Рішення

від 25.08.2023 по справі 909/568/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/568/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/568/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" до Фермерського господарства "Сопівське В" про стягнення 442779,21 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Сопівське В" про стягнення 442779,21 грн, з яких: 332997,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 97264,71 грн - інфляційні втрати, 12403,80 грн - три проценти річних, 113,70 грн - пеня.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого ним товару в правовідносинах з поставки товару.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 113,70 грн, три проценти річних в сумі 12403,80 грн та 97264,71 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2023 для розгляду справи № 909/568/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/568/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; повідомив відповідача, що у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження останній має право подати суду заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Цією ж ухвалою, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів (№ 2 від 20 червня 2023 року; вх. № 7262/23 від 20.06.2023), суд зобов`язав Головне управління ДПС в Івано-Франківській області протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали надати Господарському суду Івано-Франківської області:

- інформацію щодо включення Фермерським господарством "Сопівське В" (ідентифікаційний код юридичної особи 35889252) до податкового кредиту суми податку на додану вартість відображені ТОВ "Дак Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи 43896770,) згідно податкових накладних: 29 від 15.07.21 на загальну суму 73512,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12 252,00 грн.); 40 від 18.08.21 на загальну суму 74952,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12492,00 грн.); 5 від 15.09.21 на загальну суму 81378,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13563,00 грн.); 6 від 16.09.21 на загальну суму 103155,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17192,5 грн.);

- належним чином засвідчені копії декларацій з ПДВ Фермерського господарства "Сопівське В" (ідентифікаційний код юридичної особи 35889252) з додатком № 5 з розшифровкою по контрагентах за липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.

Копію ухвали від 26.06.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана у позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копія зазначеної вище ухвали вручена відповідачу 04.07.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0285816 6).

Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (СПРОЩЕНЕ)" від 26.06.23 по справі № 909/568/23 (суддя Горпинюк І.Є.) було надіслано представнику позивача - одержувачу Волинцю Ігорю Васильовичу в його електронний кабінет. Відповідно до Довідки про доставку електронного листа, документ доставлено до електронного кабінету: 26.06.23 13:44.

13.07.2023, до суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі, надійшло клопотання (вх. № 10260/23) в тексті якого зазначено, що дані податкової звітності з ПДВ не містять інформації про формування податкового кредиту в розрізі податкових накладних, а лише в загальному по індивідуальних податкових номерах постачальників. До зазначеного клопотання додано: завірені копії декларацій з ПДВ ФГ "Сопівське В" (код ЄДРПОУ 35889252) та додатки 1 до декларацій за липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року.

25.07.2023, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 10809/23) в якому адвокат Волинець Ігор Васильович просить суд відкласти (відтермінувати) розгляд справи до 15 серпня 2023 р., з огляду на звернення відповідача з пропозицією мирного врегулювання спору. При цьому, адвокат повідомляє, що дане клопотання не є заявою по суті спору, а лише інформуванням господарського суду про стан справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Станом на час розгляду справи, жодних заяв по суті спору від сторін не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між ТОВ "Дак Агро" та ФГ "Сопівське В" склалися господарські правовідносини з поставки продукції.

За березень-вересень 2021 року ТОВ "Дак Агро" (постачальник, позивач) було здійснено поставки товару (курчата добові та побічний продукт кукурудзи) до ФГ "Сопівське В" (покупець, відповідач) на загальну суму 632709,00 грн, відповідно до таких видаткових накладних (а.с. 9 - 12):

- видаткова накладна № 3 від 05 березня 2021 р. на суму 76020,00 грн;

- видаткова накладна № 13від 10 квітня 2021р. на суму 73332,00 грн;

- видаткова накладна № 20 від 11 травня 2021р. на суму 75180,00 грн;

- видаткова накладна № 31 від 16 червня 2021р. на суму 75180,00 грн;

- видаткова накладна № 39 від 15 липня 2021р. на суму 73512,00 грн;

- видаткова накладна № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74952,00 грн;

- видаткова накладна № 55 від 15 вересня 2021р. на суму 81378,00 грн;

- видаткова накладна № 65 від 16 вересня 2021р. на суму 103155,00 грн.

Товаром, який поставлявся за усіма видатковими накладними, окрім останньої, були курчата добові, а за останньою видатковою накладною (видаткова накладна № 65 від 16 вересня 2021р. на суму 103155,00 грн.) - побічний продукт кукурудзи.

Проте, після отримання товару, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав. Розрахунок провів частково - на суму 299712,00 грн.

Несплаченим залишився борг у розмірі 332997,00 грн, а саме, за поставлений товар згідно таких видаткових накладних (а.с. 11, 12):

- видаткова накладна № 39 від 15 липня 2021р. на суму 73512,00 грн;

- видаткова накладна № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74952,00 грн;

- видаткова накладна № 55 від 15 вересня 2021р. на суму 81378,00 грн;

- видаткова накладна № 65 від 16 вересня 2021р. на суму 103 155,00 грн.

Транспортування (доставка) неоплаченого покупцем товару згідно видаткових накладних: № 39 від 15 липня 2021р. на суму 73 512,00 грн; № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн; № 55 від 15 вересня 2021р. на суму 81 378,00 грн, підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними, а саме:

- товарно-транспортною накладною № Р39 від 15 липня 2021р. (а.с. 48);

- товарно-транспортною накладною № Р50 від 18 серпня 2021р. (а.с. 50);

- товарно-транспортною накладною № Р55 від 15 вересня 2021р. (а.с. 47).

Також, позивачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, згідно яких отримувачем є відповідач - ФГ "Сопівське В".

Податкові накладні на останні чотири поставки, які неоплачені покупцем, наявні в матеріалах справи, а саме (а.с. 24, 26, 28, 30): податкова накладна 29 від 15.07.21 на загальну суму 73512 грн (в т.ч. ПДВ 12252 грн); податкова накладна 40 від 18.08.21 на загальну суму 74952 грн (в т.ч. ПДВ 12492 грн); податкова накладна 5 від 15.09.21 на загальну суму 81378 грн (в т.ч. ПДВ 13563 грн); податкова накладна 6 від 16.09.21 на загальну суму 103155 грн (в т.ч. ПДВ 17192,5 грн).

При дослідженні зазначених вище документів судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару (курчата добові) на суму 229842,00 грн та товару побічний продукт кукурудзи на суму 103155,00 грн, який відповідач залишив без оплати. При цьому, судом з`ясовано, що поставка товару відбулася за видатковими накладними без укладення договору як окремого документа.

З метою досудового врегулювання спору, 02.01.2023, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих. № 30/1 від 30.11.2022 р. щодо погашення протягом 3-х днів з моменту отримання цієї вимоги основної заборгованості у розмірі 332997,00 грн за товар (курчата добові), 97264,71 грн інфляційних втрат у розмірі та трьох процентів річних у розмірі 12403,80 грн; докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи (а.с. 18).

20.03.2023, позивачем на адресу відповідача повторно направлено звернення вих. № 20/1 від 20.03.2023 р. аналогічного змісту, докази направлення якого наявні в матеріалах справи (а.с. 23).

Проте, зазначені вище вимоги залишені без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання, постачальник нарахував покупцю пеню в сумі 113,70 грн, 97264,71 грн інфляційних втрат та три проценти річних в сумі 12403,80 грн.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Положеннями частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що поставка позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та як наслідок його часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з договору поставки, який оформлювався у такий спосіб за кожною окремою поставкою, що не суперечить приписам статті 205 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

При цьому договір в письмовій формі у вигляді окремого документа сторони не укладали, так як з долученої до позовної заяви копії договору та зі змісту позовної заяви слідує, що відповідач договору, у вигляді окремого документа, не підписав.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Здійснюючи аналіз зазначених вище норм права, суд констатує таке: якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, слід виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 28 лютого 2018 у справі №910/9075/17.

В контексті викладеного, враховуючи те, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових накладних, то зобов`язання з оплати товару у відповідача виникло після прийняття товару.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач у визначений ст. 692 Цивільного кодексу України строк свого обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 332997,00 грн. Доказів оплати відповідач суду не надав, як і жодних заперечень щодо позову.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 332997,00 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 332997,00 грн обґрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

За наведеного, постачальник нарахував покупцю пеню в сумі 113,70 грн, 97264,71 грн інфляційних втрат та три проценти річних в сумі 12403,80 грн.

Суд дійшов висновку про відмову в частині позову про стягнення пені, з огляду на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що між сторонами не укладено договір у письмовій формі, виконання зобов`язання покупця щодо оплати поставленого товару не забезпечене неустойкою (пенею).

Таким чином, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару (порядок її сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 113,70 грн.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вищевказаною нормою сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед позивачем з оплати поставленого товару нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних і зазначає наступне.

Позивач здійснює нарахування трьох процентів річних по кожній накладній окремо, а саме:

- згідно видаткової накладної № 39 від 15 липня 2021р. на суму 73512,00 грн; за період з 01.08.2021 до 30.11.2022 - сума стягнення 2942,49 грн;

- згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн; за період з 01.08.2021 до 30.11.2022 - сума стягнення 3000,13 грн;

- згідно видаткової накладної № 55 від 15 вересня 2021р. на суму 81 378,00 грн; за період з 01.10.2021 до 30.11.2022 - сума стягнення 2849,34 грн;

- згідно видаткової накладної № 65 від 16 вересня 2021р. на суму 103 155,00 грн; за період з 01.10.2021 до 30.11.2022 - сума стягнення 3611,84 грн.

З урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня з моменту прийняття покупцем товару.

З огляду на встановлені судом обставини, прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн, станом на 01.08.2021, як зазначено в розрахунку позивача, ще не настало. Оскільки прийняття покупцем товару відбулося 18.08.2021, то прострочення виконання зобов`язання з оплати перед кредитором починається - з 19.08.2021.

Суд здійснив розрахунок трьох процентів річних, згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн, за такою формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, застосовуючи такі дані: 74952,00х3х469:365:100=2889,25 грн.

За наведеного, слід відмовити в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 110,88 грн, згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р.(3000,13 грн - 2889,25 грн = 110,88 грн). В решті позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат по кожній накладній окремо, а саме:

- згідно видаткової накладної № 39 від 15 липня 2021р. на суму 73512,00 грн; за період серпень 2021 року - листопад 2022 року; сума стягнення 21994,81 грн;

- згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн; за період серпень 2021 року - листопад 2022 року; сума стягнення 22425,66 грн;

- згідно видаткової накладної № 55 від 15 вересня 2021р. на суму 81 378,00 грн; період жовтень 2021 року - листопад 2022 року; сума стягнення 23304,01 грн;

- згідно видаткової накладної № 65 від 16 вересня 2021р. на суму 103 155,00 грн; період жовтень 2021 року - листопад 2022 року; сума стягнення 29540,23 грн.

При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат згідно видаткової накладної № 50 від 18 серпня 2021р. на суму 74 952,00 грн, позивачем помилково індексується сума боргу з урахуванням серпня місяця 2021 року.

Господарським судом, в системі ІПС "Законодавство", здійснено перерахунок належних інфляційних втрат згідно зазначеної вище видаткової накладної, за період вересень 2021 року - листопад 2022 року.

За розрахунком, суду належна до стягнення сума інфляційних втрат, за даною видатковою накладною, становить 22620,80 грн, тобто є більшою за заявлену до стягнення позивачем - 22425,66 грн (у серпні 2021 року мала місце дефляція а не інфляція). Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає до задоволення за розрахунком позивача.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Дак Агро".

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 6645,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 636 від 07.06.2023 (а.с. 41).

Суд звертає увагу ТОВ "Дак Агро", що при поданні позову судовий збір, в частині 1331,65 грн, був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий платнику за його клопотанням згідно п. 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за подання позовної заяви в електронній формі, підлягав сплаті судовий збір в сумі 5313,35 грн (442779,21 · 1,5% · 0,8). Саме витрати зі сплати судового збору в такому розмірі суд розподіляє між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 442554,63 грн, то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 5310,69 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог (442554,63/442779,21= 0,9995, або 99,95%; 5313,35 · 0,9995 = 5310,69 грн).

Решту судового збору в сумі 2,66 грн суд покладає на позивача, а сплачений в розмірі більшому, ніж передбачено законом, судовий збір в сумі 1331,65 грн може бути повернуто позивачу за його клопотанням.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається із суми сплаченого судового збору та витрат на залучення адвоката в сумі 18000,00 грн.

Водночас, серед іншого, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Фермерського господарства "Сопівське В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу врегульовано статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За наведеного, розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом на підставі поданих доказів. Натомість, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Приписами частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розгляд справи № 909/568/23 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, отже її розгляд по суті почався через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - 27.07.2023.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що у позовній заяві не зазначалось, що користуючись правом, яке надано статтею 129 ГПК України, позивач надасть докази про понесені витрати щодо послуг на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Також відповідна заява не подана позивачем до початку розгляду справи по суті. Позивач не зазначав жодних поважних причин, з яких докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката не могли бути подані разом з позовною заявою.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В контексті викладеного, зважаючи на те, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження понесення ним 18000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача таких витрат.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" до Фермерського господарства "Сопівське В" про стягнення 442779,21 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Сопівське В" (вул. Лісова, буд. 7, с. Сопів, Коломийський район, Івано-Франківська обл., 78217, ідентифікаційний код юридичної особи: 35889252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" (вул. Шевченка, буд. 7Б, с. Стадня, Золочівський р-н, Львівська обл., 80712, ідентифікаційний код юридичної особи: 43896770) заборгованість за поставлений товар в сумі 332997 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 00 коп., три проценти річних в сумі 12292 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 92 коп., інфляційні втрати в сумі 97264 (дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 71 коп. та 5310 (п`ять тисяч триста десять) грн 69 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" до Фермерського господарства "Сопівське В" про стягнення пені у розмірі 113 (сто тринадцять) грн 70 коп. та трьох процентів річних в розмірі 110 (сто десять) грн 88 коп.

Судовий збір в сумі 2 (дві) грн 66 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк