Рішення

від 22.08.2023 по справі 910/7425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2023Справа № 910/7425/23

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЄРС РОКЕРС" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23, офіс 519; ідентифікаційний код 41605362)

про стягнення 13 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОЄРС РОКЕРС» про стягнення 13 000,00 грн, які підлягають поверненню, у зв`язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за компенсацію витрат на працевлаштування внутрішньо переміщеної особи відповідно до п. 3 та п. 17 Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 331 від 20.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2022 до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості (далі - Позивач/Дніпровська районна філія КМЦЗ) звернувся керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОЄРС РОКЕРС» Луцишин Юрій Миколайович з заявою про надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.

Зазначена вище заява подана відповідачем через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія», до якої були додані наступні документи:

- копія наказу про працевлаштування особи ОСОБА_1 (№ 17/р від 19.08.2022 «Про прийняття на роботу»);

- копія документу, що підтверджує працевлаштування на умовах, передбачених пунктом 2 Порядку № 331 (Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 );

- відомість про надання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за серпень 2022;

- копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Листом від 13.09.2022 відповідач повідомив реєстраційний номер платника єдиного внеску та те, що податкову звітність підприємства за 2021 рік подано у серпні 2022 року.

Також відповідач зазначив, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за попередній період підприємством не подавалися, оскільки керівник ТОВ «ЛОЄРС РОКЕРС» до кінця серпня 2022 року «виконував обов`язки керівника на громадських засадах без нарахування заробітної плати», база для розрахунку ЄСВ за попередні періоди була відсутня.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 662 від 16.09.2022 (оригінал письмового доказу наявний у позивача) прийнято рішення про надання відповідачу компенсації на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні та перерахувати кошти на компенсацію у сумі 6 500,00 грн.

22.09.22 Київським міським центром зайнятості перераховано на рахунок Відповідача компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу за серпень 2022 року у розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4639 від 22.09.2022.

03.10.2022 засобами порталу «Дія» до Дніпровської районної філії КМЦЗ надійшла заява відповідача щодо надання компенсації на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи за наступний місяць роботи.

До вказаної заяви долучено відомість про надання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за вересень 2022 року.

17.10.2022 Київським міським центром зайнятості перераховано на рахунок відповідача компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу за вересень 2022 року у розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4877 від 17.10.2022.

07.11.2022 на адресу відповідача направлено повідомлення щодо проведення перевірки та забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують достовірність поданих відомостей та цільове використання отриманих коштів відповідно до законодавства.

30.11.2022 засобами порталу «Дія» до Дніпровської районної філії КМЦЗ надійшов лист відповідача, яким повідомлено, що за програмою компенсації витрат на рахунок підприємства було зараховано кошти в розмірі 13 000,00 грн, всю суму використано в рахунок оплати праці.

До даного листа долучено також роздруківку податкової річної звітності за 2021 рік, копію банківської виписки з рахунку та копію довідки за результатами випробувального терміну з повідомленням про відстрочення спати податків (оригінали письмових доказів наявні у Відповідача).

Так, відповідно до зазначеної довідки за результатами випробувального терміну від 20.10.2022 зазначено, що враховуючи відсутність коштів для сплати податків та зборів на заробітну плату ОСОБА_1 , підприємством прийнято рішення про відстрочення їх сплати.

30.11.2022 фахівцями Дніпровської районної філії КМЦЗ проведено перевірку достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, за результатами якої складено Акт № 34.

Згідно висновків зазначеного Акту виявлено порушення умов п. 3 Порядку № 331, а саме відсутня сплата роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 .

Зокрема, у п. 3 Порядку № 331 визначено, що компенсація витрат надається у розмірі 6500,00 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення.

21.02.2023 на адресу відповідача направлено лист-повідомлення № 266.2- 382/23 щодо добровільного повернення коштів, виплачених як компенсація витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 за серпень та вересень 2022 року у розмірі 13 000,00 грн.

27.02.2023 ОСОБА_1 направив на адресу Дніпровської районної філії КМЦЗ листа, в якому повідомив, що не отримував жодної компенсації за своє працевлаштування.

Оскільки відповідачем не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за компенсацію витрат на працевлаштування внутрішньо переміщеної особи, відповідно до п. 3 та п. 17 Порядку № 331 кошти у розмірі 13 000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду про стягнення коштів у розмірі 13 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи (п. 19. ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення»).

За п. 18 Порядку центр зайнятості має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів, дотримання порядку їх використання роботодавцем. Центр зайнятості контролює використання коштів, що перераховуються роботодавцю як компенсація витрат, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 180 календарних днів після останньої виплати такої компенсації та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, зокрема в письмовій формі.

Умови, механізм виплати та порядок використання коштів для надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні визначені Порядком надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 331 від 20.03.2022 (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок № 331).

За п. 1 Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає умови, механізм виплати та порядок використання коштів для надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні (далі - компенсація витрат) за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців, які працевлаштували внутрішньо переміщених осіб під час воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні, зокрема тих працівників, які отримали статус внутрішньо переміщеної особи після працевлаштування.

Порядок подання заяви, перевірки роботодавця, прийняття рішення тощо врегульований п. 4-9 Порядку №331.

Згідно з п. 2 Порядку №331 особа з числа внутрішньо переміщених осіб (далі - особа) може бути працевлаштована на умовах, визначених цим Порядком, один раз.

Приписами п. 3 Порядку №331 унормовано, що компенсація витрат надається у розмірі 6500 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування особи на умовах, передбачених п. 2 цього Порядку.

Згідно з п. 9 Порядку №331 рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації витрат приймається регіональним центром зайнятості та оформлюється відповідним наказом протягом п`яти календарних днів після отримання заяви від роботодавця (крім подання заяви через портал «Дія»).

Судом встановлено, що наказом Київського міського центру зайнятості № 662 від 16.09.2022 прийнято рішення про надання відповідачу компенсації на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні та перерахувати кошти на компенсацію у сумі 6 500,00 грн.

22.09.22 Київським міським центром зайнятості перераховано на рахунок Відповідача компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу за серпень 2022 року у розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4639 від 22.09.2022.

03.10.2022 засобами порталу «Дія» до Дніпровської районної філії КМЦЗ надійшла заява відповідача щодо надання компенсації на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи за наступний місяць роботи. До вказаної заяви долучено відомість про надання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за вересень 2022 року.

17.10.2022 Київським міським центром зайнятості перераховано на рахунок відповідача компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу за вересень 2022 року у розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4877 від 17.10.2022.

В подальшому 07.11.2022 на адресу відповідача направлено повідомлення щодо проведення перевірки та забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують достовірність поданих відомостей та цільове використання отриманих коштів відповідно до законодавства.

30.11.2022 засобами порталу «Дія» до Дніпровської районної філії КМЦЗ надійшов лист відповідача, яким повідомлено, що за програмою компенсації витрат на рахунок підприємства було зараховано кошти в розмірі 13 000,00 грн, всю суму використано в рахунок оплати праці. До даного листа долучено також роздруківку податкової річної звітності за 2021 рік, копію банківської виписки з рахунку та копію довідки за результатами випробувального терміну з повідомленням про відстрочення спати податків.

Відповідно до зазначеної довідки за результатами випробувального терміну від 20.10.2022 зазначено, що враховуючи відсутність коштів для сплати податків та зборів на заробітну плату ОСОБА_1 , підприємством прийнято рішення про відстрочення їх сплати.

Пунктом 18 Порядку № 331 передбачено, що центр зайнятості має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів, дотримання порядку їх використання роботодавцем.

Перевірка може бути проведена за місцезнаходженням роботодавця або у приміщенні центру зайнятості. Роботодавець зобов`язаний допустити працівників центру зайнятості до проведення перевірки, а в разі її проведення у приміщенні центру зайнятості - подати відповідні документи.

Центр зайнятості контролює використання коштів, що перераховуються роботодавцю як компенсація витрат, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 180 календарних днів після останньої виплати такої компенсації та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, зокрема в письмовій формі.

Таким чином, 30.11.2022 фахівцями Дніпровської районної філії КМЦЗ проведено перевірку достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, за результатами якої складено Акт № 34.

Згідно висновків зазначеного Акту виявлено порушення умов п. 3 Порядку № 331, а саме відсутня сплата роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 .

Зокрема, в п. 3 Порядку № 331 визначено, що компенсація витрат надається у розмірі 6500 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення.

21.02.2023 на адресу Відповідача направлено лист-повідомлення № 266.2- 382/23 щодо добровільного повернення коштів, виплачених як компенсація витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщеної осол ОСОБА_1 за серпень та вересень 2022 року у розмірі 13 000,00 грн. Пунктом 17 Порядку № 331 встановлено, що роботодавець, працевлаштована особа несуть відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання компенсації витрат, та цільове використання отриманих коштів відповідно до законодавства.

У разі подання недостовірних документів та відомостей, передбачених цим Порядком, нецільового використання роботодавцем отриманих коштів або використання їх з порушенням цього Порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду зобов`язаний повернути Фонду кошти, отримані або використані з порушенням цього Порядку.

Крім того, судом встановлено, що 27.02.2023 гр. ОСОБА_1 направив на адресу Дніпровської районної філії КМЦЗ листа, в якому повідомив, що не отримував жодної компенсації за своє працевлаштування.

Відповідно до п. 17 Порядку роботодавець, працевлаштована особа несуть відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання компенсації витрат, та цільове використання отриманих коштів відповідно до законодавства. У разі подання недостовірних документів та відомостей, передбачених цим Порядком, нецільового використання роботодавцем отриманих коштів або використання їх з порушенням цього Порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду зобов`язані повернути Фонду кошти, отримані або використані з порушенням цього Порядку.

Частиною 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що роботодавець несе відповідальність за: порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.

Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення"адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується (ч. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За п.19 Порядку спори, що виникають з питань надання та цільового використання коштів для надання компенсації витрат, розглядаються в установленому законодавством порядку.

Зважаючи, що допомога у розмірі 13 000,00 грн виплачена відповідачу, який не мав права на її одержання, відтак є незаконно отриманою, отже, підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України. Аналогічні положення містить стаття 20 ГК України.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) суд касаційної інстанції зауважує, що ефективний спосіб захисту прав в кінцевому результаті повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

У постанові від 24.11.2020 у справі № 904/2471/19 Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що вирішуючи спір, суд у кожній конкретній справі має надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Абзацом сьомим частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Зазначене вище кореспондується з положеннями частини четвертої статті 35 цього Закону стосовно відповідальності роботодавця, зокрема утримання з останнього суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абзац другий).

Відтак, враховуючи наведене та виходячи зі змісту спірних правовідносин у даній справі суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту безпосередньо встановлений спеціальним законом, відповідає змісту порушеного права (інтересу) та є ефективним, адже забезпечить можливість повного відновлення таких прав (інтересів) позивача (отримання відповідного відшкодування).

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа "Хамідов проти Росії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №917/462/20.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київського міського центру зайнятості повністю.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЄРС РОКЕРС" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23, офіс 519; ідентифікаційний код 41605362) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) суму боргу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.08.2023

Суддя І.О. Андреїшина