ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2023 Справа № 914/1872/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»
до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21»
про: стягнення 14 350,62 грн.,
без виклику учасників,
ВСТАНОВИВ:
15.06.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» про стягнення 14 350,62 грн.
Ухвалою суду від 20.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без судового засідання та без виклику сторін.
Ухвала суду надіслана учасникам справи на адреси місцезнаходження, які зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
13.07.2023р. на адресу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№17458/23).
31.07.2023р. на електронну адресу суду позивачем подано відповідь на відзив (вх.№18742/23).
26.07.2023р. на адресу суду відповідачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№18566/23)., які, як зазначено відповідачем, отримано ним 25.07.2023р.
У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці з 17.08.2023р. по 21.08.2023р., рішення у даній справі ухвалено 23.08.2023р.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу наданих послуг з вивезення побутових відходів. Відтак, позивачем подано позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 13 478,08 грн. основного боргу.
Крім того, керуючись положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував 631,42 грн. інфляційних втрат та 240,40 грн.-3% річних.
Відповідач у відзиві стверджує, що з 01.09.2022р. позивачем послуги з вивезення побутових відходів не надавались, а вказані послуги відповідачу надаються ТзОВ «ГРІНЕРА УКРАЇНА» з 01.09.2022р. на підставі договору №11/ГР/22-Н та актів наданих послуг, які оплачено.
Одночасно, відповідачем зазначено про те, що у зв`язку із нефункціонуванням нових підземних контейнерів з січня 2022 року по серпень 2022 року включно, послуги із збору і вивезення ТПВ за адресою : м.Львів, вул.Повітряна,92 продовжувались надаватись позивачем, щляхом розміщення старих контейнерів поруч з новим контейнерним майданчиком, а з 01.09.2022 року нові підземні контейнери запрацювали належним чином і позивач мав би прибрати старі контейнери.
Відповідач наголошує, що позивач не має технічної можливості здійснювати забір ТПВ з нових контейнерів вертикального підйому, що слідує з долученого ним листа - відповіді Управління з питань поводження з відходами Львівської міської ради на запит на отримання публічної інформації №30-вих-87662 від 17.07.2023р.
Також, відповідач вказав на те, що ним не отримано позовну заяву.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що позовна заява з додатками скерована на адресу відповідача поштовим відправленням №7900072286207, яке згідно роздруківки даних відстеження сайту «Укрпошта» вручено особисто 19.07.2023р.
Крім того, позивач вказує на те, що договір між сторонами не припинено (не розірвано), а укладення договору з іншою юридичною особою не впливає на порядок розірвання договору з позивачем, який визначено чинним законодавством.
Позивач стверджує, що відповідач повідомив недостовірну інформацію про те, що за ним був закріплений лише один майданчик на вул.Повітряна, 92, оскільки в договорі з позивачем відсутнє відповідне застереження, відповідно відповідач (мешканці) можуть користуватися й іншими, розташованими в цьому районі майданчиками позивача, що давало підстави позивачу здійснювати нарахування за відсутності підписаного додатку про розірвання договору.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
07 червня 2021 року між сторонами укладено договір №2-9-2-1-10140 про надання послуг з поводження з побутовими відходами, відповідно до п.1 якого, позивач зобов`язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 17 договору, платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. У випадку, коли вартість послуг в рахунку перевищує плату, внесену споживачем до 05 числа місяця, що настає за звітним, споживач оплачує різницю при здійсненні наступного платежу. У випадку, коли вартість послуг в рахунку менша плати, внесеної споживачем до 05 числа, що настає за звітним, кошти зараховуються у наступний період. Оплата за надані послуги здійснюється споживачем на підставі цього договору, з наступним надсиланням рахунку.
Договір укладений строком на один рік до 31.12.2021р. (п.29 договору). Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п.30 договору).
У додатку 1 до договору сторони погодили розрахунок обсягу та вартості послуг поводження з побутовими відходами.
До позову долучено рахунки на оплату: від 30.09.2022р.; від 31.10.2022р. та акт звірки взаємних розрахунків, який підписано позивачем.
Позивачем також долучено копію договору №10.7.1-562 про надання послуг з доставки рахунків від 14.03.2018 року, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» та Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс».
Як зазначено в позові, відповідач не оплатив позивачу наданих послуг.
Матеріали справи не містять жодних звернень щодо розірвання чи зміни договору.
21.11.2022 року позивач отримав лист №2111/22-01 від відповідача, яким останній інформував про укладення договору з іншою юридичною особою щодо надання послуг з вивезення ТПВ.
Позивач надав відповідь на вказаний лист відповідача, в якому повідомив про те, що підстав для зняття нарахувань за вересень та жовтень 2022 року немає, так як договір був чинний на момент виникнення боргу.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу наданих послуг. Відтак, позивачем подано позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 13 478,08 грн. основного боргу.
Крім того, керуючись положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував 631,42 грн. інфляційних втрат та 240,40 грн.-3% річних.
Проте, прохальна частина містить вимогу стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 14 350,62 грн. (при здійсненні розрахунку позивачем допущено описку в зазначенні суми основного боргу: замість 13 478,08 зазначено 13 478,80).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №2-9-2-1-10140 про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 07.06.2021р, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.
За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору. Також, відсутні докази про розірвання спірного договору.
Відповідно до п.п.1 п.13 договору позивач зобов`язався забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуг, а відповідач, згідно із п.п.3 п.11 договору, оплачувати в установлений строк надані послуги.
У п.17 договору сторони погодили, що платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги, здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Оплата за надані послуги здійснюється споживачем на підставі цього договору, з наступним надсиланням рахунку.
Позивач свої зобов`язання щодо надання послуг в повному об`ємі за спірним договором виконав повністю, що заперечується відповідачем.
Відповідач проти дійсності в повному об`ємі наданих послуг заперечив, оплату за отримані послуги не здійснював за період з вересня 2022 року до жовтня 2022 року.
З матеріалів справи слідує, що відповідач ще у 2022 році був обізнаним про вимогу позивача до нього про оплату за договором за надані послуги.
Разом з тим, суду не надано доказів відмови будь-якою стороною за місяць до закінчення строку дії договору чи упродовж спірного періоду від договору у зв`язку із закінченням строку його дії або про зміну його умов.
Відповідно до положень ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст.610 Цивільного кодексу України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 Цивільного кодексу України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.
Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.
Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за договором в повному обсязі. Натомість відповідач не спростував обставин цієї справи.
Згідно із ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума в розмірі 13 478,08 грн. за період вересень 2022 року - жовтень 2022 року.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що нарахування відповідають правовим приписам, однак арифметично є невірними, оскільки такі проведено на більшу суму основного боргу, відтак за перерахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 240,39 грн.-3% річних.
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем також допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав відповідної заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 631,42 грн. інфляційних втрат слід задовольнити.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 14 349,89 грн., з яких: 13 478,08 грн. складає основна сума боргу, 631,42 грн. інфляційних втрат та 240,39 грн.-3% річних.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достатньо об`єктивними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за надані послуги. Відповідач у свою чергу належних доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у встановленому вище розмірі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1227 від 13.06.2023р. на суму 2 684,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 683,86 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» (адреса: Україна, 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Роксоляни, будинок 21; ідентифікаційний код 44028245) на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (адреса: Україна, 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Жовківська, будинок 18; ідентифікаційний код 03348465) 13 478,08 грн. основної суми боргу, 631,42 грн. інфляційних втрат, 240,39 грн.-3% річних та 2 683,86 грн. судового збору.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.08.2023 |
Оприлюднено | 28.08.2023 |
Номер документу | 113014572 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Король М.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні