Рішення

від 25.08.2023 по справі 140/10498/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10498/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ РІТЕЙЛ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ РІТЕЙЛ» (далі ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ», позивач) звернулося з позовом до Київської митниці (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» на підставі контракту №04/04/2023 від 04.04.2023 придбало в компанії «ZLATIBOR - TRANS» DOOEL, (Македонія) товар, а саме: капуста білоголова, свіж, врожаю 2023 року.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Київської митниці митну декларацію №23UA100190554473U0, в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 6757,44 Євро. Додатково до митної вартості товару було включено витрати на транспортування в розмірі 40 000,00 грн. При цьому, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023.

Так, в пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано документи не у повному обсязі. Зокрема, не надано уточненої інформації щодо рахунку-проформи (Proforma invoice) N22/23 від 05.03.2023 зазначена вартість товару 0,55 EUR у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) N901/23 від 06.03.2023 зазначена вартість 0,48 EUR. Також, подане декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу квитанція про повернення коштів від 07.04.2023 б/н не містить відміток банку про виконання зазначеного банківського платіжного документу. Таким чином, квитанція про повернення коштів від 07.04.2023 № б/н на суму 2025,55 EUR не можливо однозначно ідентифікувати з даною поставкою. Крім того, не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Від надання усіх інших додаткових документів декларант відмовився. Відтак рівень митної вартості товарів становить 1,1 USD/кг. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 20.03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки товариством були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, також, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. При цьому, в оскаржуваному рішенні не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу. Подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.

На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.54).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 07.06.2023 (а.с.58-66) позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Свою позицію обґрунтовує тим, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією (далі - МД) від 11.04.2023 № UA100190/2023/554473 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1. Не надано уточненої інформації щодо рахуноку-проформе (Proforma invoice) №2/23 від 05.03.2023 зазначена вартість товару 0,55 EUR у рахуноку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice)№01/23 від 06.03.2023 зазначена вартість 0,48 EUR;

2. Декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення та неповний пакет зазначених вище документів, а саме, - відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспртно- експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші віломості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, адже відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та првил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповдно до частини другої ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Отже, перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно додаткові документи, перелік яких викладений в електронному повідомленні від 11.04.2023.

Однак листом від 11.04.2023 №1104/1 декларант відмовився надавати запитувані додаткові документи в повному обсязі. У вказаному листі зазначається, що декларантом подані в повному обсязі, загальний перелік поданих документів є достатнім для визначення митної вартості товару та просить в найкоротший термін завершити процедуру контролю заявленої митної вартості.

Частково ж надані документи не усувають раніше вказані розбіжності. Так, додатково наданий прайс-лист №б/н від 06.03.2023 не містить інформації щодо виробника товарів.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації від 20.03.2023 № иА100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № иА408020/2023/021623).

В подальшому 28.04.2023 декларант (позивач) звертається до Київської митниці з заявою №б/н від 28.04.2023 в якій надає пояснення правильності визначеної ним митної вартості, подає додаткові документи, яких не подавав при митному оформленні (рахунок №8 від 11.04.2023, Акт приймання передачі від 12.04.2023, платіжні інструкції №167 та №171) та просить скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Київська митниця, розглянувши вказану заяву, не вбачає підстав для визнання заявленої митної вартості за митною декларацією від 11.04.2023 №23UA100190554473U0 та скасування оскаржуваного рішення, адже, враховуючи документи надані до заяви №б/н від 28.04.2023 та долучені до митної декларації підтверджені розбіжності з`ясовано, що згідно з п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2023 № 04/04/2023, укладеного між «Dptu Zlatibor - Trans» (Продавець) та TзOB «Фреш Рітейл» (Покупець) умовами оплати за оцінюваний товар визначено 100 % попередню оплату товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення інвойсу, але не пізніше моменту завантаження.

Також п. 2.1, п. 5.3 Контракту передбачено, що ціна на кожну партію товару та строки постачання вказуються в інвойсах/проформах до цього контракту. У разі порушення термінів оплати, вказаних в інвойсі, Покупець платить Продавцю 1% від вартості неоплачуваного товару за кожний день протермінування, але не більше 5% від загальної вартості товару.

У проформі - інвойс від 05.03.2023 № 2/23 загальна вартість товару, на умовах поставки на умовах FCA Strumica, зазначена у розмірі 8800,00 євро, ціна за одиницю товару визначена у розмірі 0,55 євро/кг. В той же час, в інвойсі від 06.04.2023 №01/23 загальна вартість імпортованого товару, на умовах FCA Strumica, складає 6757,44 євро, а ціна за одиницю товару - 0,48 євро/кг.

Таким чином, наявні розбіжності щодо вартості за одиницю продукції. Разом з тим, ТОВ «Фреш Рітейл» не надано обґрунтованої уточнюючої інформації щодо причин, які вплинули на зменшення ціни за короткотерміновий період (з 05.04.2023 по 06.04.2023).

Для підтвердження вартості оцінюваної партії товару ТзОВ «Фреш Рітейл» надано платіжну інструкцію від 05.04.2023 №3, згідно яких сума перерахування коштів Продавцю склала 8800,00 євро, та банківський платіжний документ від 07.04.2023 № 09521467 щодо повернення коштів Покупцю у сумі 2025,55 євро. Однак, при математичному розрахунку встановлено, що сума перерахованих коштів не відповідає вартості товару згідно інвойсу від 06.04.2023 № 01/23.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність в графі 70 «призначення платежу» платіжних доручень від 05.04.2023 № 3 та від 07.04.2023 № 09521467 посилання на документ, який ідентифікує оплату із даною поставкою, здійснити перевірку достовірності наданих відомостей щодо оплати за товар не можливо.

В той же час до заяви від 28.04.2023 № б/н надано банківську виписку про повернення коштів від 11.04.2023 № б/н з відміткою банку про проведення платежу, яка не ідентифікується з поставкою. Зазначена у заяві від 28.04.2023 банківська виписка про повернення коштів від 07.04.2023 з відміткою (штампом) банку про проведення платежу не надавалась.

Отже, надані платіжні доручення від 05.04.2023 № 3, від 07.04.2023 № 09521467 та від 11.04.2023 № б/н не можливо ідентифікувати із поставкою оцінюваного товару та поверненням коштів. Таким чином, відомості щодо ціни, яка сплачена, містять розбіжності та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 Кодексу.

Крім того, положеннями п. 2.4 Контракту визначено умови поставки товару FСА - stгumica (Північна Македонія). Отже, за умов поставки FСА - Stгumica, декларант зобов`язаний надати достовірні та об`єктивні відомості щодо числового значення доданої складової митної вартості товару.

Для підтвердження транспортних витрат декларант надав замовлення - договір на транспортно - експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 05.04.2023 №5/04 (далі - Договір), укладений між ТзОВ «Фреш Рітейл» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 11.04.2023 №8, акт виконаних робіт від 12.04.2023 №8, довідку про транспортні витрати від 11.04.2023 № б/н, видану ФОП « ОСОБА_2 », CMR від 06.04.2023 №А 677632, банківські платіжні документи від 21.04.2023 № 167 та від 24.04.2023 №171.

Зазначені документи, за винятком довідки про транспортні витрати, видані ФОП ОСОБА_1 . В той же час, відповідно до CMR від 06.04.2023 № А 677632 безпосереднім перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 . Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом з тим, документів передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», видані безпосереднім перевізником у відповідності до ст. 9 Закону, декларантом не надано. Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч. 2 ст. 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Надані декларантом відомості про транспортні витрати, а саме: Договір, акт виконаних робіт від 12.04.2023 № 8, рахунок на оплату транспортно - експедиційних послуг від 11.04.2023 №8 містять інформацію виключно щодо однієї послуги - послуги з перевезення вантажу, без зазначення, які саме витрати відповідно до Закону включені до цієї позиції. Окрім того, в акті виконаних робіт від 12.04.2023 № 8 відсутні відомості щодо вартості експедиторської винагороди, а сума понесених витрат на транспортування (70 000,00 грн.) дорівнює сумі, яка зазначена в довідці про транспортні витрати від безпосереднього перевізника. Таким чином, не можливо перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.

Також у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 11.04.2023 № 8 банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у Договорі, що в свою чергу також підтверджує сумніви митного органу щодо достовірності наданих даних з порушеного питання.

Тому, ТОВ Фреш Рітейл не усунуто зазначені розбіжності та не надано документи щодо підтвердження складових заявленої митної вартості товарів в повному обсязі.

Також, представник відповідача просив відмовити в стягнення витрат на правову допомогу та/або зменшити їх розмір.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило, сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2023 між ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» (покупець) та компанії «ZLATIBOR - TRANS» DOOEL, (Македонія) (продавець) було укладено договір (контракт) №04/04/2023 (а.с.22-24), згідно з яким продавець продає а покупець купує товар, а саме: свіжі фрукти та овочі. Згідно п.2.1. контракту ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту. Відповідно до п.2.4 контракту умови постачання FCA Strumica, Macedonia, CPT Луцьк CPT Київ, Україна, інші умови зазначаються в інвойсі.

11.04.2023 ТзОВ «СТ-БРОК» Україна (декларант позивача) для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року 16000,00 кг» до Київської митниці подав МД №23UA100190554473U0 (а.с.18-19). Митна вартість товару становить 6757,00 Євро, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: контракт №4/04/2023 від 04.04.2023 року; рахунок-проформа №2/23 від 05.04.2023 року; платіжне доручення №3 від 05.04.2023 року; банківська виписка про повернення коштів від 07.04.2023 рогу; рахунок-фактура (інвойс) №01/23 від 06.04.2023 року; прайс-лист від 06.04.2023 року; декларація країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №5/04 від 05.04.2023 року; довідка про транспортні витрати від 11.04.2023 року; товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.04.2023 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

На електронне повідомлення митниці позивач заяву від 11.04.2023 №1104/1 у якій повідомив митний орган, що ним було надано усі наявні у нього документи, в тому числі запитуваних митницею, загальний перелік поданих документів є достатнім для визначення митної вартості товару, а також враховуючи специфіку товару щодо його обмеженого терміну зберігання та реалізацію, просив в найкоротший термін завершити процедуру контролю заявленої митної вартості.

Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023 (а.с.13-14), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за №UA/100190/2023/000129 (а.с.16-17).

Як зазначено у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023 надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано документи не у повному обсязі. Зокрема, не надано уточненої інформації щодо рахунку-проформи (Proforma invoice) N22/23 від 05.03.2023 зазначена вартість товару 0,55 EUR у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) N901/23 від 06.03.2023 зазначена вартість 0,48 EUR. Також, подане декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу квитанція про повернення коштів від 07.04.2023 б/н не містить відміток банку про виконання зазначеного банківського платіжного документу. Таким чином, квитанція про повернення коштів від 07.04.2023 № б/н на суму 2025,55 EUR не можливо однозначно ідентифікувати з даною поставкою. Крім того, не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Від надання усіх інших додаткових документів декларант відмовився. Відтак рівень митної вартості товарів становить 1,1 USD/кг. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 20.03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623.

Також, 28.04.2023 позивач звертається до Київської митниці з заявою №б/н від 28.04.2023 в якій надав пояснення правильності визначеної ним митної вартості, подає додаткові документи, яких не подавав при митному оформленні (рахунок №8 від 11.04.2023, акт приймання передачі від 12.04.2023, платіжні інструкції №167 та №171) та просить скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості (а.с.44-45).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023 ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ», звернулося до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаних вище товарів, з огляду на наступне.

Як установлено судом під час митного оформлення товарів митному органу до митної декларації МД №23UA100190554473U0 від 11.04.2023 (Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року) були подані наступні документи: контракт №4/04/2023 від 04.04.2023 року; рахунок-проформа №2/23 від 05.04.2023 року; платіжне доручення №3 від 05.04.2023 року; банківська виписка про повернення коштів від 07.04.2023 рогу; рахунок-фактура (інвойс) №01/23 від 06.04.2023 року; прайс-лист від 06.04.2023 року; декларація країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №5/04 від 05.04.2023 року; довідка про транспортні витрати від 11.04.2023 року; товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.04.2023 року.

Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу копію митної декларації країни відправлення №23МКХР40500000D610 від 06.04.2023, прас-лист від 06.04.2023, замовлення договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 05.04.2023.

Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Щодо розбіжностей у вартості товару, заявленої декларантом під час митного оформлення, слід зазначити наступне.

На виконання умов контракту від 04.04.2023 № 04/04/2023 ZLATIBOR - TRANS» DOOEL (продавець) виставило рахунок - проформу 2/23 від 05.04.2023 на товар (капуста свіжа, 2023 року, 16000 кг) на загальну суму 8800 Євро.

Так, ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» на підставі рахунку-проформи здійснило оплату за товар, що підтверджується платіжним інструкцією в іноземній валюті №3 від 05.04.2023 (а.с.27).

Поряд з цим, 06.04.2023 компанією ZLATIBOR - TRANS» DOOEL було зменшено ціну товару (з врахуванням зважування при загрузці та діючої ціни на день загрузки) та визначено загальну вартість товару 6 757,44 Євро, що підтверджується прайс-листом компанії ZLATIBOR - TRANS DOOEL від 06.04.2023 та рахунком-фактурою (інвойсом) 01/23 від 06.04.2023 (з наданим до суду його офіційними перекладами).

У зв`язку із наявною переплатою 07.04.2023 компанією ZLATIBOR - TRANS» DOOEL здійснено повернення TзOB «ФРЕШ РІТЕЙЛ» коштів в розмірі 2042,56 Євро (з врахування ціни і кількості отриманого товару), що підтверджується банківськими виписками від 07.11.2023 та від 11.04.2023 (а.с.32-33).

Відтак, наведене свідчить, що ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» придбало товар за ціною 6 757,44 Євро, що і було заявлено декларантом під час митного оформлення товару у МД №23UA100190554473U0.

Також суд враховує, що додатково митному органу, з метою усунення будь-яких сумнівів, на підставі ч.8 ст. 55 Митного кодексу України ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» було надано банківську виписку про повернення коштів від 11.04.2023 року з відміткою (штампом) банку про проведення платежу, однак відповідачем не взято її до уваги.

Крім цього, в декларації країни відправлення №23MKXP40500000D610 (графа 22) вартість товару визначена 6 757,44 Євро, відповідно жодних розбіжностей надані під час митного оформлення документи по вартості товару не містили.

Що стосується наявності розбіжностей у витратах пов`язаних із транспортно-експедиційними послугами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом 05.04.2023 року між ТзОВ «ФРЕШ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги №5/04 (а.с.36).

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч.1 ст. 932 ЦК України).

У відповідності до умов замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги №5/04 від 05.04.2023 визначені істотні умови перевезення, а саме: найменування товару, його вага, кількість та об`єм, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови.

Інформація, зазначена в замовленні-договору на транспортно-експедиторські послуги №5/04 від 05.04.2023 повністю відповідає інформації, зазначеній в товарно-транспортній накладній (СМR) №677632, а також довідці про транспортні витрати, що видана безпосереднім перевізником, який залучений експедитором до перевезення від 11.04.2023.

В товарно-транспортній накладній (СМR) №677632, а також довідці про транспортні витрати від 11.04.2023, що надавалися митному органу зазначено маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, вартість перевезення.

Так, відповідно до довідки про транспортні витрати від 11.04.2023 року, відповідно до якої транспортні витрати становлять 70 000,00 грн. в тому числі по маршруту Strumica (Македонія) - м/п Порубне (Україна) за межами митної території України - 40 000,00 грн., м/п Порубне (Україна) с. Мартусівка Київська область (Україна) в межах території України 30 000,00 грн.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки і їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат пов`язаних із транспортуванням товару.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні.

Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості.

На думку суду, надання таких документів не є обов`язковим, з огляду на те, що наданими до митного оформлення документами підтверджено митну вартість товару.

Суд звертає увагу, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд констатує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митними деклараціями від 20.03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623, жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено.

Крім того, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000008/2 від 12.04.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збі в сумі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №223 від 17.05.2023 (а.с.12).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №Д20/04/23-1 про надання правничої допомоги від 20.04.2023, укладеного між АО «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та позивачем; акту від 12.05.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №Д20/04/23-1 від 20.04.2023; рахунку-фактури №12/05/23-1 від 12.05.2023, платіжний інструкцію №224 від 17.05.2023 (а.с.46-52).

За умовами договору розмір винагороди за надання правової допомоги становить 7500,00 грн (п.4.1 договору).

Кількість та вид послуг будуть вказуватись в акті-прийому здачі виконаних робіт, згідно з яким вартість послуг становить 7500,00 грн. та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень (0,5 год.) 500,00 грн., складання та оформлення позовної заяви (5 год.) 7 000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №12/05/23-1 від 12.05.2023гонорар за надання правничої допомоги згідно вищевказаного договору становить 7500,00 грн.

Оплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до рахунку-фактури підтверджує платіжною інструкцією №224 від 17.05.2023 на суму 7500,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі були рішення про коригування митної вартості, які складені за наслідками митного декларування товарів по одному і тому ж самому договорі та із одним і тим же контрагентом. Крім того, суд зауважує, що надання правничої інформації, консультацій з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи прохання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ РІТЕЙЛ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ РІТЕЙЛ» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, будинок 3, код ЄДРПОУ 42048228) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський