Постанова

від 11.12.2023 по справі 140/10498/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/10498/23 пров. № А/857/17316/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Рітейл» до Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Мачульський В.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 25.08.2023р. м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 25.08.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

17.05.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Фреш Рітейл» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Київською митницею рішення № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023р. про коригування митної вартості товарів; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-11).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.54 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023р. про коригування митної вартості товару; стягнуто з Київської митниці на користь ТзОВ «Фреш Рітейл» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн. 77 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. (а.с.108-115).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Київська митниця, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.134-142).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № UA100190/2023/554473 (23UA100190554473U0) від 11.04.2023р. встановлено, що вони не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта були витребувані додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений законом, витребуваних документів не було надано в повному обсязі.

В свою чергу, представлені документи містять розбіжності, зокрема, до митного оформлення надано рахунок-проформа (Proforma invoice) № 2/23 від 05.03.2023р. та інвойс (Commercial invoice) № 01/23 від 06.03.2023р., в яких зазначені різні вартості товару. Так, в рахунку-проформі (Proforma invoice) № 2/23 від 05.03.2023 зазначена вартість товару 0,55 EUR, у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) № 01/23 від 06.03.2023р. вказана вартість 0,48 EUR. Натомість, уточненої інформації стосовно даних розбіжностей декларант до митного органу не надав.

Декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс-2010 FCA (МК STRUMICA). Відповідно до положень Інкотермс-2010 на умовах поставки «FCA» продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Водночас, декларантом не надано до митного оформлення договір на перевезення, акт виконаних робіт щодо транспортно-експедиційних робіт.

За відсутності сукупності вказаних документів у митниці сформувався обґрунтований сумнів щодо дійсної митної вартості товарів, через що посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації та витребовано згідно електронного повідомлення від 11.04.2023р. відповідно до ч.3 ст.53, ст.ст.54, 57 МК України додаткові документи.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що й спірний товар. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

Отже, рішення № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023р. про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 04.04.2023р. між ТзОВ «Фреш Рітейл» (покупець) та компанією «ZLATIBOR - TRANS» DOOEL, (Македонія) (продавець) укладено договір (контракт) № 04/04/2023, згідно з яким продавець продає а покупець купує товар, а саме: свіжі фрукти та овочі. Згідно п.2.1. контракту ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту. Відповідно до п.2.4 контракту умови постачання FCA Strumica, Macedonia, CPT Луцьк CPT Київ, Україна, інші умови зазначаються в інвойсі (а.с.22-24).

11.04.2023р. ТзОВ «СТ-БРОК» Україна (декларант позивача) для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року 16000,00 кг» подав до Київської митниці МД № 23UA100190554473U0 (а.с.18-19). Митна вартість товару становить 6757 євро, яку визначено за першим методом.

До митної декларації додано комплект документів: контракт № 4/04/2023 від 04.04.2023р.; рахунок-проформа № 2/23 від 05.04.2023р.; платіжне доручення № 3 від 05.04.2023р.; банківська виписка про повернення коштів від 07.04.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) № 01/23 від 06.04.2023р.; прайс-лист від 06.04.2023р.; декларація країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 5/04 від 05.04.2023р.; довідка про транспортні витрати від 11.04.2023р.; товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.04.2023р. (а.с.22-40).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 11.04.2023р. з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) (а.с.78).

На електронне повідомлення митниці позивач заяву № 1104/1 від 11.04.2023р., у якій повідомив митний орган, що ним було надано усі наявні у нього документи, в тому числі запитувані митницею; загальний перелік поданих документів є достатнім для визначення митної вартості товару, а також враховуючи специфіку товару щодо його обмеженого терміну зберігання та реалізацію, просив в найкоротший термін завершити процедуру контролю заявленої митної вартості (а.с.74-75).

У подальшому відповідач Київська митниця прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023р. (а.с.13-14), а також сформував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за № UA/100190/2023/000129 (а.с.16-17).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом надано документи не у повному обсязі. Зокрема, не надано уточненої інформації щодо рахунку-проформи (Proforma invoice) № 22/23 від 05.03.2023р., в якому зазначена вартість товару 0,55 EUR, у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) № 901/23 від 06.03.2023 вказана вартість 0,48 EUR. Також подане декларантом до митного оформлення відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України квитанція про повернення коштів № б/н від 07.04.2023р. не містить відміток банку про виконання зазначеного банківського платіжного документу. Таким чином, квитанцію про повернення коштів № б/н від 07.04.2023р. на суму 2025,55 EUR не можливо однозначно ідентифікувати з розглядуваною поставкою товару. Крім того, не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Від надання усіх інших додаткових документів декларант відмовився. Відтак, рівень митної вартості товарів становить 1,1 USD/кг. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація № UA100350/2023/434220 від 20.03.2023р. та № UA408020/2023/021623 від 26.03.2023р. (а.с.79).

Також 28.04.2023р. позивач звернувся до Київської митниці з заявою № б/н від 28.04.2023р., в якій надав пояснення правильності визначеної ним митної вартості, подав додаткові документи, яких не подавав при митному оформленні (рахунок № 8 від 11.04.2023р., акт приймання передачі від 12.04.2023р., платіжні інструкції №№ 167 та 171) та просить скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості (а.с.44-45).

Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою ТзОВ «Фреш Рітейл» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Суд звернув увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки і їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними; в рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів є відсутніми, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах є наявними.

Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні; митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

ч.3 ст.54 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Так, під час митного оформлення товарів митному органу до МД № 23UA100190554473U0 від 11.04.2023р. (Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року) були подані наступні документи: контракт № 4/04/2023 від 04.04.2023р.; рахунок-проформа № 2/23 від 05.04.2023р.; платіжне доручення № 3 від 05.04.2023р.; банківська виписка про повернення коштів від 07.04.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) № 01/23 від 06.04.2023р.; прайс-лист від 06.04.2023р.; декларація країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 5/04 від 05.04.2023р.; довідка про транспортні витрати від 11.04.2023р.; товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.04.2023р.

Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу копію митної декларації країни відправлення № 23МКХР40500000D610 від 06.04.2023р., прас-лист від 06.04.2023р., замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 05.04.2023р. (а.с.28, 34-39).

Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Щодо розбіжностей у вартості товару, заявленої декларантом під час митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання умов контракту № 04/04/2023 від 04.04.2023р. нерезидент «ZLATIBOR-TRANS» DOOEL (продавець) виставив рахунок - проформу № 2/23 від 05.04.2023р. на товар (капуста свіжа, 2023 року, 16000 кг) на загальну суму 8800 євро (а.с.25).

Покупець ТзОВ «Фреш Рітейл» на підставі рахунку-проформи здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжним інструкцією в іноземній валюті № 3 від 05.04.2023р. (а.с.27).

Поряд з цим, 06.04.2023р. компанією «ZLATIBOR-TRANS» DOOEL було зменшено ціну товару (з врахуванням зважування при загрузці та діючої ціни на день загрузки) та визначено загальну вартість товару в розмірі 6757,44 євро, що підтверджується прайс-листом компанії від 06.04.2023р. та рахунком-фактурою (інвойсом) 01/23 від 06.04.2023р. (з наданим офіційними перекладами) (а.с.28-29, 30-31).

У зв`язку із наявною переплатою 07.04.2023р. компанією «ZLATIBOR-TRANS» DOOEL здійснено повернення TзOB «Фреш Рітейл» коштів в розмірі 2042,56 євро (з врахування ціни і кількості отриманого товару), що підтверджується банківськими виписками від 11.04.2023р. (а.с.32-33).

Відтак, згідно вказаних обставин позивач ТзОВ «Фреш Рітейл» придбав товар за ціною 6757,44 євро, що й було заявлено декларантом під час митного оформлення товару згідно МД № UA100190/2023/554473 (23UA100190554473U0) від 11.04.2023р.

Також додатково митному органу, з метою усунення будь-яких сумнівів, на підставі ч.8 ст.55 МК України позивач ТзОВ «Фреш Рітейл» надав банківську виписку про повернення коштів від 11.04.2023р. з відміткою (штампом) банку про проведення платежу.

Крім цього, в декларації країни відправлення № 23MKXP40500000D610 (графа 22) вартість товару визначена 6757,44 євро.

За таких обставин будь-яких розбіжностей надані під час митного оформлення документи по вартості товару не містили.

Що стосується наявності розбіжностей у витратах пов`язаних із транспортно-експедиційними послугами, колегія суддів враховує наступне.

05.04.2023р. між ТзОВ «Фреш Рітейл» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги № 5/04 (а.с.36).

Згідно з ст.929 ЦК України за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч.1 ст. 932 ЦК України).

Умовами замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги № 5/04 від 05.04.2023р. визначені істотні умови перевезення, а саме: найменування товару, його вага, кількість та об`єм, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови.

Інформація, зазначена в замовленні-договору на транспортно-експедиторські послуги № 5/04 від 05.04.2023р, відповідає інформації, зазначеній в товарно-транспортній накладній (СМR) № 677632, а також довідці про транспортні витрати, що видана безпосереднім перевізником, який залучений експедитором до перевезення від 11.04.2023.

В товарно-транспортній накладній (СМR) № 677632, а також довідці про транспортні витрати від 11.04.2023р., що надавалися митному органу, зазначено маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, вартість перевезення.

Так, відповідно до довідки про транспортні витрати від 11.04.2023р. транспортні витрати становлять 70000 грн., в тому числі по маршруту Strumica (Македонія) - м/п Порубне (Україна) за межами митної території України - 40000 грн., м/п Порубне (Україна) - с.Мартусівка Київська обл. (Україна) в межах території України - 30000 грн.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки і їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні.

Водночас, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Водночас, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи стверджується, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх відомості підтверджували ціну товару в повній мірі.

Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.

Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається із рішення № UA100190/2023/000008/2 від 12.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари.

Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.

Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.

Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

В частині вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. апелянтом не висловлено жодних заперечень, через що підстав для перевірки правильності вирішення цього питання колегія суддів не убачає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Київську митницю.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2023р. в адміністративній справі № 140/10498/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Київську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 11.12.2023р.