Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/3078/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 910/3078/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заруцька І.В., витяг з ЄДР;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Рівненській та Житомирській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМДОР"

про стягнення 6815,47 грн

Процесуальні дії по справі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМДОР" 6815,47 грн, з яких 6557,46 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 258,01 грн пені.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 06.11.2018 договору №2101 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, внаслідок чого у ТОВ "КАМДОР" перед державним бюджетом виникла заборгованість у вищенаведеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМДОР" про стягнення заборгованості у розмірі 6815,47 грн передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області (а.с.39-41).

17.04.2017 матеріали справи №910/3078/23 надійшли до Господарського суду Житомирської області (а.с.43-44).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, справу №910/3078/23 передано для розгляду судді Прядко О.В. (а.с.45).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.05.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та відкладено судове засідання на 17.07.2023 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Враховуючи те, що суддя Прядко О.В. з 14.07.2023 по 17.07.2023 перебувала у відпустці, судове засідання 17.07.2023 не проводилось, про що складено телефонограму (а.с.64).

Ухвалою суду від 18.07.2023 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.08.2023.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив, правом подання відзиву на позову заяву не скористався, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду за місцезнаходженням юридичної особи, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, та електронним зв`язком (а.с.66,67).

Суд констатує що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

Також суд враховує, що відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №910/3078/23, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд справи на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі "Інтернет".

Отже суд в межах наданих йому повноважень створив усі належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів. При цьому явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, тому суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, розглядає справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 21.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №2101 від 06.11.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у нього перед державним бюджетом виникла заборгованість у розмірі 6557,46 грн основного боргу та 258,01 грн пені (а.с.1-5).

Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, власного контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості суду не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (а.с.24), (орендодавець) та ТОВ "КАМДОР" (орендар) укладено договір оренди №2101 нерухомого майна, що належить до державної власності, (далі - договір) (а.с.7-9).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 158,3 кв.м. штампувального цеху (далі - майно), що перебуває на балансі ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" (далі - балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та знаходиться за адресою: м.Коростишів, 19-та буд дільниця, реєстровий номер: 02968160.1.ЮМЮБСР033, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість і становить за незалежною оцінкою станом на 31.07.2018 174341,00 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1 договору).

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2018 року 2220,67 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад 2018 року, у разі, якщо це передбачено діючим законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, у разі, якщо це передбачено діючим законодавством. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п.3.3 договору).

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4 договору).

У п.3.6 договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені п.3.6 договору.

Згідно з п.3.10 договору, зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору).

У розділі 5 договору передбачено обов`язки орендаря. Зокрема, за п.5.2 договору, орендар зобов`язується, зокрема, протягом місяця після підписання договору або додаткового договору про продовження дії договору внести завдаток, передбачений цим договором, з урахуванням п.3.10 договору. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному в п.3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

Також, згідно з п.5.3 договору, орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 06.11.2018 до 04.11.2021 включно (п.10.1 договору). Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п.10.2 договору).

Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання (п.10.10 договору).

Відповідно до Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, що є додатком до договору, сторонами погоджено вартість орендної плати за базовий місяць оренди - вересень 2018 року у розмірі 2220,67 грн без ПДВ (а.с.10).

06.11.2018 за актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 158,3 кв.м. штампувального цеху за адресою: м.Коростишів, 19-та буд дільниця, реєстровий номер: 02968160.1.ЮМЮБСР033 (а.с.10 на звороті).

Листом від 25.08.2021 №18-15-1264 позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом більш як 3-х місяців підряд, зазначив, що договір вважається припиненим з моменту одержання даного повідомлення, та вказав про необхідність сплатити борг з орендної плати в сумі 4708,31 грн, 264,19 грн пені, 47,08 грн штрафу, розрахуватись по оплаті оренди до моменту припинення договору, протягом 3-х робочих днів повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Дане повідомлення, згідно інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вручено відповідачу 01.09.2021 (а.с.13).

18.11.2021 балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем внаслідок припинення договору оренди складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за змістом якого, датою припинення договору є: 01.09.2021, підставою припинення договору є: лист орендодавця від 25.08.2021 №18-15-1264; орендар передає, а балансоутримувач з відома орендодавця приймає зі строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності (а.с.11).

