Ухвала

від 23.08.2023 по справі 380/19597/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 серпня 2023 рокусправа № 380/19597/23

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як Оксана Орестівна розглянувши у м. Львові матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ТОРГ» (вул. Джорджа Вашингтона, буд. 4 В, кв. 46; код ЄДРПОУ 43613919) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка,буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343) в якому просить суд:

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 р. № UA209000/2023/000069/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2023 р. № UA209190/2023/000187, прийняті Львівською митницею.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

У відповідності до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Вищевказана норма кореспондується зі ст.12 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Згідно з ч.1 ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3ст. 15 КАС України).

За приписами ч.4 ст.15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ст.79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.

Проте, позивачем до матеріалів справи не долучено нотаріально засвідчений переклад документів, що складені іноземною мовою.

З огляду на вказане, суд звертає увагу позивача на необхідність офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2684 грн.

За змістом приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 2684 грн., і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 26 840 грн.; немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу й частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У поданій позовній заяві позивачем одночасно заявлено вимоги майнового і немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та зобов`язання повернути надміру сплачені грошові кошти (майнова); про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (немайнова).

Суддя зауважує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року №1.380.2019.001962 та від 10 вересня 2020 року у справа №804/8259/16.

Суддею встановлено, що позивачем у позовній заяві не визначено різницю між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 162 від 10.05.2023 про сплату позивачем судового збору у розмірі 5368,00 грн судового збору.

З урахуванням наведеного позивачу необхідно надати докази щодо сплати судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, а також розрахувати ціну позову відповідно до заявлених позовних вимог майнового характеру та доплатити судовий збір у належному розмірі у відповідності до розрахованої ціни позову за позовні вимоги майнового характеру.

Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.161 КАС України є підставою для залишення її без руху.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя

ухвалив :

1. Позовну заяву - залишити без руху.

2 Позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; подати до канцелярії суду чи надіслати на адресу суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) документи, заяви, клопотання, вказані у мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У випадку невиконання вимог ухвали по усуненню недоліків позовної заяви у визначений термін, така буде вважатись неподаною та повернута позивачеві відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна