Постанова

від 23.08.2023 по справі 694/1141/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Черкаси

справа № 694/1141/22 провадження № 22-ц/821/1322/23 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Звенигородська міська рада Черкаської області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради Черкаської області про усунення перешкод, пов`язаних із оформленням права власності на землю.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

07 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Звенигородської міської ради Черкаської області про усунення перешкод, пов`язаних із оформленням права власності на землю.

В позовній заяві просить усунути перешкоди, пов`язані з оформленням права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення Звенигородської міської ради Черкаської області № 8-34 від 07 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Роз`яснено позивачу право на звернення до адміністративного суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дозвіл на розробку проекту землеустрою та оскаржує дії суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу. Отже, спір є публічно-правовим та не підсудний судам загальної юрисдикції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній просить скасувати ухвалу суду як незаконну.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не врахував, що спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає можливість розглядати цю справу за правилами адміністративного судочинства.

Більше того, під час розгляду справи повинно вирішуватися питання правомірності набуття громадянином ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, тому спір повинен розглядатися судами загальної юрисдикції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди, пов`язані з оформленням права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення Звенигородської міської ради Черкаської області № 8-34 від 07 травня 2021 року, яким було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_2 .

Отже, фактично позивач ОСОБА_1 ставить вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного в межах владно-розпорядчих функцій.

Згідно вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративного суду поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних та юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 9 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК Українивизначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустроющодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК Українипроекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року зробленого за наслідками розгляду справи № 380/624/16-ц зазначено, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір, як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своєму висновку від 17 жовтня 2018 року зазначила, що нею вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних справах (зокрема, постанови від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17).

Будь-яких обґрунтованих доказів для спростування вищенаведених висновків апеляційна скарга не містить.

Відтак, суд правомірно застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, яке передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду, яка повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради Черкаської області про усунення перешкод, пов`язаних із оформленням права власності на землю залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко