Рішення

від 12.09.2023 по справі 520/21282/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.09.2023 р. справа №520/21282/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Управління поліції охорони в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень, спонукання до оплати праці публічного службовця у належному розмірі, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Управління поліції охорони в Харківській області код ЄДРПОУ 40108955 (п.і. 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 20) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період 11.03.2020р. - 21.10.2021р.; 2) зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області код ЄДРПОУ 40108955 (п.і. 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 20) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Мімістів України № 375 від 29.04.2020 р. за період 11.03.2020р. - 21.10.2021р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що суб`єктом владних повноважень протиправно не проведено повної оплати часу служби поліцейського.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що заявник не має права на одержання спірних платежів, позаяк не проходив поліцейської служби в умовах, окреслених у постанови КМУ від 29.04.2020р. №375.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник у спірних правовідносинах у якості поліцейського проходив безперервну публічну службу в лавах Національної поліції України, обіймаючи посаду інспектора відділу фізичної охорони у штаті Управління поліції охорони в Харківській області.

За викладеним у позові твердженням заявника протягом усього указаного періоду часу суб`єкт владних повноважень не призначав, не обчислював та не виплачував додаткову доплату у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375.

Також за викладеними у позові твердженнями, заявник забезпечував правопорядок та безпеку громадян, мав безпосередній контакт з населенням та окремими громадянами.

Проте, усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України ці твердження заявника не спираються на жоден належний, допустимий, достовірний та достатній доказ.

За викладеними у відзиві на позов запереченнями відповідача, заявник обіймав посаду безпосередньо в апараті (адміністративно-управлінський персонал) субєкта владних повноважень і не виконував роботи, яка зумовлює додаткову доплату у порядку постанови Кабінету Мімістів України № 375 від 29.04.2020 р.

Однак, усупереч ч.3 ст.79 та ч.4 ст.162 КАС України ці твердження відповідача також не спираються на жоден належний, допустимий, достовірний та достатній доказ.

Стверджуючи про протиправність реально вчиненого субєктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення з приводу повноти оплати часу поліцейської служби в частині додаткової доплати у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут).

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", Закону України Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Суд відмічає, що згідно з ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Структура та розміри складових елементів грошового забезпечення поліцейського, а також підстави, приводи і процедури обчислення грошового забезпечення поліцейського деталізовані нормами постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі за текстом постанова КМУ №988), п.1 якої передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і нормами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як то передбачено, п.5 розділу І Порядку №260, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України було установлено карантин з 12.03.2020р., котрий тривав протягом спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 2 наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Отже, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №342 випадки обмеження у спірних правовідносинах максимального розміру грошового забезпечення не застосовуються до: поліцейських, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони; поліцейських, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні; поліцейських, як беруть участь у здійснені заходів з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення; поліцейських, які беруть участь у здійсненні заходів з припинення спроб насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з п.1 постанови КМУ від 29.04.2020р. №375 установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (далі за текстом - Додаткова доплата).

Звідси слідує, що під дію постанови КМУ від 29.04.2020р. №375 підпадають: поліцейські, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами; поліцейські, які забезпечують захист прав дітей; поліцейські, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян; за умови безпосереднього контакту з населенням унаслідок виконання обов`язків за посадами.

Окреслені у постанові КМУ від 29.04.2020р. №375 завдання поліції, виконання яких створює передумови для призначення, обчислення, нарахування та виплати Додаткової доплати, кореспондують положенням постанови КМУ від 11.03.2020р. №211, постанови КМУ від 02.04.2020р. №255, постанови КМУ від 10.06.2020р. №485, постанови КМУ від 09.06.2021р. №588 згідно з якими до функцій органів Національної поліції України в умовах поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було віднесено: супроводження транспортних засобів, а також аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки під час транспортування організованих груп людей (більше ніж 40 осіб) до обсерваторів (ізоляторів); охорона публічної (громадської) безпеки і порядку на прилеглій території до об`єктів госпіталізації осіб, хворих на COVID-19, обсервації (ізоляції); контроль за дотриманням режиму обсервації (ізоляції), самоізоляції; патрулювання громадських місць; забезпечення життєдіяльності населення.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони;

5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про те, що органам та підрозділам поліції охорони відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" притаманно виконання завдань, згаданих у постанові КМУ від 11.03.2020р. №211, у постанові КМУ від 02.04.2020р. №255, у постанові КМУ від 20.04.2020р. №375, у постанові КМУ від 10.06.2020р. №485, у постанові КМУ від 09.06.2021р. №588.

За приписами п.п.2-5 постанови КМУ від 29.04.2020р. №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020р. №485 було затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусомCoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі за текстом - Порядок №485) і визначено механізм використання коштів державного бюджету за програмами: "Здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".

Пунктом 2 Порядку №485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання п.4 Постанови №375 МВС України було видано наказ від 03.06.2020р. №431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Зі змісту наведених норм права випливає, що визначення розміру додаткової доплати поліцейського у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375 було передано до виключної дискреції (адміністративного розсуду) керівника територіального органу Національної поліції України, котра полягає у вчиненні адміністративного волевиявлення у межах показника від 0,1% грошового забезпечення поліцейського до 50,00% грошового забезпечення поліцейського і обмежено такими факторами як: 1) неприпустимість проявів явного та очевидного свавілля в аспекті дискримінації поліцейських під час несення служби в абсолютно ідентичних умовах; 2) призначення додаткової доплати за виконання роботи із забезпечення життєдіяльності населення (зокрема, забезпечення правопорядку і безпеки громадян) в умовах безпосереднього контакту з населенням; 3) призначення додаткової доплати пропорційно відпрацьованому часу.

Між тим, предмет позову заявника складає вимога про призначення Додаткової доплати саме у розмірі 50% грошового забезпечення.

Учасниками спору визнано, що у спірних правовідносинах заявник обіймав посаду у штаті тероргану Національної поліції України, пов`язану із виконанням функцій поліції охорони, що за своєю суттю не включає виконання роботи із забезпечення життєдіяльності населення, із здійснення контролю за дотриманням правопорядку чи безпекою громадян, із наданням адміністративних чи соціальних послуг, із профілактики, запобігання, виявлення, припинення, документування правопорушень в умовах безпосереднього контакту з населенням.

Заявнику у спірних правовідносинах не призначалась і не виплачувалась Додаткова доплата.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати Додаткової доплати у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375.

Усупереч ч.2 ст.79, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України учасники спору не подали до матеріалів справи взагалі будь-яких обєктивних даних ані про зміст обов`язків заявника за посадою інспектора відділу фізичної охорони Управління поліції охорони в Харківській області, ані про фактично виконані заявником службові завдання.

Тому суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

У силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що оскільки призначення органів та підрозділів поліції охорони не узгоджується із змістом функцій органів Національної поліції України за постановою КМУ від 29.04.2020р. №375, постановою КМУ від 11.03.2020р. №211, постановою КМУ від 02.04.2020р. №255, постановою КМУ від 10.06.2020р. №485, постановою КМУ від 09.06.2021р. №588, а матеріали справи не містять доказів виконання заявником службових завдань понад цілі поліції охорони із кола окреслених у постанові КМУ від 29.04.2020р. №375, то відсутні підстави для висновку про несення заявником поліцейської служби в умовах, котрі зумовлюють набуття права на Додаткову доплату у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було надано Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) і полягає у тому, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (охоронюваних законом інтересів) та доведеність приватною особою факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень.

У ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів заявника за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах (в частині Додаткової доплати у порядку постанови КМУ від 29.04.2020р. №375.

Тому у позові належить відмовити.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття обєктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат має бути проведений відповідно до ст.ст.132-139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко