Ухвала

від 24.08.2023 по справі 910/13228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

24.08.2023Справа № 910/13228/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Козлова Сергія Дмитровича про забезпечення позову у справі № 910/13228/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Козлова Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000; ідентифікаційний код 00022496)

2) Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

3) Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 )

4) Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 00034039)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дій,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Козлов Сергій Дмитрович (далі за текстом - ФОП Козлов С.Д., Позивач) з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі за текстом - Закарпатської ОДА, Відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_2 , Відповідач-2), Військової частини НОМЕР_4 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_4 , Відповідач -3) та Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі за текстом - Адміністрація Держприкордонслужби, Відповідач-4), в якому Позивач просить суд наступне:

- визнати незаконним та скасувати рішення ради оборони Закарпатської області № 26 від 11.08.2023 «Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави» в частині погодження військовій частині НОМЕР_4 та військовій частині НОМЕР_2 примусового відчуження для потреб оборони в порядку, визначеному Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» майна, що знаходиться на території арешт-майданчика Відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: смт. Великий Березний, вул. Штефаника, 5, Ужгородський район, Закарпатська область, вилучене в рамках кримінального провадження №12023078070000077 від 03.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке було виявлено під час перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz моделі SPRINTER 413 CDL, з державним номерним знаком НОМЕР_6 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який на замовлення ТОВ «Кур`єр України», ЄДРПОУ 42554325, здійснював перевезення вантажу, згідно переліку, зазначеному у Додатку 1 та Додатку 2 до вказаного рішення;

- визнати незаконними дії щодо передачі майна на користь військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 та визнати недійсним акт приймання-передачі майна, примусово відчуженого на виконання рішення ради оборони Закарпатської області №26 від 11.08.2023 та підписаний між дізнавачем сектору дізнання та помічником чергового чергової частини Відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області і представниками військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 .

22.08.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 позовну заяву ФОП Козлов С.Д. залишено без руху.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Із поданої Позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- до набрання законної сили судовим рішенням по справі накласти арешт на майно, передане дізнавачем сектору дізнання та помічником чергового чергової частини Відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 на підставі акту приймання-передачі від 11.08.2023 на виконання рішення Ради оборони Закарпатської області №26 від 11.08.2023;

- до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонити Військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_4 користуватись майном, переданим дізнавачем сектору дізнання та помічником чергового чергової частини Відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП Закарпатській області до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 на підставі акту приймання-передачі від 11.08.2023 на виконання рішення Ради оборони Закарпатської області № 26 від 11.08.2023.

В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що на майно, яке на підставі оскаржуваного рішення Ради оборони Закарпатської області № 26 від 11.08.2023 «Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави», передане ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_4 на підставі акту приймання-передачі від 11.08.2023, який укладений дізнавачем сектору дізнання та помічником чергового чергової частини Відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області та за участю представників таких військових частин, існує необхідність накласти арешт шляхом заборони вказаним військовим частинам користуватися спірним майном.

Необхідність накладення арешту Позивачем обґрунтовується необхідністю забезпечити можливість Позивача належним чином захистити свої майнові права та інтереси, оскільки Відповідачі, яким передано спірне майно можуть використати його, втратити чи пошкодити, відчужити майно третім особам тощо.

Позивач вважає, що забезпечення позову сприятиме ефективному захисту його порушених майнових прав та інтересів, натомість невжиття таких заходів позбавить Позивача можливості належним чином захистити свої права та інтереси, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення в частині відновлення майнових прав та інтересів Позивача.

Позивач у поданому позові зазначає, що майно, на яке просить суд накласти арешт ним отримано як комісіонером від ТОВ «Інвестор - ЮА» (як комітента) на підставі укладеного договору комісії № ЮА2707/23 від 27.07.2023.

Згідно пункту 8.2. такого договору ризик втрати, пошкодження чи псування товару переходить до комісіонера в момент фактичної передачі товарів за актом приймання - передачі до договору комісії.

Згідно доводів Позивача, пунктом 4.1. договору комісії визначено, що передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов такого договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів.

Так, в позовній заяві зазначено, що між комісіонером та комітентом на виконання умов договору комісії підписано акт приймання-передачі товарів від 27.07.2023 про передачу та відповідно прийняття (Позивачем) електронної техніки.

При обґрунтування позовних вимог Позивач, зокрема, посилається на положення пункту 8.2. договору комісії та положення частини 2 статті 1021 Цивільного кодексу України та зазначає, що він як комітент, на якого покладено ризик втрати, пошкодження чи псування товару зобов`язаний негайно вживати заходів щодо охорони його прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з позовом та викликало необхідність вжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного майна.

Водночас, суд вказує, що матеріали позовної заяви та матеріали заяви про забезпечення позову не містять договору комісії № ЮА2707/23 від 27.07.2023 та підписаного на його виконання акту приймання-передачі товарів від 27.07.2023.

Про факт відсутності вказаних вище доказів, на які неодноразово посилається Позивач також зазначено в ухвалі суду від 23.08.2023 про залишення позовної заяви без руху.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.

З огляду на встановлені в межах розгляду заяви про забезпечення позову обставини та враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів заявника щодо існування можливості ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав Позивача згідно поданого до суду позову.

Так, суд вказує, що із наданих Позивачем доказів не вбачається за можливе встановити факт передачі йому майна на підставі договору комісії та укладеного на його виконання акту приймання-передачі від 27.07.2023, а відтак і не вбачається за можливе встановити, що саме до Позивача перейшли обов`язки по зберіганню такого майна від ризику втрати, пошкодження чи псування, а отже і права Позивача вчиняти відповідні дії щодо такого майна, яке згідно доводів останнього вилучене в рамках кримінального провадження №12023078070000077 від 03.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та передане військовій частині НОМЕР_4 та військовій частині НОМЕР_2 на виконання рішення ради оборони Закарпатської області № 26 від 11.08.2023 «Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави» на підставі акту від 11.08.2023 приймання-передачі майна.

З наданих матеріалів не вбачається встановити існування ризику утруднення відновлення порушених прав Позивача з огляду на втрату, пошкодження чи псування спірного майна, оскільки не вбачається факт належності такого майна Позивачу, а відтак і порушення прав останнього.

З огляду на зазначене, судом не вбачається наразі підстав для накладення арешту на майно, за яке лише згідно доводів Позивача він несе відповідальність, шляхом заборони військовим частинами здійснювати користування останнім на підстав чинного рішення Ради оборони Закарпатської області № 26 від 11.08.2023

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, враховуючи покладення саме на Позивача обв`язку доказування, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову в силу відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених Позивачем обставин.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні Фізичної особи-підприємця Козлова Сергія Дмитровича про забезпечення позову у справі № 910/13228/23 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 24.08.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 24.08.2023

Суддя Антон ПУКАС