Постанова

від 27.12.2023 по справі 584/497/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 584/497/22

провадження № 61-13989св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» про визнання недійсним договору позики

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 квітня 2023 року у складі судді Токарєва С. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним (удаваним) договір позики від 23 травня 2017 року № ПЗ-01/1705-23 (далі - договір позики), який укладений між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» (далі - ТОВ «Агріпорт-Норд», товариство).

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що він не заперечує підписання з ТОВ «Агріпорт-Норд» договору позики в період, коли працював директором товариства, на якому міститься печатка товариства і його підпис як сторони договору, що підтверджує домовленість не між фізичною особою та товариством, а між товариством і його працівником. Пізніше укладалися додаткові угоди до договору позики від 19 липня 2017 року та від 28 грудня 2017 року, однак їх умови йому не відомі, оскільки цих угод у нього немає.

Оскільки договір позики укладений не для його особистих потреб, а для приховання здійснення різних правочинів в інтересах ТОВ «Агріпорт-Норд», в тому числі і договорів купівлі-продажу майна для товариства, оплати різних юридичних дій (реєстрація договорів оренди, оплата за оформлення спадщини в інтересах орендодавця, перерахування матеріальної допомоги тощо), про що відповідачу відомо, і така практика є усталеною в ТОВ «Агріпорт-Норд», тому цей договір є удаваним.

Крім цього, факт укладення між сторонами договору позики не підтверджується належними і допустимими письмовими доказами, адже відповідач не надав його оригіналу, а копія не є доказом укладення правочину; перерахування коштів різними платежами і сумами в один день на особисті потреби позивача є ознакою подвійної бухгалтерії ТОВ «Агріпорт-Норд»; він не робив заявки на перерахування відповідних сум, і доказів узгодження поетапної видачі частинами суми позики, як це передбачено умовами договору, немає.

Отже, договір позики був укладений з метою настання інших наслідків, ніж надання позики та повернення боргу, в діях сторін при його укладенні був наявний умисел щодо укладення саме удаваного договору позики, оскільки внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 235 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Путивльський районний суд Сумської області рішенням від 18 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем заявлених вимог щодо визнання договору позики удаваним.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Сумський апеляційний суд постановою від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 квітня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 вересня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив його клопотання про витребування від відповідача доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Оспорюваний договір позики є удаваним, адже укладений для приховання здійснення різних правочинів в інтересах товариства, а не для його особистих потреб, оскільки був укладений в період його роботи директором товариства. Підписуючи звітність товариства за підсумками 2017, 2018 років, він як директор пам`ятає, що такої заборгованості з неповерненої фінансової допомоги у звітах не зазначалось. Саме тому ще до подання позову його представник - адвокат Каліон А. А. подавав адвокатський запит про витребування від відповідача відповідних документів бухгалтерського обліку, проте 28 вересня 2021 року товариство відмовило у їх наданні, посилаючись на конфіденційність запитуваної інформації.

Оскільки відповідач не надав зазначених у запиті документів, ОСОБА_1 просив суд про їх витребування. Однак ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 25 серпня 2022 року йому відмовлено у витребуванні частини таких доказів, чим позбавлено можливості довести заявлені в позові вимоги. Саме вказана документація довела б відсутність у нього заборгованості перед товариством як неповерненої фінансової допомоги, чим підтвердила б відсутність предмета договору та мети і, відповідно, факт удаваності правочину.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 15 червня 2023 року також відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, обґрунтовуючи, що з аналогічним клопотанням він уже звертався до суду першої інстанції, і підстав для задоволення цього клопотання немає, оскільки вказані докази не містять інформації щодо предмета спору. Відмова у задоволенні клопотання є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Юридична особа, надаючи таку суму позики, повинна пояснити джерела надходження таких коштів та відобразити це у своїй звітності.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про допит як свідка колишнього директора товариства, що також обмежило його права як сторони процесу. Крім цього, суди не звернули уваги на наявність печатки на його підписі у договорі позики, що свідчить про його укладення не фізичною особою.

06 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Агріпорт-Норд», мотивований законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 лютого 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ «Агріпорт-Норд».

Відповідно до протоколу б/н загальних зборів ТОВ «Агріпорт-Норд» від 22 травня 2017 року загальні збори прийняли рішення, яким уповноважено ОСОБА_2 на укладення договору позики між ТОВ «Агріпорт-Норд» і ОСОБА_1 , за умови якого сума позики становитеме до 2 000 000,00 грн, та на підписання від імені ТОВ «Агріпорт-Норд» такого договору, а також інших документів, пов`язаних з його укладанням та виконанням.

22 травня 2017 року ТОВ «Агріпорт-Норд» надало ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважило представляти інтереси товариства у відносинах з юридичними особами усіх форм власності, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами з правом укладання та підписання від імені товариства будь-яких договорів, у тому числі договорів поставки, позики, та самостійно погоджувати умови договорів.

23 травня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агріпорт-Норд» укладено договір позики № П3-01/1705-23, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу грошові кошти на безпроцентній основі, а позивач зобов`язався використати позику за цільовим призначенням і повернути її у визначені договором порядку і строки. Позика надавалася позивачу як зворотня фінансова допомога особі, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Метою надання позики є задоволення особистих потреб ОСОБА_1 . Розмір позики становить не більше 500 000,00 грн. Позика надається одним платежем або поетапно частинами в узгоджені сторонами строки та розмірі, а також у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача або у готівковій формі через касу відповідача.

Відповідно до протоколу б/н загальних зборів ТОВ «Агріпорт-Норд» від 23 травня 2017 року загальні збори вирішили затвердити договір позики № ПЗ-01/1705-23, укладений між ТОВ «Агріпорт-Норд» і ОСОБА_1

19 липня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агріпорт-Норд» укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 23 травня 2017 року № ПЗ-01/1705-23, якою внесено зміни до пункту 3.2 договору щодо розміру позики, який становить 1 200 000,00 грн.

28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агріпорт-Норд» укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 23 травня 2017 року № ПЗ-01/1705-23, якою внесено зміни до пункту 5.1 договору щодо терміну позики, який становить до 31 грудня 2019 року.

Перерахування відповідачем ОСОБА_1 суми позики підтверджується платіжними дорученнями.

З виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 23 травня 2017 року до 01 березня 2018 року відомо, що на рахунок позивача надходили безготівкові зарахування за договором позики від 23 травня 2017 року.

Згідно з довідкою АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» від 09 січня 2023 року № 410 з рахунка ТОВ «Агріпорт-Норд», що відкритий в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», були перераховані грошові кошти на загальну суму 1 574 515,02 грн на транзитний рахунок АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» для подальшого їх зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Листом від 17 січня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230104/7219 АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило ТОВ «Агріпорт-Норд», що платежі успішно перераховані отримувачу коштів ОСОБА_1 .

Наказом ТОВ «Агріпорт-Норд» від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

Для визнання правочину удаваним слід мати на увазі, що обидві сторони правочину діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Змагальність сторін є одним з основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

За загальним правилом тягар доказування недійсності правочину покладається на позивача.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспореного правочину удаваним, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами, що при його укладенні воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені оспорюваним правочином.

Доводи касаційної скарги про те, що відмова у задоволенні клопотання про витребування відповідних доказів є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, на правильність вирішення позову по суті заявлених у ньому вимог не впливають, адже у цій справі не є предметом доказування наявність чи відсутність у позивача заборгованості за оспорюваним договором позики.

Аргументи касаційної скарги про залишення поза увагою наявності печатки товариства на підписі позичальника у договорі позики не є підставою для скасування судових рішень, адже це не підтверджує його удаваність.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів також не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верхового Суду (стаття 400 ЦПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов