Постанова

від 24.08.2023 по справі 686/3907/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/3907/23Головуючий у 1-й інстанції Палінчак О.М. Провадження № 22-ц/817/724/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Бершадська Г. В., Костів О. З.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/3907/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року, ухваленого суддею Палінчаком О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України, представник - Хмельницький апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Хмельницький апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди в сумі 6 000 000 000 000 грн. 00 коп., завданої йому невиконанням постанови суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 у період з 16 січня 2023 року по 13 лютого 2023 року, судові витрати та видатки і можливі податки, платежі та збори просив покласти на відповідача.

Позов обґрунтував тим, що вищевказане рішення суду залишається невиконаним з вини посадових і службових осіб відповідача та є триваючим в часі правопорушенням; невиконання рішення суду призвело до порушення перед ним права на судовий захист та на справедливий суд. Адекватне відшкодування моральної шкоди в такому випадку є одним із ефективних засобі юридичного захисту. Подача позовної заяви до суду про стягнення шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду, є здійсненням волевиявлення позивача і заявлена моральна шкода розрахована за його внутрішнім переконанням з врахуванням позиції ЄСПЛ.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де зазначив, що вважає рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 р. по справі № 686/3907/23 незаконним та просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, з повним ігноруванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Посилається на те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди встановлене рішеннями Верховного Суду в справах та є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку частини 1 статті 23 ЦК України. Вважає, що відповідач зобов`язаний був відновити порушені права позивача, здійснити ефективний судовий захист його прав.

Зазначив, що прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист в конкретний вимір часу (проміжок, строк, період), посилаючись на постанову ЄСПЛ у справі Wasserman v. Russia (N 2) від 10.04.2008, в п. 72, де ЄСПЛ взяв до уваги тривалість виконавчого провадження.

Звертає увагу на постанови Верховного суду по справах №686/8422/20, №686/13784/21, №686/4032/21, де зазначено, що право позивача на відшкодування моральної шкоди гарантоване ч. 1 ст. 23 ЦК України і встановлене судовими преюдиційними рішеннями щодо спірних тотожних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника апарату Хмельницького апеляційного суду просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення без змін. Доводів викладених у апеляційній скарзі не визнає.

Щодо посилання апелянта на судові рішення в справах №686/8422/20, №686/13784/21, №686/4032/21, зазначає, що правовідносини, які виникли у вказаних справах між сторонами не є тотожними з цим спором, а отже зазначати про преюдиційність немає підстав.

Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю суду щодо невиконання рішення суду у справі за його позовом, посилаючись на вину посадових та службових осіб відповідача з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, а тому вважає, що Хмельницький апеляційний суд не може бути відповідачем у вказаній справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення з трек номером: 4600118721944, з відміткою про вручення особисто.

Представник Хмельницького апеляційного суду в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 14.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького міського відділу УМВС в Хмельницькій області, управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року визначено, що паспорт повинен був знаходитись на момент винесення рішення по справі у відповідача, оскільки останнього було зобов`язано видати позивачу паспорт, виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27.07.1999 року, а не новий.

Рішення суду у справі №2270/14181/11 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління.

Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Вищезазначені факти підтверджені постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 686/24767/20, де позивачем виступав ОСОБА_1 , а тому в порядку ст.82 ЦПК є доведеними в даному процесі.

Позивач звернувся до суду про відшкодування моральної шкоди, що завдана йому невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, яка йому завдана, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду. Просив стягнути з відповідача на його користь 6 000 000 000 000 гривень моральної шкоди за невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 за період з 16 січня 2023 року по 13 лютого 2023 року (а.с. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду при невиконанні рішення суду у справі №2270/14181/11 за 12 грудня 2011 року, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що за період з 16 січня 2023 року по 13 лютого 2023 року позивачу завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11, ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої - п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Предметом спору у цій справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення з вини посадових осіб Хмельницького апеляційного суду.

Відповідно до частини 11 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Тлумачення даної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), №20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174,1176 ЦК України.

Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.

Крім цього, позивачем не зазначено в чому полягає незаконність дій чи бездіяльності Держави України в особі Хмельницького апеляційного суду при невиконанні рішення суду у справі №2270/14181/11 від 12 грудня 2011 року, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що за період з 16 січня 2023 року по 13 лютого 2023 року позивачу завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Позивачем ОСОБА_1 не наведені належні та допустимі докази на підтвердження наявності у діях відповідача вищевказаного складу правопорушення. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, доводи викладені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які були предметом дослідження суду першої інстанції і яким суд дав належну та правову оцінку, підставно відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.п. 13 п. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 серпня 2023 року.

Головуюча Н. М. Храпак

Судді: Г. В. Бершадська

О. З. Костів