Постанова

від 22.08.2023 по справі 401/1377/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2023 року м. Кропивницький

справа № 401/1377/22

провадження № 22-ц/4809/862/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави,

відповідачі Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатаЛевченка ВіктораПетровича,який представляєінтереси ОСОБА_1 ,на рішенняСвітловодського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від12квітня 2023року у складі судді Гармаш Т. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2022 року керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі Великоандрусівська сільська рада), ОСОБА_1 та просив:

-визнати недійсним рішенняВеликоандрусівської сільської ради № 1502 від 25.11.2021 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 »;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,6680 га з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752, що розташована за межами населеного пункту на територіїВеликоандрусівської сільської ради, який укладено 20.01.2022 між Великоандрусівською сільською радою та ОСОБА_1 ;

-скасувати державну реєстрацію та припинити речове право - право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянкузагальною площею 2,6680 га з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752;

-стягнути звідповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 7 443 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Великоандрусівської сільської ради від 25.11.2021 № 1502 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва (01.07) загальною площею 2,6680 га з присвоєним кадастровим номером 3525285200:02:000:0752, що розташована за межами населеного пункту на території Великоандрусівської сільської ради, та передано ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в оренду для городництва терміном на 15 років.

20.01.2022 між ОСОБА_1 та Великоандрусівською сільською радою укладено на підставі вказаного рішення відповідний договір оренди земельної ділянки.

Оскільки, у органу місцевого самоврядування наявні лише повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує 0,6 гектара, Великоандрусівська сільська рада не мала права надавати в оренду для городництва земельну ділянку площею 2,6680 га, кадастровий номер 3525285200:02:000:0752.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від12квітня 2023року позовкерівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Великоандрусівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянкузадоволено повністю.

Визнано недійсним рішенняВеликоандрусівської сільської ради№ 1502 від 25.11.2021 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 »

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,6680 га з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752, що розташована за межами населеного пункту на територіїВеликоандрусівської сільської ради, який укладено 20.01.2022 між Великоандрусівською сільською радою та ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію та припинити речове право-право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянкузагальною площею 2,6680 га з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752.

Стягнуто зВеликоандрусівської сільської ради та ОСОБА_1 в рівних частках на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 7 443 грн, а саме по 3721 грн 50 коп, з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави є мотивованим, зважаючи на відсутність повноважень у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних підрозділів щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а також те, що Великоандрусівська сільська рада є відповідачем у справі.

На момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, діяла норми ст. 36 Земельного кодексу України у редакції, яка не передбачала обмеження розміру земельної ділянки, проте на момент ухваленняВеликоандрусівської сільської радирішення щодо затвердження проекту землеустрою, Законом № 1423-IX від 28.04.2021, набрав чинності 27.05.2021, були внесені зміни до ст. 36 Закону України, якими передбачено, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що рішенняВеликоандрусівської сільської ради № 1502 від 25.11.2021 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 »ухвалено з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Левченко В. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2023 роу скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву керівника Олександрійської окружної прокуратури до Великоандрусівської сільської ради та ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позиція ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції полягала в тому, що прокурор не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з вказаним позовом, а суд мав застосувати положення п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, про що представником відповідача було подане відповідне клопотання, в задоволенні якого було відмовлено.

Прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів та помилково зазначив про відсутність такого органу.

Відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, вважає, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Прокурор, звертаючись до суд з позовом, помилково посилався на правову позицію Верховоного Суду, викладену у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, оскільки у вказаній справі предметом спору була земельна ділянка, яка не належала до земель сільськогосподарського призначення.

На думку відповідача, вісутні підстави вважати про порушення прав Великоандрусівської сільської ради, адже метою діяльності територіальних громад є, в тому числі, поповнення бюджету громади за рахунок оренди, яка отримала в бюджет грошові кошти, а орган прокуратури втручається у діляність сільської ради та перешкоджає орендарю мирно володіти майном.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу

Від Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відзиву на апеляційну скаргу від Великоандрусівської сільської ради не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Левченко В. П. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники Олексанрійської окружної прокуратури Кіровоградської області та Великоандрусівської сільської ради в судове засідання апеляційного суду нез`явивлись, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2021 року рішенням Великоандрусівської сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою гр. ОСОБА_1 » № 463 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва (код КВЦПЗ-01.07) орієнтовною площею 4,0000га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності Великоандрусівської сільської ради за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район Великоандрусівська сільська рада. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Рішенням Великоандрусівської сільської ради від 25.11.2021 № 1502 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва (01.07) загальною площею 2,6680 га з присвоєним кадастровим номером 3525285200:02:000:0752, що розташована за межами населеного пункту на території Великоандрусівської сільської ради. Цим же рішенням передано ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в оренду для городництва терміном на 15 років.

20.01.2022 ОСОБА_1 та Великоандрусівською сільською радою укладено на підставі вказаного рішення відповідний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2022 № 302834478 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752 площею 2,6680 га зареєстровано речове право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 46673067.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(стаття5 ЦПК України) .

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст. 36 Закону України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України, площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіций, емфітевзис) окремими лотами га конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 12 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог ш,одо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з п. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 травня 2021 року рішенням Великоандрусівської сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою гр. ОСОБА_1 » № 463 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва (код КВЦПЗ-01.07) орієнтовною площею 4,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності Великоандрусівської сільської ради за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район Великоандрусівська сільська рада (Микільська). Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (а. с. 74).

Рішенням Великоандрусівської сільської ради від 25.11.2021 № 1502 «Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва (01.07) загальною площею 2,6680 га з присвоєним кадастровим номером 3525285200:02:000:0752, що розташована за межами населеного пункту на території Великоандрусівської сільської ради. Цим же рішенням передано ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в оренду для городництва терміном на 15 років (а. с. 13).

20.01.2022 ОСОБА_1 та Великоандрусівською сільською радою укладено на підставі вказаного рішення відповідний договір оренди земельної ділянки (а. с. 14-16).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2022 № 302834478 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525285200:02:000:0752 площею 2,6680 га зареєстровано речове право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 46673067 (а. с. 17-18).

Обгрнутовуючи порушення інтересів держави та підстав представництва, при зверненні за позовом в інтересах держави про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку, позивач посилався на те, що прокурор у даному випадку є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів у правовідносинах, пов`язаних з протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження№ 14-36цс19).

Згідно із пунктом 3статті 131-1 Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Судувід 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібні правові висновки та їх обґрунтування містяться також у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16 (адміністративне провадження№ К/9901/30797/18) та від 15 червня 2022 року у справі № 821/1798/17 (адміністративне провадження № К/9901/58281/18).

Частиною третьоюстатті 23Закону України«Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) тавід 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який суди першої та апеляційної інстанцій застосували під час розгляду цієї справи.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Великоандрусівської сільської об`єднаної територіальної громади.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади у цій справі відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним із відповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Подання позову прокурором за умови допущення порушень з боку органу місцевого самоврядування є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку.

У цьому випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення виниклої невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Отже, у справі, що переглядається, заступник керівника Олександрійської окружної прокуратуриналежним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав позов із дотриманням вимогстатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Положеннями частин четвертої, п`ятоїстатті 56 ЦПК Українивизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокуроромв інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.

Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права користування земельною ділянкою, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Таким чином, звертаючись до суду із вказаним позовом й оскаржуючи, крім іншого, рішення Великоандрусівської сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 набула в оренду спірну земельну ділянку, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо цієї земельної ділянки та згідно зістаттею 56 ЦПК Українинабув статусу позивача.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження№ 14-317цс19), та у постановах Верховного Суду від26 травня 2021 року в справі№ 330/1621/16-ц (провадження № 61-13633св20) та від 09 лютого 2023 року у справі № 483/2263/19 (провадження № 61-13973св21).

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Судувід 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до регіональних ландшафтних парків. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того, згідно з підпунктом «е» частини першої статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відноситься організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом.

Разом із тим підпункт «ж» частини першої статті 15-1 ЗК України вказує, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відноситься також вирішення інших питань, визначених законами України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 Земельного кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (тут і далі в редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За змістом статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (частина перша статті 5 вказаного Закону). Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 5 зазначеного Закону).Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики (частина третя статті 5 наведеного Закону).

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Підпунктом 25-5 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Відповідно до п. п. 42-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань звертається до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності.

Як убачається з положень пункту 5 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, вищезазначеними положеннями законодавства передбачено виключні випадки, за наявності яких органи Держгеокадастру та його посадові особи мають право звертатися до суду з позовом.

При цьому право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування та фізичних осіб про недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права з огляду на неправомірність таких дій, законодавством не передбачено.

До схожих висновків щодо тлумачення норм законодавства дійшов Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2022 року у справі № 340/6113/21 та від 21 червня 2023 року у справі № 308/8113/20.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, в якій прокурор у звернувся до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області та Фермерського господарства «Тищук» з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки в оренду.

Позовні вимоги у вказаній справі прокурор заявив з таких підстав: 1) спірні земельні ділянки були передані ворендуФермерському господарству «Тищук»з порушенням нормстатті 134 ЗК України-без проведення земельних торгів; 2) спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) та систематично використовувались для сінокосіння, проте були передані в оренду для ведення фермерського господарства, внаслідок чого відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечитьстатті 21 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 року зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Однак, позов у справі, що є предметом розгляду поданий в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому Великоандрусільська сільська об`єднана територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленоїзаконом, -сільську раду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених устатті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Таким чином, вищевказані правові висновки сформульовано Верховним Судом за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи, тому посилання в апеляційній скарзі на них не заслуговують на увагу.

Зазначене узгоджується з висновоком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21).

За таких обставин є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, оскільки орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвокатаЛевченка ВіктораПетровича,який представляєінтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішенняСвітловодського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від12квітня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24.08.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко