Рішення

від 22.08.2023 по справі 912/1355/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 рокуСправа № 912/1355/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1355/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-Інвест", вул. Суворова, 39ж, смт. Драбів, Драбівський район, Черкаської області, 19800

до відповідача: MMT COMMODITIES GmbH, (ММТ КОММОДІТІС ГмбХ), Platz 3, 6039 Root D4, Switzerland (Плац 3, 6039 Рот4 D4 Швейцарія)

про стягнення 47 675,15 доларів США

Представники:

від позивача - Іванов С.І., посвідчення адвоката №121 від 29.01.2016;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-Інвест" (далі - ТОВ "Хлібороб-Інвест", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимогидо MMT COMMODITIES GmbH (далі - ММТ КОММОДІТІС ГмбХ, відповідач) про стягнення 47 675,15 доларів США заборгованості, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Контракту №210112-1/CORN від 12.01.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 05.10.2022 позовну заяву залишено судом без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

10.10.2022 до суду надійшла від позивача заява про усунення недоліків позовної заяви з відповідними доказами.

Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито провадження у справі № 912/1355/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.04.2023; провадження у справі №912/1355/22 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Швейцарської Конфедерації на судове доручення про вручення документів.

10.03.2023 на адресу суду надійшла відповідь від компетентного органу Швейцарської Конфедерації на судове доручення про вручення документів.

22.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача на виконання ухвали суду, до якого додана відповідь компетентного органу Швейцарської Конфедерації на судове доручення про вручення відповідачу документів з доказами такого вручення з перекладом на українську мову.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді підготовче засідання 18.04.2023 не відбулося. Отже, підготовче засідання слід призначити на іншу дату.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою від 27.04.2023 поновлено провадження у справі № 912/1355/23; підготовче засіданняу справі № 912/1355/22 призначено на 27.06.2023; провадження у справі № 912/1355/22 зупинено до надходження відповіді про вручення виклику, але не пізніше дати призначеного підготовчого засідання.

Ухвалою від 27.06.2023, враховуючи настання дати підготовчого засідання, суд поновив провадження у справі № 912/1355/22 та розпочав підготовче засідання.

Позивач та відповідач своїм процесуальним правом на участь в підготовчому засіданні суду не скористались, уповноважених представників не направили.

Натомість, 27.06.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання 27.06.2023 за його відсутності.

Відповідачем отримано 09.01.2023 копію позовної заяви та доданих до неї документів, ухвали суду від 17.10.2022 про відкриття провадження у даній справі.

Відзив на позов відповідачем суду не подано.

Ухвалою від 27.06.2023 господарський суд закрив підготовче провадження у справі №912/1355/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023. Зобов`язав позивача в строк до 12.07.2023 надати суду нотаріально засвідчений переклад на німецьку мову даної ухвали та ухвали від 27.06.2023 про поновлення провадження у справі, а також завірену копію документа, який підтверджує право перекладача займатися перекладацькою діяльністю.

12.07.2023 позивачем подано суду відповідні переклади ухвал, які судом 13.07.2023 направлено відповідачу.

18.08.2023 органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверт з поштовим відправленням (нотаріально засвідчений переклад на німецьку мову ухвал Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2023).

22.08.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи неявку в судове засідання 22.08.2023 відповідача, який є нерезидентом, господарський суд зазначає наступне.

У п. 8 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. №2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов`язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини у справі Шульга проти України, no. 16652/04 від 02.12.2010; рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Оскільки провадження у даній справі відкрито 17.10.2022, суд здійснював повідомлення відповідача у спосіб передбачений Конвенцією із забезпеченням перекладу судових документів, з долученням до останніх прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа, суд вважає, що вжив всіх розумних зусиль для належного повідомлення.

Таким чином, з огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, суд вважає можливим прийняти рішення виходячи із приписів ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

В засіданні суду 22.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1355/23 в судовому засіданні 22.08.2023 за відсутності представника відповідача.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши документи і матеріали, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив наступні обставини.

12.01.2021 між ТОВ "Хлібороб-Інвест" (Продавець) та нерезидентом, юридична особа створена за законодавством республіки Швейцарська Конфедерація MMT COMMODITIES GmbH, (ММТ КОММОДІТІС ГмбХ) (Покупець) укладено контракт №210112-1/CORN (далі - Контракт) (а.с. 12-22).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року (далі-Товар), насипом, у кількості та на умовах визначеним цим Контрактом.

Згідно з п. 3.1. Контракту кількість Товару 2 100 (дві тисячі сто) метричних тон +/- 5% на вибір Продавця та за контрактною ціною. Кількість Товару, який поставляється залізницею та/або автотранспортом, визначається згідно даних зважування у місці поставки під час переважування вагонів та/або автотранспорту відповідно до стандартних процедур Терміналу.

Ціна кукурудзи складає 237 дол. США (двісті тридцять сім доларів США) за 1 (одну) метричну тону (п. 4.1. Контракту).

Згідно п. 4.2. Контракту загальна вартість Товару, що продається згідно цього Контракту складає 497 700 доларів США +/-5% в залежності від кількості та якості поставленого Товару.

Валюта контракту та валюта платежу - долари США (п. 4.3.-4.4. Контракту).

Згідно п. 5.2. Контракту, період поставки з 01.02.2021 по 28.02.2021 обидві дати включно.

Відповідно до п. 5.3. Контракту поставка здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом на умовах: DАР - будь-який порт України (надалі "Місце поставки") згідно правил Інкотермс - 2020.

Пунктом6.1. Контракту визначено, що при поставці залізничним транспортом оплата за партію Товару згідно п. 5.12 здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у наступному порядку:

6.1.1. 90% вартості партії Товару оплачується Покупцем після передачі такої партії Товару перевізнику згідно з рахунком (інвойсом) Продавця протягом 3-х банківських днів після надання сканкопій перерахованих документів, з подальшою заміною на оригінали протягом 10 робочих днів:

- комерційного рахунку (інвойсу) Продавця (згідно ваги, вказаної в залізничних накладних на 90% загальної вартості Товару):

- залізничних накладних на партію товару, з відміткою станції відправлення про приймання вантажу до перевезення, заповнені згідно інструкцій Покупця:

- реєстру вагонів за формою Покупця на партію відправленого Товару Покупцю:

- підтвердження експедитора в порту, що засвідчує, що експедитор отримав необхідні для експорту відповідної партії Товару документи (крім оригіналів необхідних сертифікатів):

- посвідчень про якість зерна, виданих зерновим складом у місці відвантаження на кожен вагон;

- ветеринарних сертифікатів на кожен вагон (для фуражного зерна, оформлюються за вимогою Покупця):

Згідно з п. 6.1.2. Контракту Покупець остаточно оплачує поставлену партію Товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця відповідно до фактичної кількості Товару, визначеної за результатами зважування в Місці поставки (п. 3.1 цього Контракту), та з урахуванням часткової оплати такої партії, відповідно до п. 6.1.1 Контракту, протягом 3-х банківських днів після надання Покупцю сканкопій перерахованих документів, з подальшою заміною на оригінали протягом 10 робочих днів:

- комерційного рахунку Продавця на суму балансового платежу, визначеного відповідно до даного пункту, згідно ваги Товару, вказаної в Реєстрі переважування;

- Акту приймання-передачі Товару;

- Вантажно-митної декларації з відміткою про перетин кордону.

Відповідно до п. 6.2. Контракту остання партія товару, що постачається залізничним транспортом, якщо вона є меншою за мінімальну партію для оплати згідно п. 5.12, підлягає оплаті протягом 3-х днів після надання Покупцю документів, передбачених п.п. 6.1.1. та 6.1.2.

Пунктом 6.3.1. Контракту передбачені умови оплати за поставлений Товар автомобільним транспортом, де до вищезазначеного переліку документів Продавець надає ще реєстр, із зазначенням переліку відвантажених транспортних засобів, номерів накладних, ваги завантаженої до кожної вантажівки та прийнятої Терміналом.

Покупець надає Продавцю інструкції щодо заповнення залізничних накладних, а також інструкцій щодо поставки Товару автотранспортом з зазначенням контактів брокера/експедитора не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку періоду поставки за даним Контрактом або на наступний робочий день після підписання контракту за вибором Продавця (п. 8.1. Контракту).

Покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар своєчасно тана умовах, визначених цим Контрактом (п. 8.3. Контракту)

Згідно з 12.1. Контракту Сторони зобов`язуються сумлінно виконувати свої обов`язки за цим Контрактом і нести відповідальність за його порушенні та відкошувати іншій стороні понесені збитки.

Цей Контракт регулюється і підлягає тлумаченню згідно матеріального права Англії і Уельсу. Сторони застосовують положення ГАФТА 78UA в частині, що не суперечить цьому Контракту. Положення GAFTA 78UА мають перевагу перед відповідними умовами Incoterms 2020 (п. 13.1.-13.2. Контракту).

Сторони будуть намагатися розв`язати спори, що виникатимуть, шляхом переговорів. У випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, всі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку з цим контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов цього Контракту, вирішуються в арбітражному порядку у відповідності із Арбітражними Правилами ГАФТА №125, в редакції, чинній на дату цього Контракту. Мова арбітражу Англійська, місце арбітражу - м. Лондон, Англія (п. 14.1. Контракту)

Згідно з п. 15.1. Контракту Контракт набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до припинення прав та обов`язків, які виникли із Контракту.

Відповідно до п. 15.3. Контракту будь які доповнення й зміни до Контракту повинні бути оформлені письмово у вигляді додатків до Контракту та підписані уповноваженими представниками сторін.

10.06.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №210112-1/CORN від 12.01.2021(а.с. 65), в якій Продавець і Покупець внесли зміни до змісту пунктів Контракту, зокрема:

п. 13.1. Умови цього Контракту регулюються і підлягають тлумаченню згідно норм матеріального права України.

п. 14.1. Сторони будуть намагатись розв`язати спори, що виникатимуть, шляхом переговорів. У випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, всі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку з цим Контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов цього Контракту, вирішуються в Господарському суді Кіровоградської області (вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, Україна).

Пункти Контракту 14.2 та 14.3 виключено.

15.1. Ця додаткова Угода до Контракту №210112-1/CORN від 12.01.2021 набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до припинення прав та обов`язків, які виникли із Контракту.

Контракт та Додаткова угода засвідчені підписами уповноважених представників сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

На виконання умов контракту ТОВ "Хлібороб-Інвест" за період з 20.04.2021 по 07.05.2021 поставило MMT COMMODITIES GmbH товар - кукурудзу 3-го класу насипом у кількості 2 066 069,00 кг на загальну суму 489 658,35 доларів США.

Поставка товару підтверджується вантажно - митними деклараціями № UA 500090/2021/002934 від 20.04.2021, №UA 508220/2021/102627 від 28.04.2021, №UA 508220/2021/102847 від 07.05.2021 (а.с. 25, 66, 67) та повідомленнями про перетин вантажем кордону (а.с. 31-32).

Позивачем виставлено відповідачу Інвойс (рахунок-фактуру) № 1 від 22.02.2021 та № від 25.03.2021 (а.с. 23, 24) для оплати поставленої продукції.

Як повідомляє позивач, після отримання товару відповідач частково оплатив його вартість на суму 441 983,20 доларів США, що підтверджується банківськими випискам за 01.03.2021, за 04.03.2021, за 09.03.2021, за 29.03.2021, за 26.04.2021 (а.с. 26-30).

Відповідно сума боргу складає 47 675,15 доларів США, за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

Згідно з приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

За статтею 365 ГПК України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), в тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема в випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності в справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

За частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону в випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Як вбачається з умов погоджених сторонами в додатковій угоді №1 від 10.06.2021 до Контракту №210112-1/CORN від 12.01.2021, сторони будуть намагатись розв`язати спори, що виникатимуть, шляхом переговорів. У випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, всі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку з цим Контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов цього Контракту, вирішуються в Господарському суді Кіровоградської області (вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, Україна).

Доказів визнання вказаного Контракту нечинним суду не подано.

Отже, даний спір, за вибором сторін, підсудний Господарському суду Кіровоградської області, а до правовідносин між сторонами в даній справі повинно бути застосоване діюче законодавство України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України)

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 1-2 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України)

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов`язання, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Із наведених норм слідує, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За правилами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1-4 ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

На підставі укладеного Контракту №210112-1/CORN від 12.01.2021 між сторонами виникли правовідносини поставки, відповідно до яких позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 489 658,35 доларів США.

Згідно вантажно-митних декларацій № UA 500090/2021/002934 від 20.04.2021, №UA 508220/2021/102627 від 28.04.2021, №UA 508220/2021/102847 від 07.05.2021 на митному органі UA500090 Одеська митниця та UA508230 Чорноморська митниця задекларовано експорт товару - кукурудза 3-го класу, не насіннєва, українського походження, насипом, ДСТУ 4525:2006, врожаю 2020 р. Торговельна марка/знак відсутня, експортер ТОВ "Хлібороб-Інвест". одержувач: MMT COMMODITIES GmbH, Platz 3, 6039 Root D4, Switzerland.

Отже, факт поставки Товару підтверджуються вантажно-митними деклараціями, які в свою чергу містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів та повідомленнями про перетин зазначеним вантажем кордону. У вантажній митній декларації дається також перелік зазвичай доданих до неї документів (рахунок, відвантажувальна специфікація, сертифікат якості і т. ін.).

Даний документ заповнюється на кожну партію товару або яких-небудь предметів (майна) за умови, якщо стосовно даних товарів або предметів установлено один і той самий митний режим, тобто на товари, що переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо), відповідно до правил (порядку) перевезення товарів відповідним видом транспорту, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 6.1.2. Контракту Покупець остаточно оплачує поставлену партію Товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця відповідно до фактичної кількості Товару, визначеної за результатами зважування в місці поставки (п. 3.1 цього Контракту), та з урахуванням часткової оплати такої партії, відповідно до п.6.1.1 Контракту, протягом 3-х банківських днів після надання Покупцю сканкопій перерахованих документів, з подальшою заміною на оригінали протягом 10 робочих днів: комерційного рахунку Продавця на суму балансового платежу, визначеного відповідно до даного пункту, згідно ваги Товару, вказаної в Реєстрі переважування; Акту приймання-передачі Товару; Вантажно-митної декларації з відміткою про перетин кордону.

Згідно з п. 6.2. Контракту остання партія товару, що постачається залізничним транспортом, якщо вона є меншою за мінімальну партію для оплати згідно п. 5.12, підлягає оплаті протягом 3-х днів після надання Покупцю документів, передбачених п.п. 6.1.1. та 6.1.2.

Відповідно до наданих виписок по рахунку відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 441 983,20 дол. США, а саме: 01.03.2021 на суму 100 000,00 дол. США, 04.03.2021 на суму 100 000,00 дол. США, 09.03.2021 на суму 37 000,00 дол. США, 29.03.2021 на суму 150 000,00 дол. США та 26.04.2021 на суму 54 983,20 дол. США.

Залишок заборгованості на дату подання позовної заяви становить 47 675,15 дол. США (489 658,35 дол. США - 441 983,20 дол. США).

Під час розгляду справи відповідач розрахунок позивача не заперечив та жодних доказів оплати не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Хлібороб-Інвест" про стягнення з "MMT COMMODITIES" GmbH" (ММТ КОММОДІТІС ГмбХ) боргу в розмірі 47 675,15 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, при цьому, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 фізичні та юридичні особи - резиденти вправі укладати угоди з нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, в іноземній валюті.

Пунктами 4.3.-4.4. Контракту передбачено, що валюта контракту та валюта платежу: долари США.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1-2 ст. 192 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 Цивільного кодексу України, Законом України від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність".

За статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постанові КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з "MMT COMMODITIES" GmbH" (ММТ КОММОДІТІС ГмбХ), Реєстраційний номер СНЕ-108.520.315, адреса реєстрації: Platz 3, 6039 Root D4, Switzerland, поштова адреса: Grand-Rue 92, CН-1820 Montreux, Switzerland на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-Інвест" (вул. Суворова, 39ж, смт. Драбів, Драбівський район, Черкаської області, 19800, ідентифікаційний код 38100564) 47 675,15 доларів США та 26 151,20 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення та два оригінали такого рішення, а також прохання про вручення за кордоном судових документів, направити позивачу для здійснення нотаріального перекладу на німецьку мову.

Після перекладу на німецьку мову направити судове доручення про вручення даного рішення стороні-нерезиденту (відповідачу) разом з документами, що підлягали перекладу.

Повне рішення складено 24.08.2023.

Суддя В.В.Тимошевська