Ухвала

від 24.08.2023 по справі 120/604/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

24 серпня 2023 р.Справа № 120/604/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про відстрочення виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 року, адміністративний позов задоволено повністю, зокрема, зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами м. Липовець (Липовецької територіальної громади) Вінницького району Вінницької області.

07.08.2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/604/22, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою від 09.08.2023 року заяву представника відповідача залишено без руху та надано заявнику строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк заявником усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 09.08.2023 року.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року заяву Липовецької міської ради про відстрочення виконання рішення призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, що відповідно до частини другої статті 378 КАС України не перешкоджає її розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 9 ст. 205, ч. 2 ст. 378 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву про відстрочення виконання рішення суду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку аргументам заяви та доказам пов`язаним із її розглядом, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням суду від 03.05.2022 року, відстрочити виконання якого просить відповідач, зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами м. Липовець (Липовецької територіальної громади) Вінницького району Вінницької області.

Відповідач обґрунтовує заяву про відстрочення виконання рішення суду, дією Закону від 24 березня 2022 року № 2145-XI «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Відповідач звертає увагу на те, що цей Закон перешкоджає добровільному виконанню судового рішення.

Відтак, ключовим при розгляді заяви є питання про те, чи можна кваліфікувати норми Закону від 24 березня 2022 року № 2145-XI як такі, що в умовах воєнного стану істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Як було встановлено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX та Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX та іншими, строк дії воєнного стану продовжено.

У свою чергу Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Цим законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Приймаючи цей закон законодавець з метою недопущення зловживань переслідував ціль заборонити прийняття рішення про безоплатну передачу земель та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Суд зазначає, що Закон від 24 березня 2022 року № 2145-XI встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою.

Така заборона узгоджується із частиною 2 ст. 64 Конституції України у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

При цьому, право власності на землю гарантується частиною 2 ст. 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Враховуючи вищенаведені положення норм матеріального права, що регулюють спірні у цій справі земельні відносини (надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) під час дії воєнного стану та підстави, на які посилається заявник щодо відстрочення виконання згаданого судового рішення, з метою дотримання розумного балансу між інтересами позивача та реальними можливостями відповідача надати відповідний дозвіл на розробку документації із землеустрою, враховуючи заборону на його надання, а також з огляду на те, що боржник підтвердив факт неможливості такого виконання в умовах воєнного стану, не уникає виконання рішення, що у свою чергу, є виявом добросовісності намірів заявника по виконанню зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання додаткового строку виконання судового рішення в цій справі.

При прийнятті даної ухвали, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

За приписами ч. 5 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Водночас, судом враховується, що заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації діє на весь час воєнного стану за приписами підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що запроваджений в Україні воєнний стан та заборона встановлена Законом від 24 березня 2022 року № 2145-XI є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Тому, заяву відповідача про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Липовецької міської ради про відстрочення виконання рішення суду у справі №120/604/22-а - задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року по справі №120/604/22-а до припинення (скасування) воєнного стану в порядку, встановленому статтею7 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна