Постанова

від 24.08.2023 по справі 522/22027/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6263/23

Справа № 522/22027/21

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Таврія Плюс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року, постановленого під головуванням судді Ковтун Ю.І., повний текст рішення складений 24 квітня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Таврія Плюс», комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», комунального підприємства «Міськзелентрест», виконавчого комітету Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТІАРА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Таврія Плюс» (далі ПП «Таврія Плюс»), комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (далі КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський»), комунального підприємства «Міськзелентрест» (далі КП «Міськзелентрест»), виконавчого комітету Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТІАРА» (далі ОСББ «ТІАРА») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 101875,82 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., судові витрати на проведення експертизи у розмірі 2500,00 грн. та витрати на надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що ОСОБА_1 належить на праві власності транспортний засіб Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 28.07.2021 року позивач припаркував свій транспортний засіб на майданчику для паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 біля магазину «ТАВРІЯ-В». 29.07.2021 року приблизно о 19 год. 15 хв. позивачу зателефонувала його сусідка та повідомила, що на його транспортний засіб впало дерево.

Висновком експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонтуавтомобіля складає 101875,82 грн. Дерево, що впало на транспортний засіб позивача знаходиться на території майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, балансоутримувачем (управителем) майданчика є ПП «Таврія Плюс», відповідно до договору балансоутримання місць для паркування №49/П-СЛ-2019/03-01 від 03.01.2019р., що укладений між КП «Одестранспарксервіс» та ПП «Таврія Плюс». 05.11.2021 року представник позивача направив на адресу ПП «Таврія Плюс» претензію щодо відшкодування шкоди, на яку було отримано відповідь що ПП «Таврія Плюс» не є балансоутримувачем території за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 та дерев на території. Зазначив, що згідно до схеми розміщення майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 на об`єкті балансоутримання (території майданчику для паркування) знаходяться три зелених насадження (дерева). Отже, відповідач несе відповідальність за догляд за зеленими насадженнями, розташованими на об`єкті балансоутримання.

З отриманих відповідей від Департаменту міського господарства Одеської міської ради стало відомо, що виконавчим комітетом Одеської міської ради не було визначено балансоутримувача зелених насаджень розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 уздовж проїжджої частини напроти магазину «ТАВРІЯ-В». У даному випадку обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева повинно бути покладено також й на виконавчий комітет Одеської міської ради, оскільки організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради.

Співвласниками квартир у будинку АДРЕСА_1 18.01.2012р. було зареєстровано ОСББ «ТІАРА». Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №308 від 26.07.2012р. було визначено балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 - ОСББ «ТІАРА». З огляду на те, що зелене насадження, гілка якого впала на транспортний засіб позивача, знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , а балансоутримувачем такого будинку є ОСББ «ТІАРА», то таке об`єднання також несе обов`язок щодо утримання зелених насаджень розташованих на прибудинковій території та має нести солідарну відповідальність з іншими відповідачами.

Відповідно до Статутів КП «Міськзелентрест» та КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» вони також є особами, що несуть відповідальність за об`єкти благоустрою та зелених насаджень, тому є співвідповідачами по даній справі.

Відповідачі, порушили права позивача, таке порушення полягає у неналежному утриманні зелених насаджень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 напроти магазину «ТАВРІЯ-В» уздовж проїзної частини дороги, яке призвело до падіння сухого гілля дерева та пошкодження транспортного засобу позивача. Тому, у відповідності до статей 15, 16 ЦК Україниправо позивача підлягає відновленню шляхом сплати відповідачами на користь позивача компенсації майнової шкоди у розмірі 101875,82 грн.

Щодо стягнення моральної шкода позивач зазначив, що в результаті падіння дерева автомобіль, який належить позивачу, був значно пошкоджений. Таким чином, позивачу завдано моральну шкоду у зв`язку з пошкодженням його майна, порушенням звичайного укладу життя та порушенням права власності, пов`язаного з неможливістю користуватись належним йому автомобілем. Враховуючи вищевказані перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних страждань, враховуючи ступінь вини відповідачів вважав, що достатньою компенсацією з відповідачів моральної шкоди буде у розмірі 50000,00 грн. Також просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 2500,00 грн.

Рішенням Приморського районногосуду м.Одеси від04квітня 2023року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Стягнуто з ПП «Таврія Плюс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 101875,82 грн.

Стягнуто з ПП «Таврія Плюс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПП «Таврія Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1068,76 грн.

Стягнуто з ПП «Таврія Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погодившисьз рішеннямсуду,ПП «ТавріяПлюс» звернулосядо судуз апеляційноюскаргою,в якійпросить рішеннясуду скасувати,постановити нове,яким відмовитипозивачу узадоволені позовнихвимог доПП«Таврія Плюс» у повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення обставин справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що висновки суду про те, що ПП «Таврія Плюс» є балансоутримувачем паркувального майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, тому на нього покладається обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не відповідають дійсності, оскільки вказана територія не знаходиться на балансі ПП «Таврія Плюс».

Апелянт зазначив, що між ПП «Таврія Плюс» та КП «Одестранспарксервіс» дійсно укладений договір, проте договір не передбачає взяття на баланс ПП «Таврія Плюс» вказаного майданчика, також відповідно до договору не передбачено обов`язок ПП «Таврія Плюс» слідкувати за зеленими насадженнями, проводити їх обрізку, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Легенченко О.А., представник ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято з повним з`ясуванням обставин справи та з дотриманням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, виконавчий комітет Одеської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, та на законність і обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81ЦПК України,передбачено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 35).

29.07.2021 на автомобіль Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 біля магазину «ТАВРІЯ-В», у відведеному місці для паркування транспортних засобів, впало дерево.

За фактом настання даної події позивач звернувся до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, що зафіксовано в листі Відділення поліції № 1 від 04.08.2021 та позивачу було рекомендоване звернутись до страхової компанії та КП «Міськзелентрест», а в разі незгоди з прийнятим рішенням звернутися до суду (а.с. 40 т. 1).

На замовлення позивача, за договором №36/21 від 06.08.2021 року, виконавець ФОП ОСОБА_2 провів експертне дослідження по визначенню матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті падіння дерева, що сталося 29.07.2021 року.

Відповідно до висновку експерта №36/21-Е автотоварознавчого дослідження автомобіля Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 01 вересня 2021 року, складеного судовим експертом Вітвіцьким І.І., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті падіння дерева, що сталося 29.07.2021 року, складає 73145,02 грн.; вартість відновлювального ремонту складає 101875,82 грн. (а.с. 44, 45-67 т. 1).

За проведення вказаного експертного дослідження позивачем було сплачено кошти у сумі 2500,00 грн., про що свідчить квитанція від 07.08.2021 року (а.с. 69 т. 1).

Відповідно до листа УПП Департаменту патрульної поліції від 21.10.2021 №461 а/3/41/13/04/02.21 за період з 28.07.2021 року по 20.10.2021 року відносно ОСОБА_1 чи за його участю (як учасника ДТП) протоколи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - не складалися, транспортний засіб Mini Cooper, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період з 28.07.2021 року по 20.10.2021 року у ДПТ не потрапляв (а.с. 109 т. 1).

Задовольняючи частковопозов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається на балансоутримувача паркувального майданчика - відповідача ПП «Таврія Плюс», вина якого у пошкодженні автомобіля позивача та завданні матеріальної шкоди встановлена та не була спростована.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, обов`язок щодо спростування якої покладається на відповідача. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

У постанові від 03 грудня 2014 року №6-183цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що в цивільному процесі законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

У деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі Закон № 2807-IV) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 2807-IV елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 2807-IV підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону № 2807-IV посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Згідно зі статтею 25 Закону № 2807-IV утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Частиною четвертою статті 28 Закону № 2807-IV визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 200/22129/16-ц.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.14. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1631-VI, передбачено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста покладається на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель та споруд, а також на балансоутримувачів, власників, користувачів будівель підприємств побуту, торгівлі, закладів освіти, охорони здоров`я, розташованих на території житлової забудови, а на територіях підприємств, а також прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на дані підприємства.

Згідно з п.п.10,11 п.7.2 Правил благоустрою території міста Одеси на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур`яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; регулярно обстежувати прилеглі та закріплені території з метою виявлення амброзії полинолистої, карантинних рослин, проводити заходи по їх знищенню.

Відповідно до листа КП «Одестранспарксервіс» №58/05-10 від 20.09.2021р., повідомлено, що 03.01.2019 року між КП «Одестранспарксервіс» та ПП «Таврія Плюс» був укладений договір балансоутримання місць для паркування №49/П-СЛ-2019/03-01, відповідно до положень якого Уповноважена особа надала право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 (75 м2), термін дії договору до 31.12.2021 року (а.с. 71-72 т. 1).

Згідно з п. 1.1 Договору №49/П-СЛ-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.01.2019, що укладений між КП «Одестранспарксервіс» (Уповноважена особа) та ПП «Таврія Плюс» (Оператор) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», ст. 268-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010, рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1631-VI «Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції, рішення Одеської міської ради від 22.11.2011 № 1534-VI, рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) в т.ч. за адресою м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1 (75 м2). Термін дії договору продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 73- 9 т. 1).

Листом КП «Одестранспарксервіс» від 29.10.2021 №25/05-14 на адресу адвоката Легенченко О.А. надано копію схеми розміщення майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно до схеми на об`єкті балансоутримання (території майданчику для паркування) знаходяться три зелених насадження (дерева) (т. 1 а.с. 92, 93).

05.11.2021 року представник позивача направив на адресу ПП «Таврія Плюс» претензію щодо відшкодування шкоди завданої майну позивача падінням дерева.

ПП «Таврія Плюс» 15.11.2021р. за вих. № 622 на адресу представника позивача ОСОБА_3 направлена відповідь на претензію про відшкодування завданої шкоди, відповідно до якої повідомило, що ПП «Таврія Плюс» не є балансоутримувачем паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_1 , як і оточуючих його територій; Договір №49/П-СЛ-2019/03-01 від 03.01.2019 не містить обов`язків ПП «Таврія Плюс» з догляду за зеленими насадженнями навколо паркувального майданчика; ПП «Таврія Плюс» не несе відповідальність за транспортні засоби, розміщені на майданчиках для паркування (а.с. 110-117 т. 1).

Відповідно до листів КП «Міськзелентрест» №1556 від 13.08.2021, № 2367 від 23.11.2021 зелені насадження розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі на не утримуються КП «Міськзелентрест» (а.с. 43, 100 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 102 від 14.02.2008р. «Про утримання зелених насаджень у місті Одесі» визначений перелік зелених насаджень, які доручено утримувати КП «Міськзелентрест», прибудинкова територія та територія майданчику для паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, біля магазину «ТАВРІЯ-В», не входить до зазначеного переліку (а.с. 190- 201 т. 1).

Згідно з листом КП «ЖКС «Порто-Франківський» №2010/11 від 21.09.2021р. на адресу адвоката Легенченко О.А. повідомило, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває в управлінні КП «ЖКС «Порто-Франківський» (а.с. 82 т. 1).

Отже, судом встановлено, що відповідач ПП «Таврія Плюс» є балансоутримувачем паркувального майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, тому на нього покладається обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Висновки суду про те, що відсутні підстави для солідарного стягнення шкоди з усіх відповідачів, оскільки відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається на балансоутримувача паркувального майданчика - відповідача ПП «Таврія Плюс» є вірними.

З огляду на вищезазначене, вина ПП «Таврія Плюс» у пошкодженні автомобіля позивача та завданні матеріальної шкоди встановлена та відповідачем не спростована.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір завданої матеріальної шкоди підтверджений належним доказом - висновком експерта №36/21-Е автотоварознавчого дослідження від 01 вересня 2021 року, складеного судовим експертом Вітвіцьким І.І. та складає 101875,82 грн. та підлягає стягненню з відповідача ПП «Таврія Плюс» на користь позивача.

Висновки суду про те, що клопотань про призначення експертизи відповідач не заявляв, жодними доказами не спростував розмір шкоди, а тому немає підстав для не врахування цього письмового доказу при ухваленні рішення у справі відповідають матеріалам справи.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом зазначено наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн., яка полягає в тому, що в результаті падіння дерева автомобіль, який належить позивачу, був значно пошкоджений. У зв`язку з пошкодженням його майна було порушено звичайний уклад його життя та порушено право власності, пов`язаного з неможливістю користуватись належним йому автомобілем.

Враховуючи характер порушення, глибину душевних страждань позивача, а також те, що через неправомірні дії ПП «Таврія Плюс» було пошкоджене майно позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди слід визначити у сумі 5000 грн.

На підставівищевикладеного,суд встановившифактичні обставиниу справі,від якихзалежить правильневирішення спору,вірно застосувавшинорми матеріальногоправа,оцінивши доказиу справі,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномуїх дослідженні,прийшов дообґрунтованого висновкупро стягненняз приватного підприємства «Таврія Плюс» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 101875,82 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги приватного підприємства «Таврія Плюс» про невідповідністьвисновків судупро те,що приватне підприємство «Таврія Плюс» є балансоутримувачем паркувального майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, тому на нього покладається обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева, оскільки вказана територія не знаходиться на балансі приватного підприємства «Таврія Плюс»,колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини були предметом перевірки судом першої інстанції, який дав їм належну, повну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач ПП «Таврія Плюс» не спростував належними та допустимими доказами те, що не є балансоутримувачем паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_1 , та не повинен відшкодувати заподіяну позивачу майнову шкоди внаслідок падіння дерева.

Крім того, колегія суддів вважає, що викладені доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Дана справа згідно п. 2 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Таврія Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 24 серпня 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова