Постанова

від 22.08.2023 по справі 580/3530/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3530/22 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій ГАРАНЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства Журби Олександра Васильовича до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов селянського (фермерського) господарства Журби Олександра Васильовича (надалі - відповідач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (надалі - відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2) , в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №3819630/25212111 від 17.02.2022, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 07.11.2021, ухвалене Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Черкаській області;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 07.11.2021, подану на реєстрацію датою її фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що він не відповідає жодним критеріям ризиковості, а його господарська діяльність відбувається на підставі вимог законодавства. Позивач стверджує, що надав копії необхідних документів та пояснення щодо здійснених господарських операцій, однак оскаржуваним рішенням комісії Головного управління ДПС у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної, відмовила у реєстрації податкової накладної №1 від 07.11.2021. Також позивач зазначає, що ним виконано необхідні вимоги для реєстрації податкової накладної та надано всі необхідні документи, відтак, оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №3819630/25212111 від 17.02.2022, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 07.11.2021, ухвалене Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Черкаській області;

- зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну селянського (фермерського) господарства Журби Олександра Васильовича №1 від 07.11.2021, подану на реєстрацію датою її фактичного подання;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь селянського (фермерського) господарства Журби Олександра Васильовича (код ЄДРПОУ 25212111) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь селянського (фермерського) господарства Журби Олександра Васильовича (код ЄДРПОУ 25212111) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем не надано всіх документів, які підтверджують постачання/придбання товару/послуг. Також, апелянт зазначає, що витрати на правничу допомогу є необгрунтованими та не підлягали задоволенню.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, та зазначає, що скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Основним видом економічної діяльності позивача (КВЕД) 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Так, 08.10.2021 між ТОВ СП "Нібулон" (Покупець) та селянським (фермерським) господарством Журби Олександра Васильовича (Продавець), укладено договір поставки №2201/2021. Відповідно п.1.1 постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, позивачем було складено податкову накладну № 1 від 07.11.2021 на покупця ТОВ СП "Нібулон" на суму 784043,30 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 96286,02 грн.

Позивач 29.11.2021 отримав квитанцію відповідно до якої відповідачем документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п.201.16 ст. 201 ПК України у зв`язку з тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товари/послуги 1005, відсутні в таблиці даних податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбавання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації в податковій накладній для розгляду питання її реєстрації.

За фактом зупинення реєстрації податкової накладної №1 позивач направив контролюючому органу пояснення та копії документів.

17.02.2022 комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Черкаській області прийняла рішення №3819630/25212111 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.11.2021 №1 з підстав ненадання платником податку копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної, як наслідок, недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, також є протиправним. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану позивачем податкову накладну датою її отримання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (надалі - Порядок № 1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (надалі - Порядок № 1165 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку 1165 визначено, зокрема, що ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Додатками № 1, № 3 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до пункту 8 додатку 1 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме, у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

В свою чергу, додатком 3 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій, з аналізу яких слідує, що такого критерія ризиковості здійснення операцій, як «задіяний у розповсюдженні ймовірно ризикового податкового кредиту» не визначено Порядком № 1165, тому у контролюючого органу були відсутні підстави віднесення позивача до ризикових платників податків.

Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Згідно пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку повинно містити чітку підставу, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, які саме вимоги законодавства порушено при складанні документів, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Так, 08.10.2021 між ТОВ СП "Нібулон" (Покупець) та селянським (фермерським) господарством Журби Олександра Васильовича (Продавець), укладено договір поставки № 2201/2021, за яким ТОВ СП "Нібулон" була поставлена кукурудза власного виробництва.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, позивачем було складено податкову накладну № 1 від 07.11.2021 на поставку кукурудзи ТОВ СП "Нібулон" на суму 784043,30 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 96286,02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності господарство має земельну ділянку площею 23,7 га, на підставі державного акту ЧР-№5-73 на праві постійного користування землею. Ця ділянка включена в декларацію платника єдиного податку четвертої групи, яка подана до органу ДПС 21.02.2021.

У власності господарства перебувають такі основні засоби: комбайн зернозбиральний СК-5 Нива, трактор ЮМЗ-6, сівалка СУПН-8, плуг ПЛН-3-35, дискова борона ДАН-2,1, жатка соняшникова, культиватор КПС-4.

Також позивач зазначає, що зважаючи на площу земельної ділянки, чисельність працюючих осіб в господарстві складає - одна особа. На період збирання урожаю залучаються працівники згідно договорів наданих робіт (послуг), що відображається у об`єднаній звітності ПДФО та ЄСВ. Господарством також регулярно подаються до органів статистики звіти за формами №4-сг, №29-сг.

Основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей (палива, добрива, насіння, запчастин) є ТОВ "Агрохімойл" (ЄДРПОУ 39530094), ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" (ЄДРПОУ 31352075), ФОП ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), ПП "Бізон-Тех 2006" (ЄДРПОУ 34216986), що підтверджується договорами, рахунками, ТТН.

З метою ведення господарської діяльності, відповідно до Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід, винограду у 2020 році, господарством було засіяно під кукурудзу - 19,70 га, з обсягом виробництва у масі після доробки 435,42 ц.

Квитанцією №2 від 20.07.2020, було підтверджено отримання ГУ ДПС у Черкаській області, Золотоніське управління, Золотоніська ДПІ, про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за Формою №20-ОПП.

Квитанцією №2 підтверджена факт отримання Звіту за формою №29-сг за 2020 рік.

Також було подано Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року за формою №4-сг, який був отриманий та зареєстрований Держстатом. Згідно звітності №4-сг за 2021 рік посіяно кукурудзи 12,0 га, соняшника 11,7 га. Квитанцією №2 підтверджена факт отримання Звіту за формою №4-сг. Квитанцією №2 підтверджена факт отримання Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік.

З метою проведення посівної в 2021 році, на підставі договорів, накладних, та ТТН, господарством було придбано, та отримано мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, посівні матеріали та інше. Так на підставі рахунків та накладних господарством придбавалось дизельне паливо.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу насіння від 10.12.2019 у ТОВ "Піонер Насіння Україна", яке в подальшому, відповідно до додаткової угоди №2, змінилось на ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна", було придбано насіння кукурудзи. Це підтверджується договором, накладними, рахунками, та ТТН.

На підставі договору поставки №148 від 02.03.2021, у ТОВ "Агрохімоіл" було придбано карбамід, що підтверджується договором, специфікацією, накладними, рахунками.

На підставі договору поставки №110 від 02.03.2021 ТОВ "Агрохім Снаб" було придбано карбамід, що підтверджується договором, специфікацією, накладними, рахунками, ТТН.

Частково роботи з обробки землі проводилися на підставі договору №22-021 від 31.03.2021, ТОВ "Агро-МТС", що підтверджується договором, рахунком, актом виконаних робіт.

На підставі договору поставки №2437/21/П/ЧРЛЄ від 15.04.2021, було придбано агрохімікати, що підтверджується договором, специфікацією, накладними, рахунками.

На підставі договору поставки №УМ-0803В від 15.05.2021, було придбано гербіциди, що підтверджується договором, специфікацією, рахунками, накладними.

Зібраний урожай кукурудзи, на підставі договору поставки №2201/2021 від 08.10.2021 з ТОВ СП "Нібулон", було реалізовано. Доказом цього є договір, додаткова угода до нього, рахунок, накладна, довіреність на перевезення кукурудзи та видана ТОВ СП "Нібулон" податкова накладна.

Збір врожаю кукурудзи проводився ФОП ОСОБА_2 на підставі договору на виконання робіт від 01.11.2021, та підтверджується договором та актом прийняття-здачі робіт.

Перевезення кукурудзи здійснювалось на підставі договору на виконання робіт укладений 05.11.2021 з ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується договором, та актом прийняття-здачі робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що Комісії було надано повний пакет документів, який підтверджував, факт наявності у господарства земельної ділянки, її обробки, придбання палива, хімікатів та насіння кукурудзи, збирання врожаю, та придбання його ТОВ СП "Нібулон".

Крім того, відсутність певних документів не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної та підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки виявлені недостовірності є підставою для здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення за її наслідками.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях Головним управлінням ДПС у Черкаській області, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючий орган, приймаючи оскаржене рішення, обмежився лише загальною оцінкою, зазначивши «задіяний у розповсюдженні ймовірно ризикового податкового кредиту».

Отже, оспорювані рішення не містять обґрунтувань, підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року по справі № 340/474/20, від 5 січня 2021 року по справі № 640/10988/20, від 5 січня 2021 року по справі № 640/11321/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Проте, у спірному рішенні не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, а також зазначено, на чому базуються висновки відповідача та якими обставинами (фактами) вони підтверджуються. Оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтувань неможливості виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі поданих позивачем документів, та не містить посилань на те, які саме документи, надані позивачем, не спростували висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Отже, спірне рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку.

Водночас відсутність конкретизації щодо податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, з боку Комісії не тільки позбавляє права позивача на обґрунтоване та вмотивоване оскарження вказаних рішень, але і свідчить про недотримання суб`єктом владних повноважень вимог Конституції України щодо обов`язку діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законодавством.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправність спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що належним і повним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкової накладної податкову накладну.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі №0940/1240/18).

З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі № 560/391/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання, колегія суддів зазначає, що зазначена вимога є похідною та підлягає задоволенню, а обраний судом першої інстанції такий спосіб відновлення порушених прав позивача є ефективним.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом.

Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Так, наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Отже, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1246, внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку.

При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що належним і повним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкової накладної податкову накладну.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі №0940/1240/18).

З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі № 560/391/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо не співмірності заявлених вимог на правничу допомогу, яка стягнута з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що що 04.07.2022 між позивачем та адвокатом Весеньовим Є.В. був укладений договір про надання правової допомоги.

У розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Весеньовим Є.В. сторони підтверджують, що адвокатом надано позивачу послуги, що складаються з: вивчення та проведення правового аналізу документів, наданих позивачем з метою звернення до суду - 3000,00 грн (3 години); вивчення судової практики - 3000,00 грн (3 години); підготовка, друк, та подання до суду позову - 4000,00 грн (4 години). Всього послуг надано на суму 10000,00 грн.

У матеріалах справи міститься копія ордеру адвоката Весеньова Є.В., на представлення інтересів позивача у суді. У матеріалах справи міститься копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Весеньову Є.В. , квитанція до прибуткового касового ордеру від 26.08.2022 на суму 10000,00 грн.

З наданих позивачем документів суду першої інстанції встановив, що адвокатом виконано певний обсяг робіт: вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, складання проекту позовної заяви, формування пакету документів для подання заяви, загальну вартість за вказані послуги визначено в сумі 10000,00 грн.

Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Так, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (по 2500,00 грн, з кожного із відповідачів).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта те, що судом першої інстанції не застосовано співмірність, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом враховано співмірність та зменшено суму витрат на правничу допомогу.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович