Постанова

від 25.01.2024 по справі 914/1872/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. Справа №914/1872/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Бонк Т.Б.,

Суддів: Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» від 12.09.2023 б/н (вх. суду від 12.09.2023 №01-05/2890/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2023 (суддя М.Р. Король)

у справі №914/1872/23

за позовом: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21»

про стягнення 14 350,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

15.06.2023 Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» про стягнення 14 350,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань по Договору №2-9-2-1-10140 від 07.06.2021 про надання послуг з вивезення побутових відходів у відповідача виникла заборгованість за надані послуги перед позивачем в загальній сумі 14 350,62 грн., з яких: сума основного боргу становить 13 478,08 грн., інфляційних втрат - 631,42 грн., та 240,40 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2023 у справі №914/1872/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 13 478,08 грн. основної суми боргу, 631,42 грн. інфляційних втрат, 240,39 грн.-3% річних та 2 683,86 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що у період з вересеня 2022 по жовтень 2022 на виконання умов Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №2-9-2-1-10140 від 07.06.2021, ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» надано послуги ОСББ «Роксоляни-21» на загальну суму 13 478,08 грн., однак в порушення вимог Договору відповідачем не оплачено наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 14 349,89 грн., з яких: 13 478,08 грн. складає основна сума боргу, 631,42 грн. інфляційних витрат та 240,39 грн. трьох відсотків річних. Також суд зазначив, що докази визнання недійсним спірного договору чи докази про його розірвання в межах спірного періоду, а саме у період з вересеня 2022 по жовтень 2022 відсутні, а тому суд, провівши перерахунок заявленої до стягнення суми дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягнув з відповідача 13 478,08 грн. основного боргу, 631,42 грн. інфляційних витрат та 240,39 грн. трьох відсотків річних.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийнято необгрунтовано, неправильно установлені обставини, які мають значення для справи та судом здійснена неправильна оцінка доказів. Апелянт вказує на те, що починаючи з 01 вересня 2022 року надання послуг з боку позивача було припинено через початок функціонування підземних контейнерів, а вивезення твердих побутових відходів здійснвалось іншою підрядною організацією в підтвердження чого були надані докази, а саме копія договору між відповідачем та ТзОВ «Грінера Україна» та акти надання послуг за вересень- жовтень 2022 року. Відповідач вказує, що суд не надав жодної оцінки доказам, які були долучені ним до матерілів справи, а лише зазначив про наявність таких. Вказує, що листом Управління з питань поводження з відходами Львівської міської ради від 17.07.2023 підтверджується факт початку функціонування з вересня 2022 року підземного контейнерного майданчика, збір трердих побутових відходів з якого здійснювалось ТзОВ «Грінера Україна», також вищевказаним листом підтверджується факт відсутності технічної можливості надання послуг по вивезенню твердого побутового сміття з підземного майданчику позивачем. Апелянт звертає увагу на те, що ним не підписано акти наданих послуг долучених до позовної заяви позиачем за період з вересня 2022 по жовтень 2022.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Роксоляни-21» від 12.09.2023 б/н (вх. суду від 12.09.2023 №01-05/2890/23).

31.10.2023 скаржник подав клопотання (вх. суду від 31.10.2023 №01-04/7121/23) в якому просив проводити розгляд апеляційної скарги з викликом представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у задоволенні клопотання ОСББ «Роксоляни-21» - відмовлено та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 червня 2021 року між сторонами укладено договір №2-9-2-1-10140 про надання послуг з поводження з побутовими відходамиза яким, виконавець (позивач) зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач (відповідач) зобов`язався своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором ( п.1 договору) (а.с.8-9) (далі Договір).

У додатку 1 до договору сторони погодили розрахунок обсягу та вартості послуг поводження з побутовими відходами (а.с. 10).

Відповідно до п. 17 договору, платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. У випадку, коли вартість послуг в рахунку перевищує плату, внесену споживачем до 05 числа місяця, що настає за звітним, споживач оплачує різницю при здійсненні наступного платежу. У випадку, коли вартість послуг в рахунку менша плати, внесеної споживачем до 05 числа, що настає за звітним, кошти зараховуються у наступний період. Оплата за надані послуги здійснюється споживачем на підставі цього договору, з наступним надсиланням рахунку.

Також, відповідно до вимог договору споживач зобов`язаний оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з поводження з побутовими відходами (пп.3 п.11 договору).

Договір укладений строком на один рік до 31.12.2021р. (п.29 договору). Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п.30 договору).

Розділом права та обов`язки споживача передбачено право розірвати договір, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору, умови надання підтвердження укладення договору з іншим перевізником твердих побутових відходів та оплати заборгованості за наявності (пп.10 п.10 договору).

Враховуючи те, що матеріли справи не містять як доказів звернення будь-якої зі сторін договору з заявою про припинення або зміну договору, так і доказів розірвання договору, такий договір є чинним та розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли на його підставі.

Позивач на підтвердження виконання умов договору надав скріплені відповідною печаткою підприємства та підписом докази щодо надання послуг, а саме:

- акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022 р. жовтень 2022 р. (а.с.11);

- рахунок на оплату №55261 від 30 вересня 2022 р. на загальну суму 6 734,09 грн. з яких надання послуг з поводження з побутовими відходами за вересень 2022 на суму 4 198,52 грн. з ПДВ та захоронення твердих побутових відходів за вересень 2022 на суму 2 535,57 грн. з ПДВ (а.с. 12);

- рахунок на оплату №62088 від 31 жовтня 2022 р. на загальну суму 6 743,99 грн. з яких надання послуг з поводження з побутовими відходами за жовтень 2022 на суму 4 198,52 грн. з ПДВ та захоронення твердих побутових відходів за жовтень 2022 на суму 2 545,47 грн. з ПДВ (а.с. 13).

Позивачем також долучено копію договору №10.7.1-562 про надання послуг з доставки рахунків від 14.03.2018 року, який укладений між ПАТ «Укрпошта» та ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» відповідно до якого виконавець через поштомат Львівської дирекції зобов`язується надати послуги з доставки рахунків клієнтам замовника, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги. Територією надання послуги є м. Львів.

21.11.2022 року позивач отримав лист №2111/22-01 від відповідача, яким останній інформував про укладення договору з іншою юридичною особою щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів ( а.с. 14).

Позивач надав відповідь на вказаний лист відповідача, в якому повідомив про те, що підстав для зняття нарахувань за вересень та жовтень 2022 року немає, так як договір був чинний на момент виникнення боргу (а.с. 15).

Однак відповідачем не було відредаговано на лист позивача та борг у повному обсязі не погашено.

У зв`язку з несплатою ОСББ «Роксоляни-21» існуючої заборгованості, ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» звернулось з відповідним позовом до суду про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних..

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 13 478,08 грн. з оплати послуг з вивезення побутових відходів за вересень 2022 року - жовтень 2022 року.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 631,42 грн. інфляційних втрат та 240,40 грн. - 3% річних та подав відповідний розрахунок (а.с. 17).

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №2-9-2-1-10140 від 07.06.2021 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 17 Договору укладеного між сторонами про надання послуг з вивезення побутових відходів, платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги.

Судом установлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, повну оплату за надані послуги не здійснив.

Щодо посилання відповідача на те, що акт взаємних розрахунків та рахунки на оплату підписані лише позивачем, то апеляційний суд зазначає, що відсутність підпису відповідача не може бути підставою для звільнення його від оплати наданих йому послуг.

Також важливо, що умовами договору не передбачено обов`язку двостороннього фіксування обсягу вивезених позивачем твердих побутових відходів.

Щодо тверджень відповідача стосовно не досліджених місцевим господарським судом наданих ним доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Віповідач посилається на лист Управління з питань поводження з відходами Львівської міської ради від 17.07.2023 (а.с.47), копію договору між відповідачем та ТзОВ «Грінера Україна» та акти надання послуг за вересень - жовтень 2022 року на виконання зазначеного договору (а.с. 32-33, 43-45), довідку ЛКП «Левандівка» і зміни до договору між ЛКП «Левандівка» та ТзОВ «Грінера Україна» (а.с. 36-40), однак такі докази жодним чином не спростовують виникнення заборгованості відповідача перед позивачем та не звільняють відповідача від зобов`язання оплати заборгованості за договором №2-9-2-1-10140 від 07.06.2021 укладеним між позивачем та відповідачем, який був чинним у період з вересеня 2022 по жовтень 2022 (спірний період) і підлягав належному виконанню.

Отже, докази на які посилається відповдач не входять у предмет доказування, так як не впливають на правильне вирішення спору.

Щодо припинення надання послуг з боку позивача з 01.09.2022, то докази звернення відповідача (відповідно до пп.8 п 10 договору) з актами-претензіями щодо неналежного виконання позивачем обумовлених послуг упродовж спірного періоду, у тому числі щодо ненадання таких послуг взагалі - відсутні.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем послуг за період вересень 2022 - жовтень 2022 належними та допустимими доказами не підтверджено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності у відповідача заборгованості за вище вказаним Договором у сумі 13 478,08 грн. позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано. А тому місцевий господарський суд підставно задоволив позов у відповідній частині.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 631,42 грн. інфляційних втрат та 240,39 грн. - 3% річних.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2023 у справі №914/1872/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Роксоляни-21» від 12.09.2023 б/н (вх. суду від 12.09.2023 №01-05/2890/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2023 у справі №914/1872/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

СуддяС.М. Бойко

СуддяГ.Г. Якімець