Ухвала

від 23.08.2023 по справі 914/2541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.08.2023 Справа№914/2541/23

м. Львів

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкім» про забезпечення позову (вх.№3279/23 від 21.08.2023)

у справі №914/2541/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкім», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Краб-Плюс», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 114 963,20 грн

Суддя Щигельська О.І.

Представники учасників справи не викликались

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкім» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Краб-Плюс» про стягнення 114 963,20 грн заборгованості, з яких 102 900,00 грн сума основного боргу, 8953,23 грн індекс інфляції та 3109,97 грн 3% річних.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «Енкім» подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 3279/23 від 21.08.2023).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що між ТОВ «Енкім» та ПП «Краб-Плюс» укладено договір купівлі-продажу №20220817-3-01 від 17 серпня 2022 р. Предметом Договору є передача заявником у власність боржника транспортний засіб. За домовленістю між продавцем та покупцем, вартість транспортного засобу складає 614400,00 грн. Покупець був зобов`язаний сплатити вартість транспортного засобу до 22.09.2022 р. У зв`язку з тим, що покупець не виконав свій обов`язок зі сплати вартості товару продавець звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 102900,00 грн основного боргу, 3% річних за користування чужими грошовими коштами 3 109,97 грн та інфляційне нарахування 8 953,23 грн, а разом - 114 963,20 грн.

ТОВ «Енкім» вказує, що єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у даній справі фактично можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать відповідачу. Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення, у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

В свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, адже в разі задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача це товариство може позбутися грошових коштів та майна до набрання рішенням законної сили, що призведе до неможливості виконати рішення суду та, як наслідок, унеможливить відновлення порушеного права позивача.

Додатково заявник звертає увагу, що запропонований захід забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також заявником зазначено, що в разі задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з відповідача грошових коштів в сумі 114 963,20 грн, виконавець спочатку компенсує витрати на виконавче провадження в розмірі 10% від суми боргу.

За таких обставин на думку заявника доцільним буде накласти арешт на грошові кошти відповідача з урахуванням витрати на виконавче провадження в розмірі 10% від суми боргу, а саме 126 459,52 грн.

Враховуючи наведене ТОВ «Енкім» просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Краб-Плюс» та наявні на його рахунках у всіх банківських та фінансових установах в межах заявленої до стягнення суми 126 459,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх.№3279/23 від 21.08.2023) суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до положень ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21.

У розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Більш того, суд звертає увагу, що заявником не надано належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалися дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання за спірним договором або від виконання майбутнього рішення у даній справі.

Крім цього, суд зазнає, що позивачем не здійснено забезпечення надання доказів або інформації, яка б свідчила, що наразі відповідачем вчиняються дії, направлені на приховування майна, перерахуванням коштів на інші рахунки, вчинення недобросовісних дій, тощо.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову ТОВ «Енкім» у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на невиконання відповідачем зобов`язань за договором та потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкім» про забезпечення позову (вх.№3279/23 від 21.08.2023) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 23.08.23

Суддя Щигельська О.І.