Постанова

від 22.01.2019 по справі 817/68/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/1490/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Чувпенюка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фермерське господарство "Ровіна", про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення: 14:31:20,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просить про визнання протиправною відмову, викладену у листі №Л-4670/0-6868/0/6-17 від 22.09.2017, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області; зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2 та передати її у власність ОСОБА_3.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина Чувпенюка Віктора Івановича, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладену у листі №Л-4670/0-6868/0/6-17 від 22.09.2017 р. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина Чувпенюка Віктора Івановича, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Стягнуто із суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул.С.Петлюри, 37, м.Рівне, 33013; ідентифікаційний код 39768252), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1409,60грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Рішення мотивоване тим, що оскільки частина 9 статті 118 ЗК України містить імперативну норму про те, що відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, тобто не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, то судом для належного захисту прав позивача, який виконав всі умови для отримання позитивного рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, ухвалюється рішення про зобов'язання відповідача затвердити відповідний проект землеустрою. Саме такий спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, що є суб'єктом владних повноважень, на думку суду першої інстанції, буде ефективним і раціональним.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є обставиною, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на землю. Вважає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у власність, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої відповідно до законодавства документації із землеустрою.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Третя особа подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2016 ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену ФГ "Ровіна" із земельної ділянки прощею 45 га, що надана Чувпенюку В.І. в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно з державним актом серії НОМЕР_3 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146 (а.с.6).

27.09.2016 за результатами розгляду даної заяви ГУ Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" за №17-4009/16-16-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" громадянина Чувпенюка В.І., на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.7). Цим наказом також вирішено погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ВЧ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" громадянина Чувпенюка В.І., на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (арк.с.34-126).

Земельній ділянці призначено кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.10-12).

Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру в Острозькому районі сформовано Висновок від 08.12.2016 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за №21/82-16, яким проект землеустрою погоджено (а.с.8).

22.09.2017 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, розглянувши клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, відмовило у його задоволенні (а.с.9).

Дана відмова обґрунтована посиланнями на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України і тим, що згідно з поданими документами земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "Ровіна", перебуває в постійному користуванні громадянина Чувпенюка В.І. (державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16).

Не погодившись з вказаною відмовою ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що за приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.12.2016 №21/82-16, проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру в Острозькому районі.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з ч.1 ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною 2 статті 31 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У відповідності до ч.1 ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Як слідує із рішення-відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою, останній посилається на норми статтей 31, 32 Земельного кодексу України та вказує, що земельна ділянка прощею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна , не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не може бути передана у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Вказані доводи відповідача є неприйнятними з огляду на те, що вказані норми статтей 31 та 32 Земельного кодексу України є самостійними та встановлюють різні правові позиції.

Так, стаття 31 Земельного кодексу України визначає із яких земельних ділянок можуть складатися землі фермерського господарства, в той час як ст.32 Земельного кодексу України визначає приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств, зокрема, право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування (ч.1 вказаної статті).

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, має намір скористатися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством. Тому посилання відповідача на норми статті 32 Земельного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, відповідно до якого посвідчено право громадянина Чувпенюка Віктора Івановича на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.62).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Рішення Острозької районної ради від 23.05.2001 №146 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. Чувпенюку В.І. для створення селянського /фермерського/ господарства , яким затверджений проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського /фермерського/ господарства громадянину Чувпенюку Віктору Івановичу на площу 45 га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради (а.с. 59).

Статтею 5 Закону Верховної Ради України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991 р. передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що Чувпенюк Віктор Іванович, який являється керівником ФГ Ровіна , подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, відповідно до якого посвідчено право громадянина Чувпенюка Віктора Івановича на постійне користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та створив фермерське господарство Надія .

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку №643 від 13.12.2017 про те, що ФГ Ровіна - попередня назва Надія , зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася з погодженням сільської ради засновнику фермерського господарства Чувпенюку Віктора Івановичу для створення цього господарства.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 45га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством, тому посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що Чувпенюк Віктор Іванович, який являється і засновникам і керівником ФГ Ровіна , надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену цього господарства ОСОБА_6.

Окрім того, в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2016р. на її заяву від 15.12.2016р., з якої вбачається присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер - НОМЕР_2.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_6 у затвердженні проекту землеустрою належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою, то суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу вимог ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з ч.3 ст. 245 КАС України. При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Більше того, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 817/68/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фермерське господарство "Ровіна", про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 28.01.2019 р.