Рішення

від 04.07.2023 по справі 915/363/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 915/363/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання МОЛІС, код 32835306 (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31), пред`явленої до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ІРБІС КОМПАНІ, код 42947862 (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська 24, кв. 1) в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю ІРБІС КОМПАНІ, код 42947147 (54031, м. Миколаїв, вул. Космонавтів 83А) про стягнення 864951,23 гривень.

За участю представника позивача Молотильнікова Ю.С.

Рух справи.

06.03.2023 року позов зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

24.03.2023 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

27.03.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

04.07.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заяви по суті.

Позивач просить вирішити спір та стягнути із відповідача грошові кошти у сумі 864951,23 грн. за поставлений з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року товар згідно дистриб`юційного договору від 01.10.2019 року № 01/10/2019.

14.04.2023 року від відповідача через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач погодився із викладеними у позові обставинами і просив відмовити у стягненні 269500 грн., у зв`язку із проведенням часткової оплати. Підготовче засідання 27.04.2023 року просив провести без участі представника відповідача.

08.05.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог з 864951,23 грн. до 495451,23 грн.

Заяви і клопотання.

31.03.2023 року надійшла заява представника відповідача адвоката Розніна В.А. щодо доступу до справи за допомогою системи Електронний суд.

25.04.2023 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 598451,23 грн. з огляду на часткову оплату відповідачем боргу на суму 269500,00 грн. Заява не була прийнята судом до розгляду з огляду на приписи ч. 5 ст. 46 ГПК України.

26.04.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання (без особистого цифрового підпису) про проведення судового засідання 27.04.2023 року без участі представника позивача.

03.05.2023 року до суду від позивача повторно надійшло клопотання від 26.04.2023 року про проведення судового засідання 27.04.2023 року без участі представника позивача.

08.05.2023 року від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 08.05.2023 року клопотання позивача було задоволено.

08.05.2023 року через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 09.05.2023 року без участі представника позивача.

09.05.2023 року від відповідача через систему Електронний суд надійшло клопотання про долучення доказів, а саме платіжної інструкції № 5851 від 21.04.2023 року на суму 100000,00 грн. та з проханням провести судове засідання без участі представника відповідача.

02.06.2023 року від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 08.06.2023 року в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 05.06.2023 року у задоволенні клопотання позивача було відмовлено.

07.06.2023 року через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 08.06.2023 року без участі представника позивача.

07.06.2023 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено суму боргу у розмірі 583500,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 281451,23 грн.

08.06.2023 року через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить врахувати часткову сплату заборгованості у сумі 214000,00 грн.

04.07.2023 року через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення в якості доказів платіжних інструкцій №6134 від 26.06.2023 року та №6159 від 03.07.2023 року на загальну суму 120000,00 грн. і врахувати зменшення боргу на 120000,00 грн. та розподілити судові витрати. Протокольною ухвалою суду від 04.07.2023 року клопотання відповідача судом відхилене з огляду на те, що було подане після закриття підготовчого провадження 08.06.2023 року, в зв`язку із чим позивач позбавлений можливості підтвердити або спростувати факт відповідної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позиції сторін, які викладені у заявах по суті, судом встановлено наступне.

01.10.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений дистриб`юційний договір №01/10/2109 (далі договір) з протоколом розбіжностей, відповідно до предмету якого продавець на умовах, передбачених цим договором, поставляє товар дистриб`ютору, а дистриб`ютор зобов`язується прийняти і здійснити своєчасну оплату отриманого від продавця товару на умовах, визначених в додатках до цього договору.

Позивачем було передано відповідачу, а останнім було прийнято у період з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року у власність товар на загальну суму 876741,27 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними:

- № ПОМ00000656 від 14.02.2022 року на суму 242401,21 грн. разом з ПДВ;

- № ПОМ00000761 від 21.02.2022 року на суму 366205,18 грн. разом з ПДВ;

- № ПОМ00000763 від 21.02.2022 року на суму 268134,88 грн. разом з ПДВ.

08.12.2022 року позивач направив відповідачу претензію з приводу необхідності виконання умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач не заперечив викладених у позові обставин з приводу укладання договору з позивачем та приймання від позивача товару за видатковими накладними № ПОМ00000656, №ПОМ00000761, №ПОМ00000763 на зазначену позивачем суму. При цьому, у відзиві на позов відповідач вказав, що протягом березня-квітня 2023 року, тобто після направлення позову до суду, ним було сплачено 269500 грн. На підтвердження оплати відповідач додав до відзиву копії платіжних інструкцій. Таким чином, відповідач просив відмовити у стягненні заборгованості в розмірі 269500 грн.

Згідно заяви представника позивача від 07.06.2023 року з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати товару позивач просив суд стягнути борг на загальну суму 281451,23 грн.

Таким чином, після пред`явлення позовної заяви та протягом підготовчого провадження відповідачем було сплачено позивачу в рахунок оплати поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними 583500 грн. (864951, 23 грн.-281451,23 грн.).

Згідно п.п. 8.3.2 п. 8.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 14.5 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє безстроково, якщо одна із сторін не заявить про його розірвання.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як замовника, оплати за поставлений товар.

Отже, в порушення умов договору (п.п. 8.3.2 п. 8.3 договору) відповідачем не здійснено оплату поставленого товару на суму 281451,23 грн.

Укладений між позивачем та відповідачем дистриб`юційний договір №01/10/2109 за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 4 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України за загальним правилом господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства зобов`язання по оплаті отриманого товару на суму 281451,23 грн. не виконано.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом зобов`язання виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, уточнені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати за поставлений товар у розмірі 281463, 64 грн. є законними та підлягають задоволенню.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 12974,28 грн., що підтверджується доданою до позову платіжною інструкцією № 42 від 27.02.2023 року.

З урахуванням остаточної суми боргу, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, розмір судового збору становить 4221,76 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається сплата судового збору у розмірі 4221,76 грн.

З огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір позивач вправі подати до суду клопотання про часткове повернення сплаченої суми судового збору, у зв`язку з зменшенням розміру позовних вимог, у розмірі 8752,52 грн. (12974,28 грн.-4221,76 грн.).

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнений позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІРБІС КОМПАНІ, код 42947862 (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська 24, кв. 1) в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю ІРБІС КОМПАНІ, код 42947147, (54031, м. Миколаїв, вул. Космонавтів 83А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання МОЛІС, код 32835306 (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31) заборгованість у сумі 281451 (двісті вісімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) грн. 23 коп. та судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у сумі 4221 (чотири тисячі двісті двадцять одна) грн. 76 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2023 року.

СуддяА.П. Алексєєв