Постанова

від 14.08.2023 по справі 907/735/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. Справа №907/735/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.А.Галушко

О.І.Матущак

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» б/н від 06.05.2023 (вх. № 01-05/1498/23 від 09.05.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2023 (повний текст рішення складено 21.04.2023, м. Ужгород, суддя О.Ф. Ремецькі)

у справі № 907/735/22

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт», м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення суми 231712,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» та до ОСОБА_1 про стягнення суми 231712,98 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем-1 всупереч умов кредитного договору не повернуто кредитні кошти на суму 212538,03 грн, на які позивачем нараховано проценти за користування кредитом у сумі 19174,95 грн. На підставі укладеного 18.02.2021 позивачем та відповідачем-2 договору поруки, останній для забезпечення виконання за кредитним договором, зобов`язався сплатити за відповідача-1 кредитні кошти з урахуванням нарахованих процентів, однак, такі зобов`язання виконані, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів кредитних коштів з урахуванням нарахованих процентів.

Відповідачами відзиву на позовну заяву не подано (не надіслано).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 231712,98 грн, в т. ч. 212538,03 грн заборгованість по кредиту, 19174,95 грн заборгованість по процентам за користування кредитом. Також стягнуто на користь позивача з відповідачів судовий збір.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» подало апеляційну скаргу б/н від 06.05.2023 (вх. № 01-05/1498/23 від 09.05.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2023 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Також просить (п. 5 прохальної частини апеляційної скарги) повернути різницю коштів переплачених за кредит у сумі 5620,46 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт».

05.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» подало повторно апеляційну скаргу, яка по тексту містить доповнення відмінні від апеляційної скарги поданої 09.05.2023.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія приходить до висновку, що подана 05.06.2023 апеляційна скарга є уточненою та приймає до розгляду з первісною апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

1) вважає, що позивач ввів суд першої інстанції в оману, так, як заборгованість за кредитним договором була погашена 15.11.2022, що підтверджується квитанцією № 9287-5466-1684-8960 від 15.11.2022 на суму 237333,44 грн;

2) звертає увагу суду на те, що забезпечене виконання іпотекою за кредитним договором припинено 21.11.2022, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію іпотеки № 315920891 від 23.11.2022 та № 315921085 від 23.11.2022;

3) про припинення іпотеки та погашення заборгованості за кредитним договором позивачу було відомо, про що свідчить лист банку № 20.1.0.0.0/7 від 28.11.2022;

4) також звертає увагу суду на те, що відповідача належним чином не було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції;

5) звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним при погашенні кредитного договору було переплачено кошти у сумі 5620,46 грн, які апелянт просить повернути при розгляді справи в суді апеляційної інстанції;

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта з наступних підстав:

1) предметом спору є заборгованість за кредитним договором станом на 08.09.2022, в той час, як апелянт через два місяці вирішив виконати свої зобов`язання за кредитним договором;

2) апелянтом зазначено адресу у своїй апеляційній скарзі таку на яку місцевим господарським судом та банком скеровувались всі процесуальні документа та повідомлення про розгляд справи, однак, повертались поштовим відділенням зв`язку із зазначенням на поштових конвертах: «за закінченням терміну зберігання», а тому твердження в частині неналежного повідомлення апелянта є надуманими та спростовуються матеріалами справи;

3) щодо повернення різниці переплачених коштів за кредит, позивач зазначає, що така вимога не може розглядатись в апеляційному порядку та є самостійними позовними вимогами;

Враховуючи наведене у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та поверненні різниці коштів переплачених за кредит. Також просить залишити рішення першої інстанції в силі та залишити за апелянтом судові витрати.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2021 року АТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» (далі - відповідач-1) було укладено кредитний договір № 40433710-КД-1 (далі договір).

Відповідно до умов договору відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 261436,04 грн в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, які передбачені умовами договору.

Пунктом А1 договору сторони зазначили вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

Ліміт цього договору: 261436,04 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 260000,00 грн, на поповнення обігових коштів; у розмірі 1436,04 грн на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12, цього договору; (п. А.2 договору).

Згідно із п. А.3 договору термін повернення кредиту 17.02.2026 р.

Пунктом А.4 договору визначено, що рахунок для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (в гривнях), отримувач АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до п. А.5 договору зобов`язання позичальника забезпечуються: договором іпотеки № 40433710-ДІ-1/1 від 18.02.2021 р. та договором поруки № 40433710-ДП-1/1 від 18.02.2021 р.

Згідно із п. А6 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.7 договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. А.8 договору проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно із п. 2.3.2 договору).

Згідно з п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Пунктом 2.1.2 договору сторони визначили, що банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої в п. 1.1 договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.

Відповідно до 2.2.2, 2.2.3 договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього договору.

Згідно з п. 2.3.2 договору при настанні будь-якої з подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд:

а) змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів);

г) згідно зі ст. 651 ЦК Ураїни, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом у період з списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6, А.6.1 цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору в разі порушення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту.

Згідно із п. 4.8 договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Пунктом 5.8 договору стороні дійшли згоди, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3, 2.3.2 цього договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7. цього договору. При цьому проценти за користування Кредитом Банком не нараховуються та не підлягають сплаті Позичальником.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису усіма його сторонами. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

18.02.2021 року в забезпечення виконання АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (далі відповідач-2) було укладено договір поруки № 40433710-ДП-1/1 (далі договір поруки).

Предметом такого договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору (п. 1.1. договору поруки).

Пунктом 1.2 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (зобов`язань). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 договору поруки).

Згідно з п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок відповідача-1 кошти у сумі 260000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку за період з 18.02.2021 р. по 14.09.2022 та не заперечено сторонами у справі.

Натомість відповідачем-1 не було погашено кредит внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 08.09.2022 року у сумі 231712,98 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 212538,03 грн та заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 19174,95 грн, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, апелянтом при поданні апеляційної скарги подано лист банку № 20.1.0.0.0/7 від 28.11.2022 та витяги з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію іпотеки № 315920891 від 23.11.2022, № 315921085 від 23.11.2022 з яких вбачається, що на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі іпотека припинена та заборгованість за кредитним договором погашена.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем належним чином доведено факт виконання умов кредитного договору про що свідчать виписки по рахунку відповідача-1 у період 18.02.2021 р. по 14.09.2022, натомість останнім було порушено зобов`язання по оплаті кредиту згідно установленого сторонами графіку та процентів за користування кредитом, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Однак, як уже було зазначено вище у цій постанові, апелянтом до прийняття оскаржуваного рішення у даній справі було сплачено заборгованість за кредитним договором, про що свідчить лист банку № 20.1.0.0.0/7 від 28.11.2022 на лист відповідача-1.

Судова колегія зазначає, що даний лист підписаний супервайзером з розробки технологій обробки запитів клієнтів та держорганів ГО (Сердечна М.А.), відповідно позивач, як юридична особа, повинен був знати дані обставини своїх працівників та подати місцевому господарському суду до прийняття ним оскаржуваного рішення докази про погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, з долучених до апеляційної скарги витягів з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію іпотеки № 315920891 від 23.11.2022 та № 315921085 від 23.11.2022 вбачається, що забезпечене виконання іпотекою за кредитним договором було припинено 21.11.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З вищенаведеного слідує, що заборгованість відповідача-1 за кредитним договором погашена до моменту прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, відтак, судова колегія приходить до висновку, що на момент прийняття рішення у даній справі був відсутній предмет спору, а тому провадження у справі слід було закрити.

Щодо тверджень апелянта, що ним при погашенні кредитного договору було переплачено кошти у сумі 5620,46 грн, які апелянт просить повернути при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає такими, що не підлягають до задоволення з тих підстав, що така вимога не може розглядатись в порядку апеляційного провадження оскільки ч. 5 ст. 269 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Не заслуговують на увагу суду твердження апелянта, що відповідача-1 належним чином не було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки, матеріали справи містять докази протилежного, так, як вся поштова кореспонденція суду першої інстанції повернута поштовим відділенням зв`язку із зазначенням на поштових конвертах: «за закінченням терміну зберігання», а тому твердження в частині неналежного повідомлення апелянта є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними, та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного вище в сукупності, судова колегія прийшла до висновку, визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів 231712,98 грн в т. ч. 212538,03 грн заборгованості по кредиту, 19174,95 грн заборгованості по процентам за користування кредитом відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України.

В іншій частині судове рішення залишити без змін, так, як спір виник з вини відповідачів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції слід змінити, то сплачений судовий збір апелянтом слід покласти на позивача (частина 9 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» задоволити частково.

2. Визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів 231712,98 грн в т. ч. 212538,03 грн заборгованості по кредиту, 19174,95 грн заборгованості по процентам за користування кредитом. В цій частині провадження у справі закрити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробудексперт» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, провулок Шевченка, Будинок 21, квартира 16, код ЄДРПОУ: 40433710) 3476,00 грн витрат за подання апеляційної скарги.

5.Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 24.08.2023.

Головуючий суддя О.С.Скрипчук

Суддя Н.А.Галушко

Суддя О.І.Матущак