Ухвала

від 23.08.2023 по справі 520/21282/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання вирішення клопотань

23 серпня 2023 року справа № 520/21282/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши питання дотримання строку звернення до суду, а також питання належності оформлення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до здійснення виплат, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Управління поліції охорони в Харківській області код ЄДРПОУ 40108955 (п.і. 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 20) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період 11.03.2020р. - 21.10.2021р.; 2) зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області код ЄДРПОУ 40108955 (п.і. 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 20) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Мімістів України № 375 від 29.04.2020 р. за період 11.03.2020р. - 21.10.2021р.

Ухвалою від 08.08.2023 р. по даній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

22.08.2023р. представником відповідача було подано клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України у правовідносинах щодо проходження публічної служби.

Вирішуючи юридичну долю означеного процесуального документу, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.

Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У силу положень ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з п.1 Глави ХІХ Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 з 24:00год. 30.06.2023р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки процесуальний строк звернення до суду, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не може сплинути, не розпочавши перебігу, то суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли строк згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ слід обчислювати з 01.07.2023р.

Таке тлумачення змісту ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ повністю корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. по справі №460/17052/21, де указано, що: 1) положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців); 2) Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022р.) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; 3) право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022р.) не обмежене будь-яким строком.

Окрім того, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли правила ч.1 ст.233 і ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX поширюють дію на грошові вимоги, котрі виникли після набуття чинності Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX (19.07.2022р.), стосуються вимог виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, можуть бути поширені виключно на випадок належного та добросовісного виконання роботодавцем обов`язку із обов`язкового письмового сповіщення найманого працівника (у тому числі і публічного службовця) про умови, підстави та порядок обчислення конкретних платежів у разі звільнення.

Згідно з ч.1 ст.94 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до ч.2 ст.94 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Суд відзначає, що правила, процедури та механізми грошового утримання поліцейських деталізовані приписами постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016р. за №669/28799; далі за текстом - Порядок №260).

Проте, ані приписами Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію", ані приписами постанови КМУ від 11.11.2015р. №988, ані приписами Порядку №260 не визначено, що у положеннях Порядку №260 наведено вичерпне коло видів грошового забезпечення поліцейського.

Між тим, за кореспонденцією норм постанови КМУ від 02.04.2020р. №255, постанови КМУ від 29.04.2020р. №375, постанови КМУ від 10.06.2020р. №485, постанови КМУ від 09.06.2021р. №588 приписам ст.1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", ст.94 Кодексу законів про працю грошовий платіж роботодавця на користь найманого працівника (публічного службовця) у вигляді додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захисту прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян), на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, слід кваліфікувати саме у якості заробітної плати за виконану роботу найманого працівника (реально виконану службу поліцейського).

З цих міркувань, у даному конкретному випадку суд не вбачає підстав для висновку про звернення заявника до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.

Означений висновок зумовлює також і розповсюдження на спірні правовідносини положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" стосовно звільнення від сплати судового збору позивачів у спорах щодо стягнення заробітної плати. Тому суд не вбачає підстав для залишення даного позову без руху через відсутність доказів сплати судового збору, а відповідне клопотання відповідача також належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 122, 123, 160, 161, 169, 240, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1.Клопотання представника відповідача від 22.08.2023р. про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

2.Клопотання представника відповідача від 22.08.2023р. про залишення позову без руху - залишити без задоволення.

3.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя Сліденко А.В.