Постанова

від 25.10.2023 по справі 144/1044/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1044/22

Провадження № 22-ц/801/2013/2023

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Довгалюк Л. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокуСправа № 144/1044/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теплицька селищна рада, ТОВ «Теплик Агро» про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, витребування земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15.08.2023 року, ухвалене у складі судді Довгалюк Л. В. в приміщенні суду в смт. Теплик, повний текст рішення складено 24.08.2023 року, -

в ст ан о в и в :

20.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом (вх. № 3454) до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теплицька селищна рада, ТОВ «Теплик Агро» про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, усунення перешкоди к користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити певні дії.

09.03.2023 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну предмета позову /т. 1 а. с. 194-208/, в якій позивачка просила:

- визнати поважними причини пропущення нею строків позовної давності та поновити їх;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.06.05.2012 (зареєстровано в реєстрі № 351) приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на право на земельну частку (пай) площею 2,48 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії № ВН 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації № 131, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03.07.1997 за № 717, видане на ім`я ОСОБА_2 ;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області.

- зобов`язати органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зареєструвати за позивачем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 га, цільове призначення : для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка знаходиться на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року задоволено клопотання представника позивача про зміну предмета позову /т. 1 а. с. 219/.

Ухвалою Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 09.02.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Теплик-Агро» /т.1 а. с. 151-152/.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 15.08.2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.06.05.2012 (зареєстровано в реєстрі № 351) приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на право на земельну частку (пай) площею 2,48 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії № ВН 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації № 131, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03.07.1997 за № 717, видане на ім`я ОСОБА_2 ..

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1984 грн. 80 коп. судового збору та 12000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу (вх. № 7795 від 19.09.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводамиапеляційної скаргиє те,що суд першої інстанції безпідставно не застосував до задоволених позовних вимог строки позовної давності, про які зазначав відповідач.

ОСОБА_1 в червні 2018 року стало відомо, що на земельну ділянку з кадастровим номером № 0523785000:02:002:0467 право власності зареєстровано за іншою людиною. ОСОБА_1 11.10.2018 року звернулася до Теплицького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення злочину. Тому, з моменту коли позивачу стало відомо про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку і до моменту подання позовної заяви пройшло більше 3-х років, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відсутні підстави для витребування земельної ділянки, оскільки позивач не набула в минулому права власності на спірну земельну ділянку. Позивач не надав суду доказу на підтвердження набуття ним права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523785000:02:002:0467 та державної реєстрації такого права, тому суд помилково ототожнив набуття прав власності на земельну частку (пай) з набуттям права власності на земельну ділянку.

Також суд не врахував той факт, що земельний пай це умовна ділянка землі без виділення землі в натурі на місцевості, тобто не є об`єктом нерухомого майна, який можна витребувати.

Позивачем не доведено позовні вимоги, оскільки в технічній документації, яка виготовлялась на замовлення ОСОБА_2 земельна ділянка має 6 поворотних точок із певними координатами, в той час як в технічній документації, яка виготовлялась на замовлення ОСОБА_1 , земельна ділянка має 5 поворотних точок із певними координатами. Координати поворотних точок, які вказані у двох річних технічних документаціях із землеустрою, збігаються лише по двом поворотним точкам, а по інших точках, вони є різними, що свідчить про відмінність земельних ділянок.

Суд першої інстанції самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи є ця земельна ділянка однією і тією ж, чи це дві різні ділянки, і належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував вказане може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після чого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку. Позивач з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи не звертався.

Суд першої інстанції не звернув увагу й на те, що земельні ділянки мають різну площу, яка зазначена у технічних документаціях, зокрема в технічній документації, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 площа земельної ділянки кадастровий номер 0523785000:02:002:0467 становить 2,1893 га, а в технічній документації, виготовленої на замовлення ОСОБА_2 становить 2,1892 га.

05.10.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 8321) ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06.10.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх. № 4179) Теплицької селищної ради про розгляд справи за відсутності представника селищної ради.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_3 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Представник третьої особи Горовий С. І. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази /т. 2 а. с. 86, 95, 112).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018 року у справі № 144/271/18, яке набрало законної сили 03.05.2018 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, що складається з земельної частки (паю) площею 2,4 га, вартістю 92 985, 94 грн., розташованої на території Петрашівської сільської ради, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ВН № 0064822, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області /т. 1 а. с. 16/.

На аркуші справи 17-31 том перший знаходиться копія технічної документації із землеустрою що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 .

Відповідно до копії технічної документації у травні 2018 року на підставі рішення суду ОСОБА_1 отримала дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) № 462, площею 2,1892 га, на території Петрашівської сільської ради, згідно розпорядження голови РДА № 212 від 22.05.2018 /т. 1 а. с. 25/.

Після виготовлення технічної документації із землеустрою і присвоєння кадастрового номеру 0523785000:02:002:0467, у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП Теплицької РДА з заявою про реєстрацію права власності на дану земельну ділянку, де через певний час в усній формі їй повідомили про неможливість проведення державної реєстрації, оскільки таке право 16.08.2017 року зареєстроване за іншою особою, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 64902662 від 23.09.2022 року /т. 1 а. с. 64/.

В подальшому позивач звернулась до Теплицького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області з заявою про проведення відповідної перевірки, за результатами якої 11.10.2018 року порушене кримінальне провадження № 1201802028000363 за фактом використання підробленого документу, при ознайомленні з матеріалами якого ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 надала до КП «Архітектурне планувально проектне бюро» свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАС № 798679 (спадкова справа № 92/2012 зареєстрована в реєстрі за № 351), видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. 17.06.05.2012, в якому зазначено, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Петрашівської сільської ради 11.01.1997 року за реєстровим номером 2, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка села Петрашівка Теплицького району Вінницької області розміром 2,48 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 03.07.1997 року на підставі рішення № 131, зареєстрованого 03.07.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 717.

16.08.2017 року о 09:13:13 за номером запису про право власності 21905623 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, яка з 24.11.2017 року перебуває в оренді у ТОВ «Теплик Агро» строком на 10 років /т. 1 а. с. 65-67/.

Підставою для державної реєстрації та виникнення права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 у Державному реєстрі значиться: розпорядження серія та номер 5, видане 10.01.2005, видавник: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-0506866962017, виданий 08.08.2017 року, видавник: Відділ у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; Свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 351, видане 17.06.2012 року, видавник: Приватний нотаріус Теплицького районного нотаріального округу. Підставою внесення запису є: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36649421 від 16.08.2017 року 16:59:01, ОСОБА_6 , Комунальне підприємство "Архітектурне планувально-проектне бюро", Вінницька обл. Дата реєстрації права власності 16.08.2017 року.

На аркуші справи 33-45 том перший знаходиться копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до письмових пояснень приватного нотаріуса Кусюк О. А. від 07.03.2019 року за вих. № 12/02-12, спадкова справа № 92/2012 за реєстровим номером 351 у справах нотаріуса на заводилась. Приватним нотаріусом вона працює з 24.07.2013 року, має реєстраційне посвідчення № 176 від 24.07.2013. Аналогічні за своїм змістом показання остання надала у судовому засіданні, будучи допитана в якості свідка за клопотанням позивача /т. 1 а. с. 51-53/. Оригінал указаного листа та реєстраційного посвідчення № 176 від 24.07.2013 року безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні.

Відповідно докопії відповідіприватного нотаріусаТеплицького районногонотаріального округуВінницької областіКусюк О.А. (вих. № 12/02-12 від 07.03.2019 року), спадкова справа № 92/2012 року за реєстровим номером 351 в справах нотаріуса не заводилась. Приватним нотаріусом Кусюк О. А. працює з 24.07.2013 року (реєстраційне посвідчення № 176 від 24.07.2013 року). Тому заведення спадкової справи у 2012 році неможливе /т. 1 а. с. 51/,

Згідно копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) № 65011248 від 02.06.2021 року, сформованої завідувачем Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т. В., інформація про заповіт, складений ОСОБА_4 , відсутня /т. 1 а. с. 54-55/.

Відповідно до копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64970680 від 01.06.2021 року, яка сформована завідувачем Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т. В., вбачається, що інформація про спадкову справу та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня /т. 1 а. с. 56-57/.

Згідно копії довідки, виданої Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 181 від 25.04.2019 року, заповіт за № 2 від 11.01.1997 року на майно гр. ОСОБА_4 , 1929 року народження, на земельну ділянку (пай), що розташована на території Петрашівської сільської ради, розміром 2,48 га згідно сертифікату ВН № 0253886, виданого Теплицькою РДА 03.07.1997 року секретарем Петрашівської сільської ради, не посвідчувався. У реєстрі нотаріальних дій Петрашівської сільської ради за 1997 рік за № 2 значиться заповіт іншої особи - ОСОБА_7 від 10.02.1997 року /т. 1 а. с. 58/.

Відповідно докопії відповідіДержавного кадастровогореєстратора від23.02.2022року №696/14-22 ОСОБА_5 сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886 на території Петрашівської сільської ради не видавався. Сертифікат серії ВН № 0064822 вказана громадянка отримала на підставі рішення Теплицької РДА № 131 від 30.05.1997 року, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Теплицькою РДА Вінницької області по КСП (кооперативу, товариству) Петрашівської сільської ради народних депутатів за реєстраційним номером 428 від 03.07.1997 року /т. 1 а. с. 59-61/. Оригінал вказаної книги реєстрації сертифікатів безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні.

Згідно копії інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на території с. Петрашівка від 12.01.2022 року № 121/14-22 зазначено: ОСОБА_4 , кадастровий номер 0523785000:02:002:0467, площа: 2,1892, відомості про сертифікат на право на земельну частку (пай): ВН № 0064822 та про державний акт відсутні, власник згідно ДЗК: ОСОБА_2 /т. 1 а. с. 62-63/.

Задовольняючи частковопозов,суд першоїінстанції виходивз того,що позивач позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірну земельну ділянку, що виникло у неї на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018 року, оскільки право власності на цю ж саму земельну ділянку на підставі документів, які компетентними органами не видавались, неправомірно зареєстроване за ОСОБА_2 , що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації свого права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, тому підлягають до задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд також виходи з того, що ОСОБА_8 , не маючи жодних правових підстав для виникнення права власності на спірну земельну ділянку, незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 г., яка у встановленому законом порядком їй у власність не передавалась, а на підставі рішення суду належить ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо її витребування.

Висновок судупершої інстанціїв частинівирішення позовних вимогпро визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повного з`ясування обставин справи, а тому в цій частині рішення суду є законним та обгрунтованим.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

УЦивільному кодексіУкраїни закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (постанова ОП ВС від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (№ 61-9916сво21).

У постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року (судова справа № 916/780/18) зазначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У справі встановлено, що сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0253886 ОСОБА_4 на території Петрашівської сільської ради не видавався, натомість на неї на підставі рішення Теплицької РДА №131 від 30.05.1997 року був виписаний сертифікат серії ВН № 0064822, інших сертифікатів вона за життя не отримувала. / т.1 а.с.200/

Отже, реєстратору відповідачем було надано сертифікат, який не видавався ОСОБА_4 , з іншим номером, ніж виданий на ім`я спадкодавця.

Такі нотаріальні дії як посвідчення заповіту та видача свідоцтва про право на спадщину взагалі не вчинялись та не зареєстровані в жодній книзі (журналі), зокрема, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нібито зареєстроване в реєстрі за номером 351 та видане 17 червня (травня) 2017 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. (спадкова справа № 92/2012) не видавалось, як і не було за життя складено заповіту спадкодавцем ОСОБА_4 , на підставі якого видане дане свідоцтво, що вплинуло на порушення прав позивача.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірну земельну ділянку, що виникло у неї на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018 року у справі № 144/271/18, оскільки право власності на цю ж саму земельну ділянку на підставі документів, які компетентними органами не видавались, неправомірно зареєстроване за ОСОБА_2 , що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації свого права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

Задовольняючи вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір стосується однієї і тієї ж самої земельної ділянки, оскільки відповідно до рішення державного реєстратора від 23.09.2022 року, саме при реалізації права на державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523785000:02:002:0467 ОСОБА_1 було відмовлено у їх здійснені, у зв`язку з реєстрацією даної земельної ділянки за ОСОБА_2 / т.1 а.с. 64/

Аргументи відповідача щодо відмінності координат кутів зовнішніх меж землекористування та інші незначні розбіжності не впливають на суть спору, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.09.2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-99сво21) вказано, що факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у жовтні 2021 року, а з позовом звернулась до суду у жовтні 2022 року, вчиняючи при цьому ряд дій, спрямованих на відновлення порушеного права, а тому позивачем не пропущено строку позовної давності, оскільки встановлене судом порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію нею права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Щодо вимог про витребування земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки колегія суддів вважає таким, що зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Суд першої інстанції задовольняючи вимогу про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0467 площею 2,1892 га. на підставі статті 388 ЦК України не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не була ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки на момент набуття права власності відповідачем на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАС № 798679 (спадкова справа № 92/2012 зареєстрована в реєстрі за № 351), виданого приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. 17.06.05.2012.

Відповідно до копії рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2018 року у справі № 144/271/18, яке набрало законної сили 03.05.2018 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, що складається з земельноїчастки (паю) площею 2,4 га, вартістю 92 985, 94 грн., розташованої на території Петрашівської сільської ради, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ВН № 0064822, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області /т. 1 а. с. 16/.

Суд не врахував той факт, що земельний пай це умовна ділянка землі без виділення землі в натурі на місцевості, тобто не є об`єктом нерухомого майна, який можна витребувати.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правих підстав для задоволення вимоги про витребування земельної ділянки, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту.

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.(пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, аргументи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки та розподілу судових витрат з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За змістомчастини першоїі другоїстатті 141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача - адвокатом Притулою В. Л. до суду надано документи на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу, зокрема : договір про надання професійної правничої допомоги від 24.09.2021 року, укладений між ним та ОСОБА_1 , розрахунок опис судових витрат, які складаються з наступного: вивчення судової практики 2000 гривень, вивчення документів 3000 гривень, підготовка позовної заяви 5000 гривень, витрати на проїзд до суду 1000 гривень, участь в розгляді справи у суді першої інстанції 8000 гривень, а всього 19000 гривень. Аналогічна орієнтовна сума судових витрат зазначена позивачем у позовній заяві /т.1 а. с. 68-69/.

Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача жодного разу у судові засідання не завилась, тому витрати на проїзд до суду у розмірі 1000 грн є необґрунтованими.

Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково (задоволено вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в задоволенні інших двох вимог відмовлено), відтак розподіл судових витрат слід здійснювати пропорційно до задоволених позовних вимог : зокрема судовий збір в сумі 992,40 грн (задоволена вимога немайнового характеру), а також витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн (розрахунок 18000 : 3 (три вимоги) = 6000 грн).

Вінницьким апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу частково, а тому стягненню з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

З урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 496,20 грн, що становить різницю позакладених на сторін витрат по сплаті судового збору (розрахунок 1488,60 (задоволена вимога апеляційної скарги) 992,40 (задоволена вимога позовної заяви) = 496,20).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15.08.2023 року в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теплицька селищна рада, ТОВ «Теплик Агро» про витребування земельної ділянки відмовити.

В іншій частині рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15.08.2023 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) 20 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. В. Оніщук

Повний текст постанови складено 27.10.2023 року.