Рішення

від 24.08.2023 по справі 302/984/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №302/984/23

Провадження №2/302/204/23

Номер рядка звіту 75

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2023 смт. Міжгір?я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах із ДП «Закарпатський облавтодор» філія Хустський ДЕД. За період його роботи відповідачем йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з квітня 2021 року по жовтень 2021 року на загальну суму 43 533,00 грн.

08.10.2021 його було звільнено із займаної посади, однак йому не була виплачена нарахована заробітна плата в повному обсязі, яка станом на 01.12.2022 становила 19823,08 грн.

Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.03.2023 з відповідача на користь позивача було стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 19 823,08 грн.

Враховуючи, що на даний час судовий наказ не виконано, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, розмір якого станом на 08.05.2022 становить 37367,64 грн., а також 20000,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26.05.2023 провадження по вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.06.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача посилаючись на невідповідність наданого позивачем розрахунку середнього заробітку вимогам встановленим Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995, завищення суми середньомісячної заробітної плати за час затримки при звільненні, а також пропуск позивачем передбаченого законом тримісячного строку звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог є безпідставними та такими, що не спростовують підстав позовної заяви.

Відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України встановлено, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, який виходячи зі змісту статті 13 цього Кодексу полягає в наступному:

--- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13).

--- Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13).

--- Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3 статті 13).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з ДП «Закарпатський облавтодор» філія Хустський ДЕД у трудових відносинах та якого згідно наказу (розпорядження) №165-К від 08.10.2021 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 5).

Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.03.2023 з відповідача на користь позивача було стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 19 823,08 грн. (а.с. 6-7).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України:

--- у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1);

--- при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина 2).

Як встановленопунктом 8Постанови КабінетуМіністрів України«Про затвердженняПорядку обчисленнясередньої заробітноїплати» №100від 08.02.1995,нарахування виплат,що обчислюютьсяіз середньоїзаробітної платиза останнідва місяціроботи,провадяться шляхоммноження середньоденного(годинного)заробітку начисло робочихднів/годин,а увипадках,передбачених чиннимзаконодавством,календарних днів,які маютьбути оплаченіза середнімзаробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Із довідки про доходи, виданої філією «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» вбачається, що нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, які передували його звільненню, в розрахунковому періоді становила: вересень 2021 року 5578,65 грн.; серпень 2021 року 7354,13 грн. (а.с. 8).

Перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок, виходячи із вимог вищевказаного Порядку та даних наведених у довідці про доходи ОСОБА_1 , суд констатує, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за шість місяців перевищує 37 367,64 грн.

Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності, а також враховуючи, що відповідачем не виконано обов?язку щодо виплати ОСОБА_1 при його звільненні належних йому сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду щодо можливості судом зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки розрахунку не приймається судом, так як зменшення розміру середнього заробітку є правом, а не обов`язком суду та залежить від конкретних обставин справи.

Суд виходить з того, що заявлений позивачем розмір середнього заробітку в сумі 37367,64 грн. (за шість місяців), є співрозмірним та пропорційним розміром компенсаційних витрат позивача, яких він зазнав, внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку відповідача, враховуючи розмір простроченої заборгованості відповідача позивачу при звільненні на день звільнення 19 823,08 грн., яку не погашено на день розгляду справу, й доказів протилежного не надано, а також відсутність підтвердження відповідачем поважних та обґрунтованих підстав для вказаної затримки розрахунку.

Вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Несвоєчасною виплатою заробітної плати, заборгованість з якої існувала на день звільнення позивача, відповідачем порушено право позивача на оплату праці, внаслідок чого було порушено його звичайний уклад життя, викликало необхідність докладання додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, принизило його, що завдало йому моральну шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Як зазначено в пункті 16 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (стаття 233 КЗпП України. До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до Цивільного кодексу України не застосовуються).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З вимогою про відшкодування моральної шкоди завданої несвоєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі та проведенням остаточного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду 25.05.2023, тоді як звільнився з підприємства 08.10.2021.

Таким чином, про порушення свого права на своєчасну виплату заробітної плати позивач повинен був дізнатися 09.10.2021, в зв`язку з чим, передбачений тримісячний строк звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивачем порушений, в зв`язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31179046, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні, за шість місяців, у сумі 37367,64 грн. (тридцять сім тисяч триста шістдесят сім гривень 64 коп.).

Сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача з відрахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

В частині вимоги про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31179046, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2023 року.

Суддя Пухальський С. В.