Постанова

від 24.08.2023 по справі 440/2552/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 440/2552/20

касаційне провадження № К/9901/8208/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Зіньків-Агротранс»

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (головуючий суддя - Кукоба О.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - П`янова Я.В.; судді: Перцова Т.С., Спаскін О.А.)

у справі № 440/2552/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Зіньків-Агротранс»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Зіньків-Агротранс» (далі - ПрАТ «Зіньків-Агротранс», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2019 року № 0005470501, № 0005480501, № 0005460501.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що при формуванні податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за спірний період позивачем у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України). Здійснення господарських операцій з придбання майна та здачі його в оренду відповідають меті господарської діяльності платника та підтверджені належними і достовірними документами бухгалтерського обліку. До того ж, нарахування амортизації на відповідне майно обумовлене його використанням в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності товариства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з викладеними в акті перевірки доводами податкового органу щодо безпідставності формування ПрАТ «Зіньків-Агротранс» інших операційних витрат за спірний період внаслідок нарахування амортизації на рухоме майно загалом у сумі 60 847 035,67 грн, що призвело до заниження платником об`єкта оподаткування податком на прибуток, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також завищення від`ємного значення ПДВ за червень 2019 року з огляду на реалізацію майна за ціною, нижчою вартості його придбання, які знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ «Зіньків-Агротранс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а також надано помилкове тлумачення пункту 1 Розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2003 року № 617 (далі - П(С)БО 27). Зауважує, що на момент розгляду справи відсутній правовий висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи.

Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Зіньків-Агротранс».

10 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Разом із відзивом на касаційну скаргу контролюючим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Зіньків-Агротранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 22 листопада 2019 року № 1457/16-31-05-01-10/24388693.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог:

пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 1, 3, 4, 6, 9 розділу ІІ П(С)БО 27, що призвело до заниження податку на прибуток на 10 866 769,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 9 177 22,00 грн;

пункту 188.1 статті 188 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення ПДВ за червень 2019 року на 1 707 103,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 20 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005460501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2019 року на 1 707 103,00 грн;

№ 0005470501, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 13 583 462,50 грн, з яких за основним платежем 10 866 770,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 716 692,50 грн;

№ 0005480501, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 440 604,00 грн та за І півріччя 2019 року на 477 118,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ П(С)БО 27 необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо: економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням; вони готові до продажу у їх теперішньому стані; їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу; умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

Пунктами 3, 4 розділу ІІ П(С)БО 27 визначено, що первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються умови, наведені в пункті 1 цього розділу, або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.

Якщо необоротні активи, група вибуття визнаються утримуваними для продажу після дати балансу, то таке визнання здійснюється на наступну дату балансу.

Якщо таке визнання відбувається після дати балансу, але до затвердження фінансової звітності, то інформація про необоротні активи, групу вибуття, утримувані для продажу, розкривається в примітках до фінансової звітності.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ П(С)БО 27 необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів.

На необоротні активи, утримувані для продажу, у тому числі необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ П(С)БО 27 необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин - балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з ПДВ обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Водночас, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Із визначеного ПК України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Із наведеного вище можна дійти висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. Водночас, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Судовим розглядом установлено, що в охоплений перевіркою період між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський олійноекстраційний завод» (як продавцем) (далі - ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод») та ПрАТ «Зіньків-Агротранс» (як покупцем) 28 лютого 2018 року укладено договір купівлі-продажу № 28-02, за умовами якого продавець зобов`язувався передати покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити рухоме майно, перелік якого наведено у додатку № 1 до цього договору, загальною вартістю 437 902 081,20 грн, у тому числі ПДВ - 72 983 680,20 грн, розташоване у м. Кропивницькому, Кіровоградської області.

Крім того, між ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» (продавець) та ПрАТ «Зіньків-Агротранс» (покупець) 31 березня 2018 року укладено договір купівлі-продажу № 01-03, за умовами якого продавець зобов`язувався передати покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити рухоме майно, перелік якого наведено у додатку № 1 до цього договору, загальною вартістю 344 021 408,40 грн, у тому числі ПДВ - 57 336 901,40 грн, розташоване у м. Кропивницькому, Кіровоградської області.

Факт передачі майна покупцю відображений в актах приймання-передачі майна від 28 лютого 2018 року та від 31 березня 2018 року відповідно.

Водночас, 28 лютого 2018 року позивачем укладено договір купівлі-продажу майна № 01-ОС-ЗА-КТ з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд» (далі - ТОВ «Кернел Трейд»), умовами якого передбачено відчуження отриманого від ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2018 року № 28-02 майна ТОВ «Кернел Трейд». Пунктом 4.1 договору визначено, що товар починає поставлятися продавцем за умови здійснення покупцем передплати у розмірі не менше 100 % від вартості майна, а відповідно до пункту 3.1 договору продавець зобов`язаний передати покупцеві майно у строк до 31 грудня 2019 року включно.

31 березня 2018 року ПрАТ «Зіньків-Агротранс» укладено договір купівлі-продажу майна № 02-ОС-ЗА-КТ, умовами якого передбачено відчуження отриманого від ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2018 року № 01-03 майна ТОВ «Кернел Трейд». Пунктом 4.1 договору визначено, що товар починає поставлятися продавцем за умови здійснення покупцем передплати у розмірі не менше 100 % від вартості майна, а відповідно до пункту 3.1 договору продавець зобов`язаний передати покупцеві майно у строк до 31 грудня 2019 року включно.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відразу після набуття майна у власність позивач вчинив дії щодо його відчуження ТОВ «Кернел Трейд».

Крім того, суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2018 року № 28-02 позивач придбав майно за ціною 437 902 081,20 грн, у тому числі ПДВ - 72 983 680,20 грн, а відповідно до договору від 28 лютого 2018 року № 01-ОС-ЗА-КТ реалізував це майно за ціною 437 902 735,11 грн, у тому числі ПДВ - 72 983 789,18 грн, тобто різниця становить 653,91 грн, у тому числі ПДВ - 108,98 грн.

У свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2018 року № 01-03 позивач придбав майно за ціною 344 021 408,40 грн, у тому числі ПДВ - 57 336 901,40 грн, а відповідно до договору від 31 березня 2018 року № 02-ОС-ЗА-КТ реалізував це майно за ціною 344 027 348,40 грн, у тому числі ПДВ - 57 337 891,40 грн, різниця становить 5 940,00 грн, у тому числі ПДВ - 990,00 грн.

Отже, дохід ПрАТ «Зіньків-Агротранс» від здійснення вказаних вище операцій купівлі-продажу майна становить 5 494,93 грн.

Оцінивши вказані вище господарські операції, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що набуте позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 28 лютого 2018 року № 28-02 та від 31 березня 2018 року № 01-03 майно мало бути обліковане як необоротні активи, утримувані для продажу, адже операції з цим майном відповідають умовам, визначеним у пункті 1 розділу ІІ П(С)БО 27.

Як наслідок, у силу положень пункту 6 розділу ІІ П(С)БО 27 у позивача були відсутні підстави для нарахування амортизаційних відрахувань на таке майно.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що придбане платником у ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» майно з метою отримання доходу від його використання передане позивачем в оренду, Верховний Суд виходить з такого.

Дійсно, до матеріалів справи долучено копії договорів оренди майна від 01 березня 2018 року № 01-ОР та від 01 квітня 2018 року № 02-ОР, за умовами яких ПрАТ «Зіньків-Агротранс» (як орендодавець) передало ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» (як орендар) у тимчасове платне користування майно, перелік якого визначено у додатках № 1 до зазначених договорів, з яких убачається, що у користування ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» позивачем передано те саме майно, що було придбане ПрАТ «Зіньків-Агротранс» у ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» на підставі договорів купівлі-продажу від 28 лютого 2018 року № 28-02 та від 31 березня 2018 року № 01-03, що не заперечує позивач.

До договорів оренди майна від 01 березня 2018 року № 01-ОР та від 01 квітня 2018 року № 02-ОР між позивачем та ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» щомісяця підписувалися акти надання послуг, у яких зафіксовано факт надання майна в оренду та вартість цих послуг.

Послуги з оренди майна оплачені орендарем шляхом перерахування коштів на рахунки орендодавця, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

У контексті наведеного Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів платника щодо отримання доходів від здачі майна в оренду, адже, як зазначено самим позивачем, у позовній заяві, дохід від операційної оренди активів у 2018 році за договором оренди майна від 01 березня 2018 року № 01-ОР становив 22 251 155,25 грн, а витрати цього періоду (амортизація основних засобів) - 22 243 466,73 грн; за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року дохід від оренди майна склав 12 222 962,10 грн, а витрати - 12 244 882,10 грн.

Так само, за договором оренди майна від 01 квітня 2018 року № 02-ОР дохід від операційної оренди активів у 2018 році становив 15 829 397,10 грн, а витрати - 15 823 927,52 грн; за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року дохід від оренди майна склав 10 552 932,90 грн, а витрати - 10 552 900,00 грн.

Таким чином, сукупно фінансовий результат операцій щодо здачі майна в оренду є збитковим (- 8 729,00 грн), адже за договором від 01 березня 2018 року № 01-ОР позивачем за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2019 року загалом отримано збиток у розмірі 14 231,48 грн (дохід від оренди - 34 474 117,35 грн, витрати на амортизацію - 34 488 348,83 грн), а за договором від 01 квітня 2018 року № 02-ОР - прибуток у розмірі 5 502,48 грн (дохід від оренди - 26 382 330,00 грн, витрати на амортизацію - 26 376 827,52 грн).

Разом з цим, необґрунтованими є доводи платника про відсутність підстав для обліку вищезгаданого майна як необоротних активів, утримуваних для продажу, з огляду на те, що фактичне відчуження майна, яке було предметом договорів купівлі-продажу від 28 лютого 2018 року № 01-ОС-ЗА-КТ та від 31 березня 2018 року № 02-ОС-ЗА-КТ, не відбулось (ТОВ «Кернел Трейд» не перерахувало ПрАТ «Зіньків-Агротранс» 100 % передоплату за товар), оскільки наведені обставини не могли бути відомі платнику на момент укладення договорів купівлі-продажу.

При цьому, Суд враховує, що після невиконання ТОВ «Кернел Трейд» умов договорів купівлі-продажу майна позивач відразу ж реалізував відповідне майно ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод», що підтверджено долученою до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу від 01 квітня 2019 року № 01-ОС-04.

Тобто, придбане позивачем у лютому - березні 2018 року у ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» майно остаточно було реалізоване ПрАТ «Зіньків-Агротранс» його первісному власнику - ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод».

Разом з цим, продаж майна відбувся за ціною нижче, аніж вартість його придбання (різниця становить 10 242 618,29 грн, у тому числі ПДВ - 1 707 103,05 грн).

Доводи платника про те, що майно реалізоване ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод» за його балансовою вартістю з вирахуванням суми амортизації, є необґрунтованими, адже, як встановлено вище, підстави для нарахування амортизації на таке майно у позивача були відсутні.

Отже, спірні господарські операції не містять у собі наявності розумних економічних причин (позбавлені ділової мети), адже за переліченими вище договорами фактичного відчуження активів не відбулось. Так, згадане вище майно увесь час перебувало у володінні та користуванні ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод», як його первісного власника.

Обладнання та основні засоби, як предмет зазначених вище господарських операцій, фактично розташоване за адресою: 25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Мурманська, 53. У свою чергу, зазначена адреса з відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцем реєстрації ТОВ «Придніпровський олійноекстраційний завод».

Позивач активів у м. Кропивницькому, Кіровоградської області не має, виробничу діяльність з використанням вказаного майна у спірний період не здійснював.

Фінансовий результат цих господарських операцій є збитковим.

На підставі вищезазначеного, висновок судових інстанцій про те, що операції з купівлі-продажу майна за договорами від 28 лютого 2018 року № 28-02, від 31 березня 2018 року № 01-03 та від 01 квітня 2018 року № 01-ОС-04 були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку з метою отримання податкових вигод та не мали на меті реального набуття активів у власність задля їх використання у господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутку, є правомірним.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість висновків акта перевірки від 22 листопада 2019 року № 1457/16-31-05-01-10/24388693 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 грудня 2019 року № 0005460501, № 0005470501 та № 0005480501.

При цьому, Суд не приймає посилання платника на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, позивачем не доведено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи. Питання, які позивач пропонував поставити на вирішення експертизи, є правовими питаннями, їх вирішення не потребує спеціальних знань, такі відносяться до компетенції суду, а не судової експертизи. Крім того, призначення експертизи є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Зіньків-Агротранс» залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова