Постанова

від 24.08.2023 по справі 817/68/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Київ

справа №817/68/18

адміністративне провадження № К/9901/4975/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №817/68/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фермерське господарство «Ровіна», про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (суд у складі головуючого судді Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.) у справі №817/68/18

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову, викладену у листі №Л-4670/0-6868/0/6-17 від 22 вересня 2017 року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області;

- зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0069 та передати її у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «ВЧ» у встановленому законом порядку виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Ровіна» (далі по тексту - ФГ «Ровіна») громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, та в грудні 2016 позивачем отримано висновок експерта державної експертизи про його погодження. Однак, після надходження проекту землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні.

Позивач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру у Рівненській області у задоволенні його заяви є безпідставною, необгрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Рівненській області у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладену у листі №Л-4670/0-6868/0/6-17 від 22 вересня 2017 року.

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0069.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач, як член ФГ «Ровіна» має право на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» ОСОБА_2 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, а відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку, якщо такий не погоджений в порядку статті 1861 Земельного кодексу України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 1861 Земельного кодексу України, норми статті 118 не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 19 лютого 2019 року ГУ Держгеокадастру у Рівненській області направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №817/68/18, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка площею 45,0000 га не перебуває у власності чи в оренді самого ФГ «Ровіна», а перебуває в постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» ОСОБА_2 . Таким чином, дана земельна ділянка не може вважатися землею ФГ «Ровіна», а отже не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3, суддів Гімона М.М., Кравчука В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №817/68/18.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року №902/0/78-23, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року №622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Позивачка відзиву на касаційну скаргу до суду не надала.

5. Верховний Суд ухвалою від 24 серпня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 24 серпня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену ФГ «Ровіна» із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно з державним актом серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23 травня 2001 року №146.

27 вересня 2016 року за результатами розгляду даної заяви ГУ Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» за №17-4009/16-16-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Цим наказом також вирішено погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

ТОВ «ВЧ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Земельній ділянці призначено кадастровий номер 5624286900:03:002:0069.

Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру в Острозькому районі сформовано Висновок від 08 грудня 2016 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за №21/82-16, яким проект землеустрою погоджено.

22 вересня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, розглянувши клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, відмовило у його задоволенні.

Дана відмова обґрунтована посиланнями на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України і тим, що згідно з поданими документами земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ «Ровіна», перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23 серпня 2016 року №БП-13/0-12/0/6-16).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Ключовим питанням у справі, що переглядається, є застосування статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» в контексті того, чи має право член фермерського господарства на виділення йому у власність земельної частки (паю) із земель цього господарства.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону України «Про фермерське господарство»).

Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

9. Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також його державної реєстрації як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Так, згідно зі статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України).

Слід зазначити також положення щодо можливості передачі земельних ділянок у власність чи користування, закріплене частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України, згідно з яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

10. З наведеного висновується, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Зі змісту наведених норм Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що з метою ведення фермерського господарства виключно громадяни можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у власність шляхом безоплатної передачі в межах норм безоплатної приватизації. Для юридичних осіб такої можливості чинне законодавство не передбачає. Водночас у користування, зокрема, оренду, можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності як громадяни, так і юридичні особи. У цьому контексті, фермерське господарство є однією із форм саме підприємницької діяльності громадян.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

У постанові від 13 березня 2018 року по справі №348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 01 квітня 2020 року в справі №320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.

Згодом цей підхід було використано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

11. Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року по справі №817/1911/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про фермерське господарство» трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю.

Отже, члени фермерського господарства перебувають у трудових відносинах та в результаті їх спільної праці виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, здійснюють її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

12. Таким чином, правовий статус члена фермерського господарства нерозривно пов`язаний із забезпеченням діяльності цього фермерського господарства, а не власних потреб та інтересів.

Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

13. Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство в залежності від того, хто є власником земельних ділянок, які увійшли до складу землі цього фермерського господарства, наділяється різними правомочностями. Зокрема, фермерське господарство володіє, користується і розпоряджається тими земельними ділянками, які належить йому на праві власності. Однак, якщо члени фермерського господарства мають у приватній власності земельні ділянки, то фермерське господарство може лише володіти та користуватися землями своїх членів і лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають саме у власності, а не у користуванні члена фермерського господарства. Щодо використання фермерським господарством земельної ділянки на умовах оренди, то, виходячи із правової природи оренди, такому фермерському господарству також належать лише правомочності щодо володіння та користування землею, а власник землі наділений правом розпоряджатися нею.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Земельний кодекс України, у порівнянні із зазначеними вище положеннями Закону України «Про фермерське господарство», встановлює аналогічні норми.

Так, стаття 31 Земельного кодексу України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону України «Про фермерське господарство» та стаття 32 Земельного кодексу України мають ідентичні назви «Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств».

14. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року по справі №633/408/18 сформовано такий правовий висновок:

«Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства».

15. На підставі викладеного, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки, оскільки ОСОБА_4 не отримувала у користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, а лише увійшла до складу членів ФГ «Ровіна».

Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у касаційній інстанції, а рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі не грунтуються на правильному розумінні закону.

З огляду на зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року по справі №817/68/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області повністю.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.