Додатком до вказаного акта є анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди, відповідно до якої заборгованість орендаря зі сплати пені становить 508,12 грн; частини орендної плати, яка підлягає сплаті до державного бюджету, - 4708,21 грн; частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу, - 19818,54 грн (а.с.12).

Позивач у позовній заяві повідомив, що 20.07.2022 надіслав відповідачу претензію від 19.07.2022 №11-04-518 щодо стягнення боргу з орендної плати на рахунок Державного бюджету України у розмірі 6557,46 грн (а.с.14-17), однак така повернулася за закінченням терміну зберігання без відповіді та реагування з боку відповідача.

Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, за ним утворилась заборгованість на суму 6557,46 грн основного боргу та 258,01 грн пені, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, за ст.174 ГК України, є господарський договір.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №1201 від 06.11.2018.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем в користування нерухомого майна, що належить до державної власності, за договором №2101 від 06.11.2018.

Відповідно до ч.1-2, ч.5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.1, 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (в редакції, чинній на момент укладення договору), перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:

Опл

Опл.міс. = ---------- х Ід.о. х Ім,

12

де Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, гривень; Ід.о. - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди (п.12 Методики). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.13 Методики). Терміни внесення орендної плати визначаються у договорі (п.14 Методики).

За розрахунком позивача, з урахуванням проведених відповідачем оплат, заборгованість останнього з орендної плати становить 6557,46 грн (а.с.1-4, 18).

Як встановлено судом та зазначалось вище, дію договору оренди №2101 від 06.11.2018 було достроково припинено 01.09.2021, відповідно до ст.782 ЦК України та п.10.13 цього договору (відмова орендодавця від договору оренди у зв`язку з несплатою орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд).

За актом від 18.11.2021 нерухоме майно, що належить до державної власності, повернуто з оренди. Додатком до цього акта передбачено, зокрема, інформацію про стан розрахунків, за якою заборгованість орендаря зі сплати пені становить 508,12 грн; частини орендної плати, яка підлягає сплаті до державного бюджету, - 4708,21 грн; частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу, - 19818,54 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2023 зазначив, що вказані суми ймовірно було розраховано станом на дату припинення договору, а оскільки майно було повернуто 18.11.2021, то сума орендної плати, заявлена до стягнення у розмірі 6557,46 грн, розрахована позивачем по 18.11.2021 відповідно до п.3.11 договору.

Суд бере до уваги, що з 12.03.2020 на всій території України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.

Так, відповідно до п.1 Постанови №611, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до п.2 Постанови №611, зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Згідно п.2 Додатку 2 до Постанови №611, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, віднесено вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

З підстав наведеного, суд дійшов висновку, що відповідно до Постанови №611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором оренди підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, що і було дотримано позивачем.

Вищевказані обставини як щодо розміру заборгованості з орендної плати за визначений позивачем період, так і щодо відсутності оплати за договором у повному обсязі відповідачем не спростовано, власного контррозрахунку суду не надано.

Таким чином, перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, зроблений позивачем, суд дійшов висновку про його правильність, арифметичну вірність, відповідність умовам договору та чинному законодавству, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6557,46 грн основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач, виходячи з приписів п.3.7 договору, просив стягнути з відповідача 258,01 грн пені за період з 16.06.2020 по 19.11.2021 (а.с.19).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня обрахована вірно і підлягає стягненню з відповідача у заявленому обсязі.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як не надав і доказів погашення наявної заборгованості.

Враховуючи викладені обставини, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6557,46 грн основного боргу та 258,01 грн пені є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМДОР" (вул.Артема, буд.68, кв.15, м.Київ, 04050, ідентифікаційний код 33501651) на рахунок Державного бюджету України UA308999980313020094000006196, МФО 899998, ЗКПО 38035726 в УК у Житомирській області/Житомирський район 6557,46 грн основного боргу, 258,01 грн пені та 2684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.08.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу на адресу Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях: 10008, Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 20 (рек.) + на ел.пошту: zhytomyr@spfu.gov.ua; rivne@spfu.gov.ua;

3 - відповідачу (рек.) + kamdor@ukr.net.