Рішення

від 23.08.2023 по справі 904/2002/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2002/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал", Дніпропетровська область, с. Лозуватка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 38 271,85 грн

Представники:

від позивача: Олійник Є.О.;

від відповідача: Кононов Д.О.;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" про стягнення 93 168,71 грн, з яких: 52 691,63 грн основний борг, 24 926,26 грн пеня, 1787,79 грн 3% річних, 13 763,03 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 310121 від 31.01.2021.

Суд ухвалою від 25.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал" усунути недоліки позовної заяви: подати до суду поштовий чек та опис вкладення у цінний лист (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів у строк до 09.05.2023 включно.

08.05.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.05.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що у підписаних позивачем та відповідачем Актах звірки розрахунків за 2021р., 2022р. та січень 2023р., зазначено, що залишок заборгованості відповідача складає суму 49 856,59 грн. Тобто на день складення позовної заяви - 04.04.2023. Позивач знав, що сума заборгованості відповідача за поставлений згідно договору поставки № 310121 від 31.01.2021 складає 49 856,59 грн. Вказану суму заборгованості відповідач сплатив 01.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 40630 від 01.05.2023.Таким чином вважає, що у суду немає правових підстав на стягнення суми основного боргу тим більше у розмірі, вказаному позивачем. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

17.05.2023 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що після подачі позову відповідачем було здійснено часткове погашення основної заборгованості у розмірі 49 856,59 грн. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 43 312,12 грн, з яких: 2835,04 грн основний борг, 24 926,26 грн пеня, 1787,79 грн 3% річних, 13 763,03 грн інфляційні втрати.

19.06.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що в січні 2023 року відповідач звертався до позивача з питання часткового повернення товару на суму 2835,04 грн та позивач не заперечував проти такого повернення товару. Між сторонами була узгоджена сума повернення, яка відповідно зараховується по бухгалтерському обліку, однак відбувається це після фактичного повернення товару та відповідно супроводжується окремою видатковою накладною. З метою врегулювання даної ситуації позивачем був складений та запропонований до підписання відповідачем акт звірки взаємних розрахунків станом на січень 2023 р. з урахуванням майбутнього повернення товару та виписана накладна на повернення товару. Фактично товар за накладною був повернутий вже після звернення позивача до суду, а оскільки документи оформлені позивачем були ще в січні відповідач цим скористався і наразі подав до суду акт звірки за 2023 р. як такий, що начебто був підписаний відповідачем ще у січні місяці. Однак факт повернення здійснився і у позивача станом на 19.06.2023 відсутні правові підстави для вимоги сплатити розмір основної заборгованості у залишковому розмірі 2835,04 грн. На підставі вищевикладеного, позивач вважає за необхідне заявити про зменшення вимог на суму основного боргу у розмірі 2835,04 грн та просить суд стягнути з відповідача 40 477,08 грн, з яких: 24 926,26 грн пеня, 1787,79 грн 3% річних, 13 763,03 грн інфляційні втрати.

Суд ухвалою від 06.07.2023 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2002/23 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 08.08.2023.

Господарський суд приймає зменшення позовних вимог позивача.

03.08.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 08.08.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Суд ухвалою від 08.08.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 23.08.2023.

21.08.2023 позивач подав до суду уточнений розрахунок до позовної заяви, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 38 271,85 грн, з яких: 23 581,73 грн пеня, 1688,67 грн 3% річних, 13 001,45 грн інфляційні втрати.

Господарський суд приймає зменшення позовних вимог позивача.

У судове засідання 08.08.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" (покупець) було укладено договір поставки № 310121 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується впродовж дії даного договору постачати і передавати у власність покупця продукцію (далі за текстом «товар»), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату вартості товару на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю, вартість вказується у видаткових накладних (п. 1.2. договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної на передачу товару, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.4. договору).

Кількість товару, що поставляється, повинна відповідати даним, зазначеним у видатковій накладній на передачу товару (п. 3.1. договору).

Постачальник при поставці зобов`язаний надати разом із товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, що підтверджує факт передачі товару, паспорт якості виробника або інші документи, що підтверджують якість товару (на вимогу покупця); сертифікат відповідності Держстандарту України (у передбачених діючим законодавством України випадках). Всі вище перераховані документи мають бути оформлені належним чином, складені на українській мові та надані в оригіналі (або копії). Постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), протягом терміну, визначеного чиною редакцією Податкового кодексу України (п. 3.3. договору).

Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу Товару - видаткова накладна, підписана уповноваженим представником покупця або товарно-транспортна накладна, якщо товар передається перевізнику (п. 3.8. договору).

Покупець здійснює 100 % передоплату, згідно рахунку-фактури па підставі даного договору поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Повернення грошових коштів здійснюється за письмовою вимогою покупця з обов`язковим зазначенням банківських реквізитів, на які необхідно проводити повернення, а також з посиланням на даний договір або рахунок-фактуру (п. 4.1. договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків (п. 4.2. договору).

Сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором шляхом укладання додаткової угоди (п. 4.3. договору).

Днем здійснення платежу є той день, коли сума, що підлягає сплаті, списується з розрахункового рахунку покупця (п. 4.4. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 8.1. договору).

31.01.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 19), в якій погодились викласти п. 4.1. договору у наступній редакції: « 4.1. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків - фактур, наданих постачальником, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Сума товару, що надається постачальником покупцю на умовах відстрочки оплати не повинна перевищувати 200 000,00 грн.».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 62 691,63 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 22 від 13.01.2022 про поставку товару на суму 3633,60 грн з ПДВ (а.с. 20);

- № 88 від 26.01.2022 про поставку товару на суму 11 015,44 грн з ПДВ (а.с. 21);

- № 89 від 26.01.2022 про поставку товару на суму 312,06 грн з ПДВ (а.с. 22);

- № 95 від 26.01.2022 про поставку товару на суму 28 206,60 грн з ПДВ (а.с. 23);

- № 125 від 03.02.2022 про поставку товару на суму 257,40 грн з ПДВ (а.с. 24);

- № 124 від 03.02.2022 про поставку товару на суму 12 530,21 грн з ПДВ (а.с. 25);

- № 139 від 04.02.2022 про поставку товару на суму 6736,32 грн з ПДВ (а.с. 26).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:

- № 28 від 13.01.2022 на суму 3633,60 грн з ПДВ (а.с. 27);

- № 35 від 14.01.2022 на суму 11 327,50 грн з ПДВ (а.с. 28);

- № 117 від 25.01.2022 на суму 28 206,60 грн з ПДВ (а.с. 29);

- № 60 від 17.01.2022 на суму 12 787,61 грн з ПДВ (а.с. 30);

- № 165 від 03.02.2022 на суму 6736,32 грн з ПДВ (а.с. 31);

Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2021) покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків - фактур, наданих постачальником, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив із порушенням встановленого строку, а саме сплатив 59 856,59 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 34341 від 19.08.2022 про сплату позивачу 5000,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ за рах. № 35 від 14.01.2022» (а.с. 32);

- № 34878 від 09.09.2022 про сплату позивачу 5000,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ за рах. № 35 від 14.01.2022» (а.с. 33);

- № 40630 від 01.05.2023 про сплату позивачу 49 856,59 грн, з призначенням платежу: «оплата згідно акту звірки від 31.01.2023» (а.с. 79) та повернув товар на суму 2 835,04 грн.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість сплатив із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 581,73 грн, 3% річних у розмірі 1688,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 001,45 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару у встановлений договором строк відповідач не надав.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 581,73 грн за загальний період з 28.01.2022 по 31.03.2023.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 581,73 грн за загальний період з 28.01.2022 по 31.03.2023, посилаючись на положення ст. 231 - 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Господарський суд зазначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами у договорі не передбачено стягнення пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Докази, які свідчать про те, що хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту в матеріалах справи відсутні, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також, що стосується можливості застосування до спірних правовідносин у справі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, то ця норма закону стосується випадків порушення негрошового зобов`язання, тоді як у цій справі має місце порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару (грошового зобов`язання).

Таким чином, законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, отже підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені договором. Однак, як вказано вище, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 581,73 грн.

Відповідач просив у відзиві застосувати до правовідносин позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 581,73 грн, у зв`язку із чим клопотання відповідача про застосування до правовідносин позовної давності задоволенню не підлягає.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 28.01.2022 по 31.03.2023 у розмірі 1688,67 грн та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 13 001,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що мало місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 690,12 грн, з яких: 1688,67 грн 3% річних, 13 001,45 грн інфляційні втрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг № 42 від 20.03.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Фенікс», акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 6 від 04.04.2023 на суму 18 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 4053 від 19.12.2018, ордер АЕ № 1190560 від 03.04.2023.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена. Серед іншого матеріали справи не містять, а позивачем не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. Також позов та інші заяви по суті справи не містять ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права та їх підготовка не вимагало значного обсягу технічних робіт.

Господарський суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими, тому вони відхиляються господарським судом.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 11 091,60 грн (61,62 %), на відповідача 6908,40 грн (38,38 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 1653,88 грн (61,62 %), на відповідача 1030,12 грн (38,38 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" (49010, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 45, ідентифікаційний код 32448517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкапітал" (53020, Дніпропетровська область, с. Лозуватка, вул. Калачевського, буд. 35, ідентифікаційний код 38262748) 14 690,12 грн, з яких: 1688,67 грн 3% річних, 13 001,45 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1030,12 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6908,40 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.08.2023

Суддя І.В. Мілєва