Ухвала

від 10.08.2023 по справі 2-5054/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-5054/10

Провадження № 4-с/522/49/23

УХВАЛА

10 серпня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Ковтун Ю.І.

за участю секретаря Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м.Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт скарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), стягувач:Публічне акціонернетовариство «Комерційнийбанк «Актив-Банк» не бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить: визнати противоправною бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження у виконавчих провадженнях №24975257; визнати противоправною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження у виконавчих провадженнях №24975257; зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено в рамках виконавчого провадження №24975257 постановою про відкриття виконавчого провадження №24975257 від 03.03.2011, прийнята першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (нині - Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)), реєстраційний номер обтяження в ДРРП №10928050 від 12.03.2011.

Вимоги скарги мотивовано тим, що наприкінці грудня 2022 року, ОСОБА_1 дізнався про існування арешту, яке накладено на все його майно постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №24975257 від 03.03.2011. Зазначене виконавче провадження було закінчено 10.07.2013 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій. Відповіддю УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) №11629/03.2-07 від 28 березня 2023 року повідомлено, що на виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у період з 03.03.2011 по 10.07.2013 перебувало виконавче провадження № 24975257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошових коштів у розмірі 3378198,08 грн., за яким винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення). На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у період з 13.04.2012 по 21.06.2012 перебувало виконавче провадження №32179787 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошових коштів у розмірі 3378198,08 грн., за яким винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону (у редакції, чинній на момент прийняття рішення). Вказаний виконавчий лист повернутий стягувачу, відтак виконавче провадження фактично є закінченим. Зазначений виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся та строк на таке пред`явлення стягувачем пропущений на 9 років. За таких умов відсутні правові підстави для збереження зазначеного арешту. Звернувшись до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), а після до УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) із заявою про скасування цього арешту, скаржнику було безпідставно відмовлено. Зазначено, що станом на 12 квітня 2023 року згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі відсутні. Відтак, незважаючи на наявність постанови про повернення виконавчого документа, вбачається бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту на нерухоме майно, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушений звернутись за захистом своїх прав до суду. Існуючі обтяження порушують права позивача та в подальшому перешкодить у вільному користуванні власністю. З моменту повернення зазначеного виконавчого листа стягувачу, останній міг повторно пред`явити його до виконання протягом одного року, проте він цього не зробив, а отже зазначений строк пропустив. Дійсно, між банком та позивачем існували певні судові спори, проте усі спори були вирішені у другій половині 2013 року, жодних претензій банк до ОСОБА_1 не пред`являв.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

22.06.2023 на електронну адресу суду та 29.06.2023 засобами поштового зв`язку до суду від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли письмові пояснення від 21.06.2023, в яких у задоволені скарги просить відмовити у повному обсязі. Зазначила, що згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 24975257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ КБ «Актив-Банк». Виконавче провадження № 24975257, в рамках якого Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на майно, належне ОСОБА_1 та зареєстроване обтяження за реєстраційним № 10928050, на виконанні у Відділі не перебувало, та виконавчі дії за вказаним виконавчим провадженням державними виконавцями Відділу не вчинялись. Відповідно до інформації, наявної у автоматизованій системі виконавчого провадження, у період з 13.04.2012 по 21.06.2012 у Відділі перебувало виконавче провадження № 32179787 з примусового виконання вказаного виконавчого провадження. 13.04.2012 в рамках виконавчого провадження № 32179787 винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 337819,81 грн. Того ж дня, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 21.06.2012 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент прийняття рішення. Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий збір за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ КБ «Актив-Банк» не сплачено. Зазначила, що положеннями Закону не передбачено вчинення виконавчих дій у завершеному виконавчому провадженні.

12.07.2023 на адресу суду від представника Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. Зазначає, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 24975257 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5054/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 15.02.2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Актив-банк» грошової суми у розмірі 3378198,08 грн. Арешти майна, що належить ОСОБА_1 , накладений 03.03.2011 постановою про відкриття виконавчого провадження № 24975257, накладений державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), тому скасуванню не підлягає. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 24975257 від 03.03.2011, якою накладено арешт на майно ОСОБА_1 боржником не оскаржена. 10.07.2013 головним державним виконавцем відділу Стояновим Р.В., керуючись пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону № 606-ХІV, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 24975257 та виконавчий документ направлено за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. Статтею 50 Закону № 606-ХІV, не була передбачена можливість зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону № 606-ХІV. Таким чином, головний державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ Стоянов Р.В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.07.2013 правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки чинність арешту в даному випадку не припиняється. Порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначено п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а саме сплата боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Зазначив, що до позовної заяви не додано жодного доказу, який підтверджує, що скаржник виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2- 5054/10 та по виконавчому провадженню сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, сплата яких передбачена п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512. Законодавчо врегульовано питання зняття арешту після повернення виконавчого документа стягувачу, а саме необхідність, у разі наявності підстав, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. На теперішній час, виконавчий лист № 2-5054/10, виданий Приморським районним судом м. Одеси 15.02.2011 не визнано такими, що не підлягає виконанню, таким чином не втрачена можливість його повторного пред`явлення.

У судове засідання учасники розгляду справи не з`явилися, по розгляд справи судом повідомлялися належним чином.

Від представника скаржника адвоката Юшинської І.Є. на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності скаржника та його представника, вимоги викладені в скарзі підтримала та просила їх задовольнити.

Неявка учасників процесу, відповідно до положень ч 2ст. 450 ЦПК Українине перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідно до листа Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 24.02.2022 за № 15625, яке адресоване адвокату Юшинській І.Є., у відповідь на її запит від 25.01.2023 № 750 повідомлено, що в провадженні Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2- 5054/10, який виданий Приморським районним судом м. Одеси 15.02.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошової суми у розмірі 3378198,08 грн. 10.07.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV від 24.04.1999 зі змінами) по вказаному виконавчому провадженню винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ направлено до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області для виконання за належністю, матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №11629/03.2-07 від 28 березня 2023 року на адресу адвокату Юшинській І.Є., зокрема повідомлено наступне. На виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (на теперішній час, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у період з 03.03.2011 по 10.07.2013 перебувало виконавче провадження № 24975257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошових коштів у розмірі 3378198,08 грн., за яким винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення).

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (на теперішній час - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у період з 13.04.2012 по 21.06.2012 перебувало виконавче провадження №32179787 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5054/10 від 15.02.2011, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошових коштів у розмірі 3378198,08 грн., за яким винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону (у редакції, чинній на момент прийняття рішення).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 328943658 від 12.04.2023 зареєстровано арешт нерухомого майна 12.03.2011 за № 10928050. Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження № 24975257, 03.03.2011, Перший Київський відділ державної виконавчої служби ОМУЮ, старший державний виконавець Стоянов Р.В. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Власник: ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 27.12.2022 виконавче провадження № 24975257 з примусового виконання виконавчого листа від 15.0.2011 № 2-5054/10, виданого Приморським районним судом м.Одеси, закінчено 10.07.2013 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС).

27.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника Київського ВДВС з заявою про зняття арешту в тому числі з нерухомого майна.

Листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 12.11.2021 за № 59438 на адресу ОСОБА_1 повідомлено, що в проваджені Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ перебувало виконавче провадження № 24975257 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5054/10 виданого Приморським районним судом м.Одеси від 15.02.2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-банк» грошової суми у розмірі 3378198,08 грн. 10.07.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву. Повідомлено про неможливість зняття арешту з майна, у зв`язку з тим, що відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 129-1 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені уЗаконі України «Про виконавче провадження».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на час виникнення спірних правовідносин(далі Закон № 606-XIV від 21.04.1999) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Відповідно дост. 49 Закону № 606-XIV від 21.04.1999виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до частин третьої - п`ятоїстатті 60 Закону України «Про виконавче провадження»з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затвердженанаказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено Законом (606-14), незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини першоїстатті 47 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положеньстатті 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зістаттею 49 Закону України «Про виконавче провадження»повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(зняття арешту, накладеного на майно боржника).

Як встановлено і вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (на теперішній час Відділ примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вОдеській областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса))повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписамистатті 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

З правового аналізу норм, зокрема, ст.ст.47,49,50 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Крім того, державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (на теперішній час Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 24975257 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV від 21.04.1999 виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Разом з тим, статтею 50 Закону № 606-XIV від 21.04.1999, який діяв на момент закінчення виконавчого провадження, не була передбачена можливість зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 вказаного Закону.

На підставі встановлених обставинах справи, досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447, 450,451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт скарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), стягувач:Публічне акціонернетовариство «Комерційнийбанк «Актив-Банк» не бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 23 серпня 2023 року.

Суддя Ю.І.Ковтун