Рішення

від 17.08.2023 по справі 748/1494/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/378/23

Єдиний унікальний № 748/1494/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Оніщенко Ю.В.,

представника позивача адвоката Леонова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Тетяна Володимирівна, про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2023 року представник позивача адвокат Леонов О.Є. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом, в якому просив розтлумачити зміст заповіту, посвідченого 03 грудня 2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В., реєстровий номер 10322 складеного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , встановивши те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповів ОСОБА_3 земельну ділянку на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області загальною площею 10,8311 га, кадастровий номер 7425555400:04:000:0308, яка належала заповідачу на підставі Державного акту ЯИ № 656930.

Позов вмотивований тим, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_3 земельні ділянки, що розташовані на території Смолинської сільської ради та на території М.Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. Приватним нотаріусом Чернігівському міського нотаріального округу Коваленко В.В. була встановлена відсутність ідентифікуючих ознак, притаманних земельній ділянці, як об`єкту цивільних правовідносин. Даний факт унеможливлює подальші процесуальні дії в межах спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 ..

20 квітня 2023 року ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області було відкрито загальне позовне провадження у справі. 18 липня 2023 року проведено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві.

Відповідач Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району не забезпечили явку свого представника в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Відзиву на позов не надали.

Третя особа Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Т.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що 02.05.2022 Виконавчим комітетом Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області складено актовий запис № 107 (а.с.7).

Після його смерті відкрилась спадщина. Відповідно до наданої копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 656930 на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 242 від 16 червня 2009 року ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 10,8311 га, яка розташована на території смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту), цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425555400:04:000:0308. (а.с. 14-16)

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 03.12.2008 року, яким заповів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 належне йому майно, а саме земельні ділянки, що розташовані на території Смолинської сільської ради та на території М.Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с. 6).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 11.08.2015 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.9).

Відповідно до матеріалів спадкової справи за № 68/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка заведена приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Т.В., слідує, що спадщину відкриту після смерті спадкодавця ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , яка не перебуває в родинних відносинах з спадкодавцем.

Відповідно до довідки, що мається в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . За цією адресою були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Про родинні відносини не зазначено.

За повідомленням Новобілоуської сільської ради Чернігівського району та області ОСОБА_2 на день смерті фактично проживав, але не був зареєстрований в АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою ОСОБА_9 та її сином ОСОБА_10 . ( а.с.34)

Приватний нотаріус Кравченко Т.В. склала довідку від 11.04.2023 року за № 369/02-14 та повідомила ОСОБА_1 про необхідність тлумачення заповіту, оскільки в ньому відсутні ідентифікуючі ознаки, притаманні земельній ділянці, як об`єкту цивільних правовідносин (а.с.11).

Згідно зістаттею 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1236 ЦК Українизаповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зістаттею 1256 ЦК Українитлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно достатті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другоїстатті 1256 ЦК Українисуд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першоїстатті 1256 ЦК України.

В даному випадку спору між спадкоємцями не встановлено, а нотаріус рекомендував звернутись до суду для проведення тлумачення заповіту.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина другастатті 213 ЦК Українине допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зістаттею 213 ЦК Українизміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертійстатті213 ЦК Українивизначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановленістаттею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 165/3014/20 (провадження № 61-16258св21).

Зі змісту заповіту, складеного 03.12.2008 року та посвідченого нотаріально вбачається, що ОСОБА_2 зробив розпорядження та заповідав земельні ділянки, що розташовані на території Смолинської сільської ради та на території М.Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що саме належать йому, при цьому в заповіті не зазначено про спадкування прав на майно, яке буде належати йому в майбутньому. Таким чином, застосовується буквальне тлумачення заповіту та встановлено з тексту заповіту, що воля заповідача була щодо розпорядження майном, що йому належить на день складання заповіту.

З копії доданого державного акту слідує, що ОСОБА_2 на підставі державного акту, який виданий 31 травня 2010 року, набув право власності на земельну ділянку площею 10,8311 га, яка розташована на території смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту), цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425555400:04:000:0308. Державний акт на зазначену земельну ділянку виданий на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 242 від 16 червня 2009 року. Отже, на момент складання заповіту ОСОБА_2 не був власником зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналогічне положення щодо розміру земельної ділянки міститься в ст.121 Земельного кодексу України.

Отже, з наданих та досліджених документів не вбачається, що на день складання заповіту ОСОБА_2 був власником земельної ділянки саме розміром 10,8311 га, що значно перевищує розмір земельної ділянки, визначений законом.

Таким чином, з урахуванням меж заявлених позовних вимог та наданих стороною позивача доказів, а також встановлених судом обставин, відсутні відповідні правові підстави для здійснення тлумачення заповіту, посвідченого 03 грудня 2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В., реєстровий номер 10322 складеного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , шляхом встановлення того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповів ОСОБА_3 земельну ділянку на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області загальною площею 10,8311 га, кадастровий номер 7425555400:04:000:0308, яка належала заповідачу на підставі Державного акту ЯИ № 656930.

Враховуючи вищенаведене заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 213, 1256 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кравчено Тетяна Володимирівна, про тлумачення заповіту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 серпня 2023 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_3 .

Відповідач : Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412509, адреса : вул. Шевченка, 50, смт Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область.

Третя особа : Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кравченко Тетяна Володимирівна, адреса : просп. Перемоги, 103/44, м. Чернігів.

Суддя С. М. Майборода