Постанова

від 23.08.2023 по справі 733/1067/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 733/1067/21

провадження № 61-8934св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі: Фермерське господарство «Млинагро», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року у складі судді Вовченка А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ АПК «Магнат») звернулося з позовом до Фермерського господарства «Млинагро» (далі - ФГ «Млинагро»), ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці.

Позов обґрунтований тим, що 03 березня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ АПК «Магнат» укладено договір оренди земельної ділянки (невитребувані земельні частки) площею 4,9102 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0545, яка розташована на території Бакаївської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області строком на 25 років.

04 червня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з числа не витребуваних паїв площею 4,9102 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0545 (далі - земельна ділянка), на підставі рішення Ічнянської міської ради від 18 травня 2021 року.

09 червня 2021 року ОСОБА_1 як власник земельної ділянки уклав договір оренди землі з ФГ «Млинагро» строком до 25 грудня 2035 року.

Дія договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою та ТОВ АПК «Магнат», була припинена у зв`язку з реєстрацією права власності на землю за ОСОБА_1

ТОВ АПК «Магнат» на підставі договорів оренди близько 10 років обробляє значний масив земель (поле № 107), до якого входить земельна ділянка, отже, відповідно до частини четвертої статті 37-1 ЗК України позивач є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.

ТОВ АПК «Магнат» має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , та 08 липня 2021 року звернулося до нього з листом про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, які були предметом договору, укладеного з ФГ «Млинагро», але ОСОБА_1 відмовився від укладення договору оренди.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2020 року ТОВ АПК «Магнат» є належним користувачем земельної ділянки, має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, і на вироблену продукцію.

Просило визнати за ним переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки від 09 червня 2021 року з ФГ «Млинагро» на ТОВ АПК «Магнат», визнати право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд виходив з того, що переважне право позивача, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», і яке може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, оскільки сторони не досягли згоди щодо укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар не надав пропозиції чи проєкту договору з умовами, які були б погоджені орендодавцем. У власника земельної ділянки був відсутній намір укладати договір оренди належної йому земельної ділянки, а у подальшому він мав право на свій розсуд розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема укладати договір з іншим орендарем - ФГ «Млинагро».

Урожай, вирощений ТОВ АПК «Магна» на спірній земельній ділянці, на час розгляду справи зібрано, відповідачі не перешкоджали позивачу у його вирощуванні та збиранні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ АПК «Магнат» задоволено частково. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року залишено без змін.

Змінивши мотиви відмови в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2020 року припинено на підставі умов цього договору, відповідно до яких договір припиняє свою дію у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому, на вказані правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду.

Предметом договору оренди землі від 09 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Млинагро», є земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , тобто інше нерухоме майно, ніж те, що було предметом договору оренди від 03 березня 2020 року, укладеного між ТОВ АПК «Магнат» та Ічнянською міською радою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ТОВ АК «Магнат» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, просило їх скасувати в оскаржуваній частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 37-1 ЗК України, частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі»; не враховано правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, провадження № 12-15гс21, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, провадження № 14-72цс21, від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, провадження № 12-35гс20, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, провадження № 12-136гс19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ФГ «Млинагро» на касаційну скаргу Верховний Суд не бере до уваги, з огляду на таке.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року встановлено строк для подання відзиву до 04 листопада 2022 року. ФГ «Млинагро» отримало ухвалу 22 жовтня 2022 року, відзив надіслано до Верховного Суду 25 листопада 2022 року.

ФГ «Млинагро» не просило продовжити строк на подання відзиву, доказів поважності пропуску строку не надало. Враховуючи вказане, підстав для продовження строку на подання відзиву немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та переведення прав і обов`язків орендаря за договором оренди.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 березня 2020 року між Ічнянською міською радою та ТОВ АПК «Магнат» укладено договір оренди земельної ділянки (невитребувані земельні частки) площею 4,9102 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0545, яка розташована на території Бакаївської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області строком на 25 років

Вказаний договір зареєстровано 16 березня 2020 року державним реєстратором Ічнянської районної державної адміністрації Загребельним Я. М.

Згідно з довідкою ТОВ АПК «Магнат» від 10 листопада 2021 року № 610 (а. с. 68), первинною бухгалтерською документацією (а. с. 69-100) про обробіток поля № 107 позивач проводив обробіток поля №107, вносив добрива, використовував засоби захисту рослин.

Відповідно до списку земельних ділянок масиву поля № 107 орендарем земельної ділянки зазначено ФГ «Млинагро» (а. с. 29).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 04 червня 2021 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі рішення Ічнянської міської ради від 18 травня 2021 року (а. с.20).

09 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Млинагро» укладено договір оренди земельної ділянки, строком дії до 25 грудня 2035 року (а. с. 108-111). Державна реєстрація речового права оренди на земельну ділянку здійснена 01 липня 2021 року (а.с.20-20, зворот).

Відповідно до листа - повідомлення ТОВ АПК «Магнат» від 08 липня 2021 року, адресованого ОСОБА_1 та ФГ «Млинагро» (а. с. 21), ТОВ АПК «Магнат» висловило намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, на яких було укладено договір оренди землі із ФГ «Млинагро».

Згідно з відповіддю ОСОБА_1 від 27 липня 2021 року на момент укладення договору оренди земельної ділянки із ФГ «Млинагро» йому не було відомо щодо належності будь-якій особі права користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи відсутність обов`язку встановлювати коло осіб, яким належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, а також беручи до уваги відсутність пропозицій від ТОВ АПК «Магнат» щодо укладення договору оренди земельної ділянки чи інших дій щодо реалізації переважного права на укладення договору оренди вимоги щодо розірвання укладеного із ФГ «Млинагро» договору оренди землі задоволенню не підлягають (а. с. 23).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України, подібна норма закріплена у частині першій статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 ЦК України).

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передання земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Проте саме Закон регулює відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із переданням її у користування та володіння, зокрема конкретизує та деталізує особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки сторін, порядок зміни, припинення та поновлення договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця - обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини перша, друга статті 15 Закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин.

Власник земельної ділянки може користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди відповідно до статті 317 ЦК України, зокрема укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20, провадження № 61-12524сво21, зазначив, що, вирішуючи спори щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю), суди мають враховувати, що зміна правового режиму земельної частки (паю) та зміна юридичного статусу власника сертифіката на право на земельну частку (пай) не мають наслідком автоматичне припинення раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю), крім випадків, коли сторони передбачили це у договорі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20)).

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19, провадження № 61-17135св20, суди виходили з того, що сторони узгодили, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником. Отже, предмет первісного договору оренди земельної ділянки змінився, оскільки пай в договорі зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речових, а не майнових прав. Крім того, первісний договір укладався не з особою, яка стала власником земельної ділянки.

У справі, яка переглядається, згідно з пунктом 3.1 договору оренди від 03 березня 2020 року договір укладено терміном на 25 років, з урахуванням ротації культур, або до моменту отримання невитребуваних земельних часток (паїв) їх власниками.

Відповідно до пункту 11.2 договору оренди від 03 березня 2020 року договір припиняє свою дію у разі появи власника-спадкоємця на орендовану земельну ділянку.

Набута у власність ОСОБА_1 земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних часток (паїв), її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву.

Предмет договору оренди земельної ділянки (невитребувана земельна ділянка) від 03 березня 2020 року змінився, оскільки земельна ділянка належала до невитребуваних земельних часток (паїв), а не була предметом майнових прав іншої особи. Також цей договір укладався не з особою, яка набула право власності на сформовану земельну ділянку.

Установивши, що дія договору оренди землі від 03 березня 2020 року, укладеного між ТОВ АГК «Магнат» та Ічнянською міською радою, припинена на підставі пунктів 3.1, 11.2 вказаного договору, а у позивача відсутнє суб`єктивне право чи інтерес, що підлягають захисту, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Подібні висновки у аналогічних справах викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2023 року у справі № 733/1064/21, провадження № 61-7132св22, від 29 травня 2023 року у справі № 733/1068/21, провадження № 61-8374св22, від 22 червня 2023 року у справі № 733/1070/21, провадження № 61-9602св22, від 28 червня 2023 року у справі № 740/3804/21, провадження № 61-934св23, від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, провадження № 12-15гс21 (спір щодо переважного права на придбання частки в статутному капіталі господарського товариства), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (спір щодо стягнення безпідставно одержаних коштів та визнання договору підряду укладеним і стягнення заборгованості), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18 (спір щодо порушення авторських прав позивачів: особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, стягнення компенсації), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18 (спір щодо застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (спір щодо зобов`язання відповідача прийняти товар шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля у зазначеній кількості), не є релевантними у справі, що переглядається.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, провадження № 14-72цс21 (первісний договір укладено з власником земельної ділянки, предметом договорів оренди є одна і та ж сама земельна ділянка), від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, провадження № 12-35гс20 (первісний договір укладено з власником нежитлового приміщення, предметом договорів оренди є одне і те ж нерухоме майно), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, провадження № 12-136гс19 (порушення орендодавцем права орендаря на поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону), сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини четвертої статті 37-1 ЗК України, частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», є безпідставним, оскільки є численна практика Верховного Суду в аналогічних справах, де стороною є позивач, зокрема постанови Верховного Суду від 19 березня 2023 року у справі № 733/1064/21, провадження № 61-7132св22, від 29 травня 2023 року у справі № 733/1068/21, провадження № 61-8374св22, від 22 червня 2023 року у справі № 733/1070/21, провадження № 61-9602св22, від 28 червня 2023 року у справі № 740/3804/21, провадження № 61-934св23, від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23.

Верховний Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, ухвалених після подання касаційної скарги.

З огляду на вказане, встановивши на підставі належних та допустимих доказів фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, доводи касаційної скарги не спростовують встановлених обставин і висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2021 року в незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко