вказаного договору, а також інших документів, пов`язаних з його укладанням та виконанням (а.с. 118).

22 травня 2017 року ТОВ«Агріпорт-Норд» видано ОСОБА_2 довіреність, за якою уповноважено останнього представляти інтереси товариства у відносинах з юридичними особами усіх форм власності, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами з правом укладання та підписання від імені товариства будь-яких договорів, у тому числі договорів поставки, позики, та самостійно погоджувати умови договорів (а.с. 117).

23 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ«Агріпорт-Норд»укладено договір позики № П3-01/1705-23, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу грошові кошти на безпроцентній основі, а останній зобов`язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її у визначені даним договором порядку і строки. Позика надавалася позивачу як зворотня фінансова допомога особі, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Метою надання позики є задоволення особистих потреб ОСОБА_1 . Розмір позики становить не більше 500 тис. грн. Позика надається одним платежем або поетапно частинами в узгоджені сторонами строки та розміри, а також у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача або у готівковій формі через касу відповідача (а.с. 37).

19 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ«Агріпорт-Норд» укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № ПЗ-01/1705-23 від 23 травня 2017 року, за умовами якої внесено зміни до зазначеного договору позики, а саме п. 3.2 договору щодо розміру позики, яка становить 1200000 грн (а.с. 38).

28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ«Агріпорт-Норд» укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № ПЗ-01/1705-23 від 23 травня 2017 року, за умовами якої внесено зміни до зазначеного договору позики, а саме п. 5.1 договору щодо терміну позики, який становить до 31 грудня 2019 року (а.с. 39).

Відповідно до протоколу б/н загальних зборівТОВ«Агріпорт-Норд» від 23 травня 2017 року, вирішено затвердити договір позики № ПЗ-01/1705-23 від 23 травня 2017 року, укладений міжТОВ«Агріпорт-Норд» та ОСОБА_1 (а.с. 119).

Перерахування ОСОБА_1 суми позики відповідачем підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 40-97).

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період 23 травня 2017 року по 01 березня 2018 року вбачається, що на картковий рахунок позивача надходили безготівкові зарахування відповідно до договору позики від 23 травня 2017 року (а.с. 123-129, 169).

Згідно з довідкою АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» від 09 січня 2023 року № 410, з рахунку ТОВ«Агріпорт-Норд», що відкритий у АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» були перераховані грошові кошти на загальну суму 1574515,02 грн, на транзитний рахунок АТ «КБ «Приватбанк» для подальшого їх зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 (а.с. 171).

Листом від 17 січня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230104/7219 АТ «КБ «Приватбанк» повідомило ТОВ«Агріпорт-Норд» про те, що платежі були успішно перераховано отримувачу коштів ОСОБА_1 (а.с. 174).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем підстав для визнання удаваним договору позики № П3-01/1705-23 від 23 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ«Агріпорт-Норд».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положеньстатті 202 ЦК Українипід правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 235 ЦК України визначено, щоудаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання недійсним (удаваним) договору позики, оскільки такий договір укладений для приховання здійснення різних правочинів в інтересахТОВ «Агріпорт-Норд».

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Тобто, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті202, частини третьої статті203 ЦК Україниголовним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, встановлено, що 23 травня 2017 року між ТОВ«Агріпорт-Норд» та ОСОБА_1 договір позики, за яким останній отримав у позику грошові кошти від товариства.

Проте, ОСОБА_1 , всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних та допустимих доказів докази на підтвердження того, що при укладенні спірного договору позики воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені оспорюваним правочином.

Також,позивачем недоведено належнимита достовірнимидоказамифакт укладення правочину, який на його думку є удаваним, а саме: спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним (удаваним) договору позики.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Путивльського районногосудуСумськоїобласті від 18квітня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 серпня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова