Рішення

від 15.08.2023 по справі 144/1044/22

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1044/22

Провадження № 2/144/69/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

Головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судових засідань - Даценко Ю.В., Дудник С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Притули В.Л.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Клінчикова С.О.,

представників третьої особи ТОВ «Теплик - Агро» - Шандурського Б.В., Горового С.І. ,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теплицька селищна рада, ТОВ «Теплик - Агро» про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, витребування земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, предмет якого змінив під час підготовчого провадження в порядку ст. 49 ЦПК України, в якому просив визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом недійсним, витребувати у відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467, площею 2,48 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради та зобов`язати органи держаної реєстрації прав на нерухоме майно зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала одиноко на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 за життя заповіту не складала, після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки площею 2,4 га, розташованої на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, проте, оформити свої спадкові права не змогла, оскільки оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0064822 ОСОБА_4 за життя на руки не отримувала.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018, яке набрало законної сили 03.05.2018, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, що складається з земельної частки (паю) площею 2,4 га, вартістю 92 985, 94 гривень, розташованої на території Петрашівської сільської ради, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ВН № 0064822, яка належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області.

У травні 2018 року ОСОБА_1 отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,1892 га в натурі (на місцевості) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , згідно з розпорядженням голови РДА № 212 від 22.05.2018.

Після виготовлення технічної документації і присвоєння кадастрового номеру 0523785000:02:002:0467 ОСОБА_1 у червні 2018 року звернулась у ЦНАП Теплицької РДА з заявою про реєстрацію за нею права власності на дану земельну ділянку, де через деякий час в усній формі їй повідомили, що провести реєстрацію неможливо, оскільки таке право 16.08.2017 зареєстроване за іншою особою.

Через виникнення сумнівів щодо законності оформлення права власності на землю за невідомою особою, позивач звернулась із заявою до Теплицького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області для проведення перевірки, за результатами якої 11.10.2018 було відкрито кримінальне провадження № 1201802028000363 за фактом використання підробленого документу, при ознайомленні з матеріалами якого 06.10.2021 ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_2 надала до КП «Архітектурне планувально - проектне бюро» свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАС № 798679 (спадкова справа № 92/2012 зареєстрована за № 351), видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. 17.06.05.2012, у якому вказано, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 11.01.1997 за реєстровим номером 2, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка села Петрашівка, розміром 2,48 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення № 131, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 717.

Маючи технічну документацію із землеустрою, ОСОБА_2 надала державному реєстратору документи, які необхідні для реєстрації за нею права власності на дану земельну ділянку, в тому числі, підроблене свідоцтво про право на спадщину за заповітом, начебто зареєстроване в реєстрі за номером 351 і видане 17.06.05.2012 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. (спадкова справа № 92/2012).

Таким чином, за номером запису 21905623 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 16.08.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку.

Зібрані позивачем докази, зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження, свідчать про те, що свідоцтво про право на спадщину, як і заповіт, є підробленими, отже, право власності на вказану земельну ділянку, яка за рішенням суду належить позивачу, оформлене за відповідачем неправомірно, відтак позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 28.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 79-81).

04.11.2022 від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали, недоліки позовної заяви усунуто (а.с. 82-101).

Ухвалою судді від 08.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 102-104).

30.11.2023 від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому заперечуючи проти позовних вимог, вона посилається на безпідставність залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Теплицької селищної ради та пропуск позивачем строку позовної давності, наслідки чого у вигляді відмови у задоволенні позову просить застосувати (а.с.109-112).

Ухвалою суду від 09.02.2023 до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено орендаря спірної земельної ділянки ТОВ «Теплик - Агро», яким 14.02.2023 надано до суду пояснення та заперечення проти задоволення позовних вимог, а також клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності (а.с. 149 на звороті, 154-174).

Ухвалою суду від 21.02.2023 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області та Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури матеріали кримінального провадження № 12018020280000363 від 11.10.2018 для огляду у судовому засіданні, з відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру - книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються Теплицькою РДА по КСП Петрашівської сільської ради, у ОСОБА_2 - оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАС № 798679 та оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 (кадастровий номер 0523785000:02:002:0467).

Оригінали витребуваних судом документів оглянуті безпосередньо судом у судовому засідання, окрім оригіналів документів, які витребовувались у ОСОБА_2 , яка на виконання ухвали суду повідомила, що такі документи у неї не збереглися.

09.03.2023 ухвалою суду прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову та постановлено проводити подальший розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог, викладених наступним чином:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, начебто видане 17.06.05.2012 (зареєстровано в реєстрі № 351) приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на право на земельну частку (пай) площею 2,48 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну часту (пай) серії ВН № 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення № 131, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03.07.1997 за № 717, видане на ім`я ОСОБА_2 .

2. Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467, площею 2,1892 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петрашівської сільської ради.

3. Зобов`язати органи держаної реєстрації прав на нерухоме майно зареєструвати за позивачем право власності на землю (а.с. 194-209, 218).

При цьому, представник позивача просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити його.

21.03.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у задоволенні клопотання позивача про його поновлення (а.с. 220-222).

22.03.2023 від ТОВ «Теплик - Агро» надійшли пояснення аналогічного змісту на позовну заяву зі зміненим предметом позову, з проханням застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (а.с. 232-234).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у новій редакції, з урахуванням зміненого предмету позову, просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на викладені у відзиві заперечення.

Представники третьої особи ТОВ «Теплик - Агро» - Шандурський Б.В. і Горовий С.І. просили відмовити у задоволенні позову, враховуючи обгрунтування, викладені у письмових поясненнях.

Представник третьої особи - Теплицької селищної ради у судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду (а.с. 215-216).

Допитана в якості свідка - ОСОБА_6 підтвердила свої письмові пояснення, надані в межах кримінального провадження, стосовно того, що вона працює приватним нотаріусом з 24.07.2013, тому заведення нею спадкової справи № 92/12 у 2012 році за реєстровим номером 351 неможливе. Судом безпосередньо оглянуто у судовому засіданні оригінал реєстраційного посвідчення нотаріуса.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, показання свідка, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами належні та допустимі докази, що мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд при розгляді справи застосовує положення ЦК України, а не ЦК УРСР, оскільки спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 08.12.1999, на момент набрання чинності ЦК України прийнята не була.

Судом встановлено, що рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018, яке набрало законної сили 03.05.2018, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, що складається з земельної частки (паю) площею 2,4 га, вартістю 92 985, 94 грн., розташованої на території Петрашівської сільської ради, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ВН № 0064822, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області (а.с. 16).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦК України).

Отже, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у позивача виникло право власності, яке вона не може оформити належним чином, що обґрунтовує виникнення у неї права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України).

У травні 2018 року на підставі рішення суду ОСОБА_1 отримала дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) № 462, площею 2,1892 га, на території Петрашівської сільської ради, згідно розпорядження голови РДА № 212 від 22.05.2018 (а.с. 25).

Після виготовлення технічної документації їз землеустрою і присвоєння кадастрового номеру 0523785000:02:002:0467, у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП Теплицької РДА з заявою про реєстрацію права власності на дану земельну ділянку, де через певний час в усній формі їй повідомили про неможливість проведення державної реєстрації, оскільки таке право 16.08.2017 зареєстроване за іншою особою, що також підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 64902662 від 23.09.2022 (а.с. 64).

В подальшому позивач звернулась до Теплицького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області з заявою про проведення відповідної перевірки, за результатами якої 11.10.2018 порушене кримінальне провадження № 1201802028000363 за фактом використання підробленого документу, при ознайомленні з матеріалами якого ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 надала до КП «Архітектурне планувально - проектне бюро» свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАС № 798679 (спадкова справа № 92/2012 зареєстрована в реєстрі за № 351), видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. 17.06.05.2012, в якому зазначено, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Петрашівської сільської ради 11.01.1997 за реєстровим номером 2, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_2 (а.с. 38).

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка села Петрашівка Теплицького району Вінницької області розміром 2,48 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення № 131, зареєстрованого 03.07.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 717.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 , маючи технічну документацію, виготовлену ДП «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки - 0523785000:02:002:0467, площею 2,1892 га та визначенням її координат на місцевості в натурі, 16.08.2017 надала державному реєстратору ОСОБА_7 (КП «Архітектурне планувально - проектне бюро» Вінницька область) документи для реєстрації за нею права власності на спірну земельну ділянку, в тому числі, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нібито зареєстроване в реєстрі за номером 351 і видане 17.06.05.2012 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. (спадкова справа № 92/2012).

16.08.2017 о 09:13:13 за номером запису про право власності 21905623 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, яка з 24.11.2017 перебуває в оренді у ТОВ «Теплик - Агро» строком на 10 років (а.с. 65-67).

Підставою для державної реєстрації та виникнення права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 у Державному реєстрі значиться: розпорядження серія та номер 5, видане 10.01.2005, видавник: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-0506866962017, виданий 08.08.2017, видавник: Відділ у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; Свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 351, видане 17.06.2012, видавник: Приватний нотаріус Теплицького районного нотаріального округу.

Підставою внесення запису є: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36649421 від 16.08.2017 16:59:01, ОСОБА_7 , Комунальне підприємство "Архітектурне планувально-проектне бюро", Вінницька обл. Дата реєстрації права власності 16.08.2017.

Відповідно до письмових пояснень приватного нотаріуса Кусюк О.А. від 07.03.2019 за вих. № 12/02-12, спадкова справа № 92/2012 за реєстровим номером 351 у справах нотаріуса на заводилась. Приватним нотаріусом вона працює з 24.07.2013, має реєстраційне посвідчення № 176 від 24.07.2013. Аналогічні за своїм змістом показання остання надала у судовому засіданні, будучи допитана в якості свідка за клопотанням позивача (а.с. 51-53). Оригінал указаного листа та реєстраційного посвідчення № 176 від 24.07.2013 безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) № 65011248 від 02.06.2021, сформованої завідувачем Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В., інформація про заповіт, складений ОСОБА_4 , відсутня (а.с. 55).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64970680 від 01.06.2021, яка сформована завідувачем Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В., вбачається, що інформація про спадкову справу та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с. 57).

Зі змісту довідки, виданої Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 181 від 25.04.2019, заповіт за № 2 від 11.01.1997 на майно гр. ОСОБА_4 , 1929 року народження, на земельну ділянку (пай), що розташована на території Петрашівської сільської ради, розміром 2,48 га згідно сертифікату ВН № 0253886, виданого Теплицькою РДА 03.07.1997 секретарем Петрашівської сільської ради, не посвідчувався. У реєстрі нотаріальних дій Петрашівської сільської ради за 1997 рік за № 2 значиться заповіт іншої особи - ОСОБА_8 від 10.02.1997 (а.с. 58).

В інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на території с. Петрашівка від 12.01.2022 № 121/14-22 зазначено: ОСОБА_4 , кадастровий номер 0523785000:02:002:0467, площа: 2,1892, відомості про сертифікат на право на земельну частку (пай): ВН № 0064822 та про державний акт відсутні, власник згідно ДЗК: ОСОБА_2 (а.с. 62-63).

З повідомлення Державного кадастрового реєстратора від 23.02.2022 № 696/14-22 слідує, що ОСОБА_5 сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886 на території Петрашівської сільської ради не видавався. Сертифікат серії ВН № 0064822 вказана громадянка отримала на підставі рішення Теплицької РДА № 131 від 30.05.1997, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Теплицькою РДА Вінницької області по КСП (кооперативу, товариству) Петрашівської сільської ради народних депутатів за реєстраційним номером 428 від 03.07.1997 (а.с. 59-61). Оригінал вказаної книги реєстрації сертифікатів безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане, судом встановлено, що сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886 ОСОБА_4 не видавався, натомість на неї був виписаний сертифікат серії ВН № 0064822, інших сертифікатів вона за життя не отримувала. Отже, реєстратору відповідачем було надано сертифікат, який не видавася ОСОБА_4 , з іншим номером, ніж виданий на ім`я спадкодавця.

Зважаючи на встановлені судом обставини, позивач позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірну земельну ділянку, що виникло у неї на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018, оскільки право власності на цю ж саму земельну ділянку на підставі документів, які компетентними органами не видавались, неправомірно зареєстроване за ОСОБА_2 , що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації свого права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом, серед яких виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У Цивільному кодексі України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва), про що зазначено у Постанові ОП ВС від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (№ 61-9916сво21).

Разом із тим, у Постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Отже, судом достовірно встановлено, що такі нотаріальні дії як посвідчення заповіту та видача свідоцтва про право на спадщину взагалі не вчинялись та не зареєстровані в жодній книзі (журналі), зокрема, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нібито зареєстроване в реєстрі за номером 351 та видане 17 червня (травня) 2017 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. (спадкова справа № 92/2012) не видавалось, як і не було за життя складено заповіту спадкодавцем ОСОБА_4 , на підставі якого видане дане свідоцтво, що вплинуло на порушення прав позивача, відтак позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину підлягає до задоволення.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною першої статті 387 ЦК України, яка кореспондується з нормами статті 152 ЗК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Незважаючи на наявність в матеріалах справи двох технічних документацій (щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 ), виготовлених на замовлення обох сторін у справі, у суду не виникає сумнівів стосовно того, що даний спір стосується однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що збігається за своїми основними параметрами, має один і той самий кадастровий номер, який є єдиним та унікальним, таким, що не повторюється на всій території України, в якому «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних.

З огляду на наведене, доводи сторони відповідача та третьої особи щодо відмінності координат кутів зовнішніх меж землекористування та інші незначні розбіжності, що не впливають на суть спору, не спростовують даного висновку суду. Поміж іншого, судом враховано, що спадкодавець за життя отримала лише один сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії ВН 0064822, іншої земельної ділянки вона не мала.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_9 , не маючи жодних правових підстав для виникнення права власності на спірну земельну ділянку, незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 г, яка у встановленому законом порядком їй у власність не передавалась, а на підставі рішення суду належить ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо її витребування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться органом державної реєстрації прав.

Згідно з ст. 11 Закону Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз наведених норм свідчать про те, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Відповідна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі 819/1849/13-а.

Згідно з ч. 1 ст. 26 указаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Такі правові висновки, викладені у п.п. 48-50 Постанови ВП ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21).

Враховуючи наведене вище, заявлена позивачем позовна вимога про зобов`язання органів держаної реєстрації прав на нерухоме майно зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку є безпідставною та передчасною.

У свою чергу, представниками відповідача та третіх осіб заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, з посиланням на те, що ОСОБА_1 могла дізнатися про порушення свого права з Державного реєстру з часу внесення відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що мало місце 16.08.2017, разом із тим, у червні 2018 року їй стало відомо про реєстрацію права власності на земельну ділянкою за іншою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У Постанові ОП ВС від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-99сво21) вказано, що факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Аналізуючи доводи представників сторін та третьої особи з приводу позовної давності, на переконання суду, ОСОБА_1 , яка достовірно дізнавшись про порушення свого права після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у жовтні 2021 року, звернулась до суду з позовом у жовтні 2022 року, вчиняючи при цьому ряд дій, спрямованих на відновлення порушеного права, не пропущено строку позовної давності, оскільки встановлене судом порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію нею права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (дві з трьох), тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально, у розмірі 2/3 частини, що становить 1 984, 80 копійок.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням поданих сторонами клопотань, суд зазначає наступне.

За змістом частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, представником позивача - адвокатом Притулою В.Л. до суду надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 24.09.2021, укладений між ним та ОСОБА_1 , розрахунок - опис судових витрат, які складаються з наступного: вивчення судової практики - 2 000 гривень, вивчення документів - 3 000 гривень, підготовка позовної заяви - 5 000 гривень, витрати на проїзд до суду - 1 000 гривень, участь в розгляді справи у суді першої інстанції - 8 000 гривень, а всього 19 000 гривень. Аналогічна орієнтовна сума судових витрат зазначена позивачем у позовній заяві (а.с. 68-69).

Вказані витрати, на думку суду, є обґрунтованими, окрім витрат на проїзд до суду у розмірі 1 000 гривень, так як позивач жодного разу у судові засідання не з`являлася, представник позивача зареєстрований та проживає у смт. Теплик, відтак суд відмовляє у відшкодуванні таких витрат, оскільки за змістом ч. 1 ст. 138 ЦПК України, сторони несуть витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, пов`язаних із явкою до суду.

Отже, з огляду на категорію та складність справи, зміст заявлених позовних вимог, надані суду докази, що свідчать про витрати позивачем на правничу допомогу, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, відсутність клопотання іншої сторони про їх зменшення, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (2/3 частини), суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2/3 частини від 18 000 гривень (без врахування витрат на проїзд до суду), що становить 12 000 гривень.

Відповідачем ОСОБА_2 16.12.2022 (згідно поштового штемпеля) до суду надіслано заяву про очікуваний розмір судових витрат, угоду про надання правової допомоги від 04.03.2021, укладену між нею та адвокатом Клінчиковим С.О. та розрахунок-опис наданих адвокатом послуг у цивільній справі, які складаються з наступного: вивчення документів (3 години) - 7 200 гривень, складання відзиву (1 година) - 2 400 гривень, витрати на приїзд до суду (3 рази, 18 годин) - 43 200 гривень, ведення справи в суді (3 години) - 7 200 гривень, а всього витрачено 25 годин - 60 000 гривень. У заяві відповідач у разі відмови у задоволенні позову просить стягнути з позивача 30 000 гривень відшкодування витрат за надання правничої допомоги (а.с. 121, 142).

Всупереч вимогам п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідачем у відзиві не вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Водночас, відповідно до частин 1 і 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 161 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзив на позов відповідачем надіслано до суду 28.11.2022 (згідно поштового штемпеля), тоді як заяву про очікуваний розмір судових витрат 16.12.2022 (згідно поштового штемпеля), що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України.

Водночас, за змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі викладеного та керуючись статтями 267, 317, 319, 321, 387, 1301 ЦК України та статтями 2, 5, 12, 13, 15, 16, 76-80, 82, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.06.05.2012 (зареєстровано в реєстрі № 351) приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на право на земельну частку (пай) площею 2,48 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії № ВН 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації № 131, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03.07.1997 за № 717, видане на ім`я ОСОБА_2 .

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - адвокат Притула Василь Леонідович, АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача - адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Третя особа - ТОВ «Теплик - Агро», адреса: вул. Незалежності, 30, с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 35737530.

Третя особа - Теплицька селищна рада, адреса: вул. Незалежності, 25, смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.

Повне судове рішення складено та підписано 24.08.2023.

Суддя