Постанова

від 15.08.2023 по справі 918/188/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/188/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Цимбалістого Т. О. (прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третя особа-1 - не з`явилися,

третя особа-2 - не з`явилися,

третя особа-3 - Троянчука Д. М. (адвокат),

третя особа-4 - не з`явилися,

третя особа-5 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі

за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до Дубенської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Державний історико-культурний заповідник м. Дубно,

2) Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубно Вест Груп",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркур-Україна",

3) Управління економіки і власності Дубенської міської ради,

про скасування державної реєстрації прав та визнання права власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2021 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності від 16.04.2013 за Дубенською міською радою на торгівельно-житлову будівлю, загальною площею 719,1 м2, розташовану за адресою: м. Дубно, вул. Свободи, 14, відомості про яку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень згідно з рішенням державного реєстратора Антонюк І. І. від 19.04.2013 № 1781809;

- визнати право спільної власності територіальних громад області в особі Рівненської обласної ради на торгівельно-житлову будівлю загальною площею 719,1 м2, розташовану за адресою: м. Дубно, вул. Свободи, 14.

2. Позовні вимоги обґрунтувано тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі № 2а/1770/4705/2012, яка набрала законної сили 16.07.2013, скасовано рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно". Прокурор зазначає, що враховуючи те, що підставою для державної реєстрації права комунальної власності за Дубенською міською радою на спірний об`єкт нерухомого майна є рішення виконавчого комітету міської ради, яке судом скасоване, вбачаються підстави для її скасування в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/188/21 в задоволенні позову відмовлено, оскільки обраний прокурором спосіб захисту не вирішить спір щодо захисту права власності на нерухоме майно, яке, як встановлено судом, зареєстровано на праві комунальної власності за Дубенською міською радою.

При цьому суд роз`яснив, що в цьому випадку ефективним способом захисту прав не володіючого власника до незаконного володільця є віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/188/21 змінено шляхом викладення його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову мотивовано тим, що позов у справі № 918/188/21 не є негаторним, а тому на нього поширюються вимоги щодо позовної давності. З огляду на пропуск позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 918/188/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме щодо пред`явлення власником майна негаторного позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, а також щодо застосування статті 256 ЦК України до негаторних позовів, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 34).

Так, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 зазначено, що: "Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Дубенська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 918/188/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.08.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі № 2а/1770/4705/2012 за позовом Рівненської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненська обласна державна адміністрація (третя особа-1), Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації (третя особа-2), Державний історико-культурний заповідник м. Дубно (третя особа-3) до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області про скасування рішення, скасовано рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно".

10. Під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 №т 725 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно" оформлено право власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади м. Дубно за Дубенською міською радою:

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул.Драгоманова,1;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Свободи, 8;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул.Свободи,10;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул.Свободи,12;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул.Свободи,14;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул.Свободи,16;

- будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Кирила і Мефодія, 6;

- будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Кирила і Мефодія, 10;

- торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Кирила і Мефодія, 12;

- келії Свято-Миколаївського собору, що знаходяться за адресою: м. Дубно, вул. Д.Галицького,28;

- Луцьку браму, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Галицького, 32;

- будівлі Синагоги, що знаходяться за адресою: м. Дубно, вул. Кирила і Мефодія, 23;

- будинок дітей та молоді, що знаходиться за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 1;

- будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Т.Бульби,4.

На підставі рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725, 18.09.2007 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

11. Вирішуючи спір по суті суд у справі № 2а/1770/4705/2012 виходив з такого.

З спірного рішення вбачається, що воно прийнято відповідно до Закону України "Про власність", на підставі пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 № 157/6445, пункту 10 частини "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990 № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам`яток архітектури та містобудування" було визначено список пам`ятників архітектури місцевого значення на території Рівненської області, зокрема і у м. Дубно. Зазначені пам`ятники архітектури були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування.

05.11.1991 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності областей, м. Києва та Севастополя.

Пунктом 3 зазначеної постанови визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Розмежування майна між областю та районами здійснювалось на підставі розпорядження Представника Президента України від 24.11.1992 № 396 "Про майно комунальної власності". Розпорядженням затверджено перелік майна, яке залишається в комунальній власності області і майна, що передається у комунальну власність районів, міст Рівне, Дубно, Кузнецовська. Згідно з зазначеним розпорядженням у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації.

Відповідно до зазначеного розпорядження (пункт 1) у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації, а згідно із зазначеним додатком № 1 до розпорядження нерухомі пам`ятки історії та культури, в тому числі спірні об`єкти нерухомості, як окремі об`єкти права власності та об`єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області не передавались.

Статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" від 07.12.1990 (втратив чинність у 1997 році), було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття - до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно перелік якого встановлено Законом про власність.

Статтею 35 Закону України "Про власність" (втратив чинність у 2007 році у зв`язку із прийняттям Цивільного Кодексу України) було визначено перелік об`єктів, які відносяться до об`єктів права комунальної власності, зокрема це майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Статтею 32 Закону України "Про власність" визначено, що суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до Закону УРСР "Про охорону використання пам`яток історії та культури", нерухомі пам`ятки історії та культури були поділені на пам`ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам`яток історії та культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів УРСР, а переліки пам`яток історії та культури місцевого значення затверджувалися виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

З набранням чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст (пункт 10 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 № 444 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області" ансамбль пам`яток історії, культури й архітектури м. Дубна оголошено державним історико-культурним заповідником, що підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 № 444 Представник Президента України 09.07.1993 підписав розпорядження № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", відповідно до якого на базі ансамблю пам`яток історії, культури й архітектури м. Дубно створено державний історико-культурний заповідник, підпорядкований управлінню культури обласної державної адміністрації.

Зазначеним розпорядженням Управління архітектури обласної державної адміністрації, Дубенський міськвиконком було зобов`язано передати на баланс заповідника пам`ятки історії, культури й архітектури м. Дубно згідно з переліком.

20.11.1993 підписано акт прийому-передачі пам`яток архітектури з балансу управління архітектури обласної адміністрації на баланс Дубенському державному історико-культурному заповіднику, а саме:

1. Будівлі територіально-житлові XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 12;

2. Будинок Домбровського XIX ст., вул. Михайла Грушевського, 156;

3. Будинок Альберта XIX ст., вул. Лисенка, 16;

4. Будинок Контрактів XIX ст., пл. Незалежності, 1;

5. Будинок купця XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 6;

6. Георгіївська церква 1700 р., вул. Садова;

7. Дзвіниця 1700 р., вул. Садова;

8. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 14;

9. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 16;

10. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 18;

11. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 24;

12. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 26;

13. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності 28;

14. Ільїнська церква 1905-1907 р.р., вул. Данила Галицького;

15. Келії монастиря бернардинів XVII ст., вул. Данила Галицького;^

16. Костел монастиря бернардинів (Свято-Миколаївська церква) 1620-1629 р.р., вул. Данила Галицького;

17. Костел і монастир кармеліток 1630-1686 р.р., вул. Шевченка;

18. Колишня лікарня XIX ст., вул. Винниченка, 18;

19. Комплекс будівель економії Шувалової XIX ст., вул. М. Грушевського, 104;

20. Луцька брама ХV-ХVІ ст., вул. Данила Галицького, 68;

21. Парафіяльний костел 1832 р., вул. Острозького, 16;

2. Садиба 1870 р., вул. Шевченка, 10;

23. Синагога ХVІ-ХVІІ, вул. Кирила і Мефодія, 7;

24. Свято-преображенська церква ХVІ-ХVІІ ст., вул. І. Франка;

25. Хмелефабрика XIX ст., вул. Свободи, 58;

26. Форт XIX ст., с. Тараканів Дубенського району.

Рішенням Рівненької обласної ради від 25.05.2007 № 339 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області", внесено доповнення до об`єктів спільної власності територіальних громад області.

Як встановлено, об`єкти нерухомого майна, право власності щодо яких оформлене спірним рішенням включені до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до пункту 10 частини "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як безспірно встановлено судом, Дубенська міська рада рішень з приводу майна, право власності на яке оформлене рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно", не приймала, таке майно у передбачений законом спосіб Дубенській міській раді не передавалось. Наведене спростовує доводи представника відповідача про наявність у виконавчого комітету Дубенської міської ради повноважень на видання спірного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд у справі № 2а/1770/4705/2012 встановив, що рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно" прийнято відповідачем поза межами наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги суд задовольнив повністю, скасувавши оспорюване рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради.

12. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.03.2021 № 247986585 на підставі свідоцтва про право власності від 18.09.2007 № САВ 369810 державним реєстратором Антонюк І. І. 16.04.2013 проведено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності на торгівельно-житлову будівлю, загальною площею 719,1 м2, розташовану за адресою: м. Дубно, вул. Свободи, 14, на підставі рішення державного реєстратора Антонюк І. І. від 19.04.2013 № 1781809.

13. Прокурор вважає, що законним власником спірної будівлі є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області, а правова підстава, на підставі якої державний реєстратор провів 19.04.2013 державну реєстрацію означеного нерухомого майна за Дубенською міською радою, відпала, - оскільки постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі № 2а/1770/4705/2012 скасовано рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21.08.2007 № 725, на основі якого було видано свідоцтво про право власності від 18.09.2007 № САВ 369810, видане 18.09.2007 виконавчим комітетом Дубенської міської ради.

14. Рішення суду у справі № 2а/1770/4705/2012 набрало законної сили 16.07.2013.

15. Виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 № 2а/1770/4705/2012 полягало виключно у припиненні права комунальної власності за Дубенською міською радою на спірний об`єкт нерухомого майна шляхом вчинення реєстраційних дій.

16. Однак, у зв`язку із тим, що Рівненська обласна рада не вчиняла дій із реєстрації спірного майна за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області, прокурор звернувся до суду із цим позовом про скасування державної реєстрації прав та визнання права власності.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що реєстрації оспорюваного права за відповідачем передував судовий спір між Рівненською обласною радою та виконавчим комітетом Дубенської міської ради, тому позивач мав вчиняти всі законодавчо визначені та доступні йому засоби для реєстрації за територіальними громадами відповідного речового права, після ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а отже за належного здійснення своїх обов`язків, повинен був знати про порушення прав та законних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області починаючи з 16.04.2013 - дати державної реєстрації речового права за відповідачем, з якої і слід розраховувати початок перебігу позовної давності. Таким чином, строк позовної давності сплив 15.04.2016, а позов в цій справі пред`явлено 13.03.2021, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті.

20. Звертаючись з касаційною скарго, скаржник наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано правові позиції щодо застосування статті 391 ЦК України, а саме щодо пред`явлення власником майна негаторного позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, а також щодо застосування статті 256 ЦК України до негаторних позовів, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п. 34).

21. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норми статей 256, 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, з огляду на таке.

22. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

23. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (позов про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном), на яку посилається скаржник, зазначено: "Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном".

25. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (позов про визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації), на яку посилається скаржник, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.

При цьому у зазначеній постанові (від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) також висвітлювалось питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Зокрема, в пункті 39 зазначено, що "визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду"; в пункті 89 зазначено, що "особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника"'.

З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду частково відступила від зазначених висновків (постанова від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) шляхом такого уточнення: "визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння".

26. У наведених справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з того, що позивач як власник нерухомого майна заявив вимогу про усунення перешкод у користуванні майном. Водночас у справі, яка розглядається (№ 918/188/21), судами встановлено, що право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем, тобто право володіння майном позивачем не підтверджено.

Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 256, 391 ЦК України у подібних правовідносинах, оскільки такі висновок не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

27. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

28. Крім того, прокурор помилково вважає, що позов про скасування державної реєстрації права власності є негаторним позовом. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володінням майном. Таких вимог (усунення перешкод тощо) позивач не заявляв.

29. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позов прокурора у справі, яка розглядається (№ 918/188/21) не є негаторним, а тому на нього поширюються вимоги щодо позовної давності.

30. Враховуючи, що реєстрації оспорюваного права за відповідачем передував судовий спір між Рівненською обласною радою та виконавчим комітетом Дубенської міської ради, то суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач мав вчиняти всі законодавчо визначені та доступні йому засоби для реєстрації за територіальними громадами відповідного речового права, після ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а отже за належного здійснення своїх обов`язків, повинен був знати про порушення прав та законних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області починаючи з 16.04.2013 - дати державної реєстрації речового права за відповідачем, з якої і слід розраховувати початок перебігу позовної давності.

30. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що 16.04.2016 сплив строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогами, заявленими у цій справі для захисту свого права, однак прокурор звернувся з цим позовом до суду в інтересах позивача 15.03.2021, тобто з пропуском строку позовної давності. Жодних причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем в позовній заяві не наведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

66. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 918/188/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай